6. Система в. О. Сухомлинського по спілкуванню дітей із природою.

У системі початкового навчання помітне місце відводив спілкуванню дітей із природою видатний радянський педагог В.О.Сухомлинський (1918-1970). У своїх працях («Серце віддаю дітям», «Духовний світ школяра», «Павлиська середня школа» та ін.) В О.Сухомлинський розкриває значення спілкування дітей з природою у формуванні гармонійно розвиненої особистості. »Я прагнув, щоб в усі роки дитинства навколишній світ, природа постійно живили свідомість учнів яскравими образами, картинами, сприйняттями та уявленнями« (. Вибрані твори).

Кожного тижня присвячував В.О.Сухомлинський кілька уроків подорожам на лоно природи - «до витоків думки і рідного слова». Так склались 300 сторінок «Книги природи». Ось їхні назви: «Живе і неживе», «Неживе пов’язане з живим», «Усе в природі змінюється», «Рослинний і тваринний світ», «Пробудження природи весною» та ін. Він ставив за мету закарбувати у свідомості дітей яскраві картини дійсності, навчити їх бачити навколишню красу, стати допитливими дослідниками природи. При цьому не раз підкреслював, що уявлення, якими б яскравими вони не були, - не самоціль і не кінцева мета процесу навчання. Свої заняття серед природи педагог назвав «уроками мислення». Під його керівництвом діти розмірковували над причинами і наслідками явищ природи, порівнювали якості й ознаки предметів, встановлювали існуючі у природі взаємозв’язки.

Він підкреслював, що розумове виховання розпочинається там, де є теоретичне мислення, і «...чим більше абстрактних істин, узагальнень треба засвоїти на уроці чим напруженіша ця розумова праця, тим яскравіше повинні закарбуватися в його свідомості образи і картини навколишнього світу». Уроки мислення серед природи він вважав ефективним засобом розвитку мовлення дітей. Під час мандрівок у природу значно збагачується їхній словниковий запас; діти вчаться описувати звуки і барви навколишнього світу, за допомогою слова передавати свої почуття і переживання.

В.О.Сухомлинський показав також роль природи в естетичному вихованні школярів, у фізичному загартуванні їх.

Відомий педагог пропонує використовувати екскурсії у природу, які слугуватимуть більшому єднанню дитини з навколишнім середовищем. Відтак дитина буде підведеною до бажання власноруч стати відкривачем нового (приміром, «Як бджілки допомагають квіточкам» та ін.). Своєю чергою, чим більше пізнає молодший школяр, тим глибшим буде його відчуття радості, прагнення й бажання до все нових відкриттів та подальшого пізнання, а отже, і потреба в мисленні. Це, безперечно, є досить вагомим чинником виховання у молодших школярів бажання навчатись. Під час проведення екскурсій у природу вчитель повинен вміло її організувати задля досягнення основної мети – подальшого усвідомлення учнями істини, що природа – це рідна домівка, наша земля, Вітчизна, яку ми повинні берегти і примножувати. Така форма роботи з дітьми є досить ефективною в процесі формування найвищих людських чеснот, як-от: любов до людини і природи; гордість за те, що ти –

Людина; почуття власної гідності та інше. Розумовий розвиток людини безпосередньо залежить від того, наскільки сильною була жага пізнання нею таємничості природи у дитячі роки.