45. Географічний майданчик, методика роботи на ньому.

Під географічний майданчик відводять 100 м.кв., його огороджують штахетами заввишки 1 м і фарбують у різні кольори через кожний метр. Доріжки прокладаються в напрямку основних і проміжних сторін горизонту. У центрі майданчика встановлюється вертикально гно­мон. Від нього стрілкою, викладеною з різнокольорових камінців, вказують напрямок полуденної лінії (місцевий меридіан). Використовуючи показання полуденної лінії, на майданчику можна викласти доріжки, що показують основ­ні та проміжні сторони горизонту. У сонячний день діти по тіні визначають сторони горизонту. Опівдні сонце досягає найбільшої висоти. У цей час тінь від гномона найкоротша. Цей напрямок тіні (постійний) опівдні показує північну сторону горизонту. Прокладання на географічному майдан­чику доріжок у напрямку сторін горизонту по­легшить дітям орієнтування на місцевості.

Обов'язково на географічному майданчику встановлюють флюгер. Основні його частини:показник напряму віт­ру і показник сторін горизонту. Для устаткування флюгера потрібні металевий стержень із товстого дроту і жердина заввишки 10 м. На географічному майданчику встановлюєть­ся метеорологічна будка, в яку вмонтовують тер­мометр для спостережень за температурою по­вітря, барометр для визначення атмосферного тиску тощо. Будку фарбують в білий колір, щоб відбивала сонячні промені. Барометр можна вішати і в класі на стіні.

Для вимірювання товщини снігового покриву на геогра­фічному майданчику встановлюють снігомірну рейку.до 180 см заввишки, її виготовляють з дерева і фарбують 3 сторони в чорний колір, 1 в білий .Весь білий бік ділять уздовж навпіл.Зліва на ньому проставляють поділки сантиметрові, справа-дециметрові. Для вимірювання кількості опадів на висоті 2 м встановлюють опадомір. Бажано мати вимірювальну ділянку площею 1 м.кв. з поділками на квадратні дециметри, які засівають насінням низькорослих бордюр них квітів різного кольору. Поряд із нею встановлюють кубічний метр. Якщо є можливість підвести воду, споруджують модель річки. Обов’язково потрібно мати ящик із піском, для імітування різних форм рельєфу. Поблизу ГМ доцільно мати зелений клас – невелика ділянка обсаджена кущами, деревами, посередині якої розміщені лави і столи для учнів.

45. Навчально-дослідна ділянка, методика роботи на ній.

Щоб шкільна навчально-дослідна ділянка справді була навчальною лабораторією, вона повинна бути безпосередньо біля школи або не далі як за 200-300 м. щоб учні за перерву могли до неї дійти. Ділянка має бути рівна, з добрим грунтом, не затінена будівлями чи деревами. У затінених місцях, без достатньої кількості сонячного світла, рослини нормально не розвиватимуться, урожаї будуть низькі, учні не будуть задоволені наслідками своєї праці, і така ділянка не виконуватиме свого навчально-виховного призначення. Шкільну ділянку треба обгородити, а з північної і східної сторін, крім того, обсадити деревами й кущами, щоб захистити від холодних вітрів. Площа ділянки для початкових класів 1000-1200 м.кв.

Ділянка має бути добре оброблена і чиста від бур'янів. Усе це позитивно впливатиме на розвиток в учнів естетичних почуттів, прищеплюватиме їм любов до сільськогосподарської праці.

Велику увагу слід також приділити плануванню та агротехніці шкільного саду, який повинен бути місцем навчальних екскурсій і практичних занять учнів усіх класів школи. Звичайно, добре буде, якщо він даватиме і врожаї. Основні ділянки в саду відведено під плодові дерева і ягідні кущі, а по периметру в один-два ряди можна висадити такі рослини, як береза, дуб, липа, сосна, ялина.

Робота на шкільній навчально-дослідній ділянці повинна бути спрямована на поглиблення теоретичних знань учнів та підготовку їх до майбутньої практичної діяльності. Догляд за квітами і вирощування сільськогосподарських рослин здійснюються у формі навчально-практичних робіт, причому не менш як половина часу відводиться безпосередньо на працю.

Звичайно успіх кожного такого заняття залежить насамперед від учителя, його підготовки, вміння вибрати місце, знаряддя праці, насіння та необхідні матеріали, організувати учнів. Слід прагнути, щоб кожен учень виконував усі види роботи від початку й до кінця, щоб, наприклад, сам робив борозенки, висівав у них насіння, загортав його землею. Розподіл робіт між учнями можна допускати тільки тоді, коли один вид роботи цілком замінює другий. Наприклад, у III класі половина учнів може сіяти квасолю, друга— горох. Кожен учень повинен знати свою грядку.

Робота на ділянці повинна мати передусім навчальну і виховну мету, а починаючи з III класу, поступово набувати й дослідницького характеру. Так. учні цього класу на одній половині ділянки можуть посіяти пророщене насіння гороху а на другій — звичайне. Дату висівання записують у щоденник (те і друге висівають одночасно). Потім спостерігають, де швидше з'являються сходи, на скільки пізніше зійшов непророщений горох. Все це занотовують у щоденнику. Частину робіт, пов'язаних з доглядом за рослинами, виконують у позаурочний час. На цей час можна перенести такі роботи, з якими учні вже ознайомились на уроці і в основному навчились виконувати їх.