37. Методи навчання природознавства, їхня класифікація.

Метод – це спосіб взаємопов’язаної діяльності вчителя і учня для досягнення цілей освіти. Методи поділяються на словесні, наочні та практичні. До словесних належиться: розповідь, бесіда. Розповідь – це спосіб організації взаєпов’язанної діяльності вчителя і учня, в якій вчитель виконує функції джерела навчального змісту і суб’єкта керування навчально-пізнавальної діяльності учня. Цей метод поєдную інформаційну та керівну функцію вчителя. Інформаційна реалізується шляхом підготовки і монологічного викладу змісту навчального предмета. Керівна здійснюється через організацію і стимулювання пізнавальних процесів, контроль за ними та їх регулювання.

Бесіда – діалог між учителем і учнем,який підпорядковується конкретній меті. Особливість методу полягає в тому, що інформація відтворюється або сприймається школярами частинами, у формі запитання – відповідь. Основним інструментом є запитання від них залежить успіх бесіди. За допомогою системи запитань діти залучаються як до відтворення знань, так і до активної розумової діяльності. Вдало побудована бесіда спонукає учнів до висунення власних міркувань.

До наочних методів належать: ілюстрування, демонстрування, самостійне спостереження.

Ілюстрування – це різноманітні картини, плакати, схеми, таблиці, умовні моделі, муляжі, карти, малюнки на дошці. Основна їхня властивість – нерухливість. Вони мають «оживати» в розповіді педагога. Демонстрування характеризується рухливістю засобу показу. Це можуть бути: діюча модель техніки; навчальний кінофільм чи його фрагменти; навчальна телепередача; технічний пристрій; комп'ютерний показ тощо. Спостереження – це цілеспрямоване планомірне сприймання об’єктів навколишньої дійсності, яке підпорядковане конкретно визначеним цілям і вимагає цільових зусиль. Учень не просто повинен слухати, а прислухатись, не просто дивитись, а придивлятись, всебічно розглядати об’єкт, щоб створити необхідне уявлення про нього.

До практичних методів належить: дослід та практична робота. Навчальний дослід – це елементарний навчальний експеримент, який дає змогу відтворити явище або процес у спеціально створених умовах, простежити за його ходом. Його специфіка полягає в тому, що він дозволяє отримати явище в чистому вигляді уникати впливу побічних факторів. Тобто досягається глибина дослідження сутті явищ і законів природи, підвищується обґрунтованість висновків, які можуть бути зроблені основі експерименту. Практична робота – навчально-пізнавальна діяльність, у процесі якої учні виконуються практичні дії з об’єктами матеріальній або матеріалізованій формі. При цьому предмети і явища або умови їх існування в природі не змінюються. Метою практичних робіт є формування практичних умінь і навичок. Засобом організації є практичне завдання.

37. Методичні прийоми. Метод як сукупність методичних прийомів.

Кожен метод навчання має складну структуру. Він може включати кілька методичних прийомів.

Методичний прийом — це елемент того чи іншого методу, який виражає, певну дію вчителя і учнів у процесі навчання. Відповідний методичний прийом спрямовує діяльність учнів на розв'язання якогось певного часткового дидактичного завдання.

Використання різних дидактичних прийомів забезпечує активізацію пізнавальної діяльності учнів, поглиблене засвоєння навчального матеріалу.

Всі прийоми, залежно від навчальної мети уроку, вчитель узгоджує з основними методами. Наприклад, застосовуючи метод бесіди, вчитель може використовувати для створення проблемної ситуації або як опору для розв'язування евристичних завдань навчальні таблиці, натуральні об'єкти. Під час розповіді вчитель може поступово зарисовувати схему об'єкта на дошці, що значно підвищує активізацію навчання.

Методи і прийоми знаходяться в тісному діалектичному взаємозв'язку. Кожен метод за певних умов може бути прийомом того чи іншого методу. Наприклад, розповідь, пояснення або бесіда можуть бути використані при вивченні одних тем як методи навчання і включати різні прийоми, а під час лабораторного та практичного занять відігравати роль прийомів. Ефективність процесу навчання великою мірою залежить як від вдалого вибору методів, так і від їх внутрішніх структур, умілого поєднання прийомів зовнішньої діяльності вчителя і внутрішньої пізнавальної самодіяльності учнів.

Для стимулювання мислення і пізнавального інтересу учнів молодших класів при вивченні природознавства застосовуються різноманітні прийоми. Головними з них є збагачення навчального матеріалу новими цікавими фактами, здійснення проблемного підходу до навчання, використання елементів цікавого, емоційних стимулів; демонстрування натуральних об'єктів, схем, діапозитивів, слайдів, фотографій, муляжів, моделей тощо.

Кожен метод розкривається багатьма, різними за характером, методичними прийомами. Виділяють прийоми, які мають місце в кожному методі, а саме: логічні, організаційні і технічні.

До логічних належать прийоми збудження і розвитку пізнання, виявлення істотних ознак об'єктів або явищ, порівняння об'єктів (виявлення однакових і відмінних рис), висновки, узагальнення. Ці прийоми забезпечують розвиток мислення учнів, самостійність їхньої роботи.

Організаційні прийоми спрямовують увагу на сприймання і роботу учнів. Сюди належать індивідуальні, фронтальні, групові види проведення робіт; різні типи завдань (однакові, різні, індивідуальні); виготовлення і використання певних карток, інструкцій тощо.

До технічних належать прийоми, якими досягається підготовка робочого місця, використання різного обладнання, допоміжних матеріалів і засобів.

Варіанти поєднання різних прийомів можуть бути різними залежно від змісту навчального матеріалу. Творча активність і педагогічна майстерність вчителя залежать від вмілого використання існуючих і розроблення нових прийомів, застосування яких підвищує рівень навчання і виховання учнів.