1. Предмет і завдання методики викладання природознавства.

Методика навчання природознавства належить до педагогічних наук. Предметом її вивчення є процес навчання природознавства у початкових класах. Зміст методики розробляється на основі розуміння її як науки про організацію процесу навчання природознавства у початкових класах.

Відомо, що у процесі навчання нерозривно пов'язані між собою зміст навчання (навчальний предмет), діяльність учителя (викладання) і діяльність учнів (навчання). Отже, методика природознавства досліджує закономірність зв'язків між складовими навчального процесу і на цій основі розробляє шляхи його оптимізації.

Перед методикою викладання природознавства як галуззю педагогічної науки стоять такі завдання:

1) вивчення історичного досвіду розвитку методики природознавства у школі 1 ступеня.

2) визначення в комплексі пізнавальних, виховних і розвиваючих завдань шкільного природознавства, його місця в системі освіти;

3) розробка змісту природознавства як навчального предмета; наукове обґрунтування програм, підручників;

4) вироблення методів, методичних прийомів та організаційних форм навчання відповідно до завдань і змісту природознавства;

5) розробку системи підготовки майбутнього вчителя до організації та керування процесом навчання природознавства молодших школярів.

Методика викладання природознавства – це педагогічна наука про систему процесу навчання, виховання і розвитку молодших школярів, зумовлену особливостями змісту шкільного предмета «природознавство».

2. Методи дослідження природознавства.

Метод — спосіб досягнення мети, вирішення конкретного завдання; сукупність прийомів або операцій практичного чи теоретичного пізнання дійсності.

Методика викладання природознавства спирається на ряд методів наукового дослідження.

Спостереження — це цілеспрямоване сприйняття того чи іншого педагогічного явища без втручання у його хід. Дослідник розробляє програму, визначає об'єкти і передбачає способи фіксації спостережень (протоколи, фото- і кінозйомка, записи на магнітну стрічку, відеомагнітофон тощо).

Бесіда застосовується як самостійний чи додатковий метод педагогічних досліджень (у поєднанні з такими методами, як спостереження, експеримент, анкетування). Готуючись до бесіди, слід визначити завдання дослідження, розробити перелік питань, продумати способи фіксування бесіди (наприклад, за допомогою прихованого магнітофона). Для невимушеної бесіди необхідно створити атмосферу довір'я, дотримуватись педагогічного такту.

У педагогічних дослідженнях широко застосовується анкетування, коли відповіді на запитання даються у письмовій формі.

Для проникнення в суть педагогічних явищ, перевірки дієвості та ефективності методичних рекомендацій застосовується педагогічний експеримент. Він проводиться в умовах, створюваних дослідником. Порівнюючи дані педагогічного експерименту з результатами, одержаними у контрольному класі (чи групі дітей), можна об'єктивно визначити вплив окремих педагогічних факторів і з'ясувати їхню ефективність.

Для встановлення кількісних залежностей між дослідженими педагогічними явищами використовують математично-статистичні методи.

Для того щоб одержані внаслідок педагогічних досліджень факти стали надбанням науки, їх необхідно теоретично узагальнити. На цьому етапі вирішальне значення має оволодіння педагогом методами аналізу і синтезу.

Теоретичні методи- це аналіз природознавчої, педагогічної, біологічної, екологічної літератури. Емпіричні методи- проведення констатувального та формувального експериментів.

Формуючий проводиться з двома класами учнів:експериментальною і контрольною. В експериментальній навчання видозмінюється на вимогу дослідника, а в контрольній навчання проводиться без змін.

3. Зародження методики викладання природознавства.

Зародження методики природознавства пов’язано з введенням в 18 ст в школу природознавства і географії як навчальних предметів з «Статуту народним училищам в Російській імперії» 1786 р. В ньому визначалися структура шкіл і зміст навчального процесу. Статутом були визначені головні народні училища і малі народні училища. Введення природознавства і географії переслідувало практичні цілі: ознайомити учнів з природою, різними мінеральними, гірськими породами, рослинами, тваринами з метою їх широкого використання для задоволення потреб людини.

Зуєв Василь Федорович – академік, професор вчительської семінарії, написав вітчизняний підручник з природознавства. У 1786 р. перший російський підручник з природознавства був надрукований під назвою «Зображення природної історії» в двох книгах. Матеріал розподілений за частинами: «Викопне царство»(гірські породи і мінерали), «Промерзле царство»(рослини), «Тваринне царство»(тварини і людина).

З підручника Зуєва починається методика природознавства. Він відзначав, що природознавство повинне давати учням знання, необхідні в житті. Він рекомендував вивчення природи здійснювати активно, шляхом живої співбесіди або міркування вчителя з учнями. Автор говорить про свідоме засвоєння матеріалу, а не механічне його запам’ятовування. Тому рекомендується навчання вести на основі наочності і предметності.. Він намагався якнайширше пов’язати теоретичне навчання з практикою. Це дає можливість визнати,що в другій половині 18 ст. зародилася російська методика викладання природознавства, основоположником якої є Зуєв. Зуєв піднімав такі важливі теоретичні проблеми методики, як наука і навчальний предмет, послідовність і систематичність шкільного предмета, доступність його викладу, зв’язок з практикою. Цей період одержав назву практичного.

У другій половині 18 ст. затвердився описово-систематичний напрямок. Шведський природодослідник і натураліст Карл Ліней є його основоположником. І в 1735 р. була опублікована його книга «Система природи». На початку 19 ст. цей напрям ввійшов до школи і завданням школи стало засвоєння учнями системи рослинного і тваринного світу розробленим Карлом Лінейом.

Ушинський К.Д. – видатний методист і педагог в галузі початкового навчання. Велике значення надавав для розвитку логічного мислення, уяви і мовлення. Свої книги – «Дитячий світ і Хрестоматія», «Рідне слово» - побудував на природничому матеріалі. Він пропонував розпочинати вивчення географії із своєї місцевості, тобто започаткував принцип краєзнавства.

З появою нового біологічного напряму, що заснований на еволюційному навчанні,який пояснює особливості будови тварин і рослин пов’язаний розвиток шкільного природознавства. Великий вплив зробило вчення Ч. Дарвіна про еволюцію органічного світу і його книга «Походження видів».