26. Класифікація витрат і їх характеристика.

Витрати підприємства не є однорідними ні за своїм складом, ні за значенням в діяльності підприємства. Тому вагому роль для управління витратами має науково обґрунтована їх класифікація. В теорії та практиці вітчизняної і зарубіжної економічної науки витрати класифікують за різноманітними ознаками. У зв’язку з цим визначено основні вимоги, що висуваються до класифікації витрат підприємства:

- орієнтація на досягнення визначеної мети,

- вирішення конкретного завдання;

- чітке формулювання правил розподілу множини, яка класифікується, на підмножини, що забезпечує можливість практичного застосування.

Існування численних класифікаційних ознак витрат призводить до необхідності їх упорядкування. Дотримуючись визначених вимог проведено систематизацію критеріїв групування витрат для потреб бухгалтерського обліку. Згідно з П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати» витрати виробництва — це зменшення економічних вигід у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу між власниками).

Витрати - визнаються витратами певного звітного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснюються.

Витрати, які неможливо прямо пов’язувати з доходом певного періоду, відображаються в складі витрат періоду, в якому вони були здійснені.

1.Представники західної економічної науки, виходячи з конкуренції обмеженості ресурсів і неможливості їхнього альтернативного використання, ввели категорію "вмінені витрати" (тобто приписувані комусь, віднесені на чийсь рахунок). Це дійсні витрати виробництва на певний товар,

Вмінені витрати з позицій окремої фірми (підприємства) поділяють на явні та неявні. Явні, в свою чергу, поділяються на зовнішні і внутрішні і обліковуються бухгалтерією.

Зовнішні витрати пов'язані з придбанням підприємством ресурсів (сировину, матеріалу, робочої сили тощо) на стороні, на ринку.

Внутрішні витрати пов'язані з використанням факторів виробництва, які перебувають у власності самого підприємства (органічні добрива власного виробництва у сільськогосподарському підприємстві).

Неявні витрати пов’язують із втраченою (упущеною) вигодою при зайнятості саме даного підприємницькою діяльністю, а не іншою. Якщо найманий працівник, який одержував заробітну плату в 2000 грн., вирішив стати підприємцем (власником фірми), то він 2000 грн. втрачає. Це є його упущена вигода. Неявні витрати бухгалтерією не обліковуються.

2.Витрати підприємства на виробництво певного обсягу продукції залежать від строку, за який можлива зміна ресурсів, що використовуються. У зв'язку з цим розрізняють поняття "постійні витрати" (обладнання, верстати, будівлі, оплата вищого управлінського персоналу тощо, які залишаються незмінними) та "змінні витрати" (праця, сировина, матеріали тощо, які змінюються зі зміною обсягу виробництва. Це протягом короткого строку. За тривалий період можна змінити кількість усіх зайнятих ресурсів, у тому числі виробничі потужності. Відповідно всі ресурси у цей період розглядаються як змінні.

3.Сума постійних і змінних витрат фірми при виробництві певної кількості продукту становить загальні (сукупні) витрати. Витрати на весь обсяг виробленої продукції звуть валовими: валові постійні, валові змінні, валові загальні.

Для того щоб порівняти витрати на виробництво продукту з його ціною, треба підрахувати витрати на виробництво одиниці продукту, або середні витрати.

4.Зміна витрат залежно від кількості створеного продукту відображається категорією "граничні витрати", тобто ті, які додатково необхідні для виробництва кожної нової додаткової одиниці продукції.

Концепція граничних витрат дає змогу визначити ті витрати, величину яких можна контролювати безпосередньо і які враховуються при вирішенні питання: нарощувати чи скочувати обсяги виробництва.

Сума явних та неявних витрат становить економічні витрати, тоді як лише явні витрати – бухгалтерські витрати.

У марксистській теорії, якої дотримувалась довгий час вітчизняна політична економія, витрати виробництва розглядались як витрати постійного капіталу – С, тобто витрати на придбання засобів виробництва і витрати змінного капіталу –V, тобто витрати на придбання робочої сили. Загальні витрати зводились до витрат авансованого капіталу К = С +V. Це витрати підприємства.

Суспільні витрати, тобто витрати суспільства, окрім вказаних витрат авансованого капіталу включали і витрати додаткової праці – М.

Таким чином, суспільні витрати складаються з трьох частин: витрат уречевленої праці – С; витрат необхідної праці (необхідного продукту) – V; та витрат додаткової праці (додаткового продукту) – М:

CB = C + V + M

Окрім того, виділяли витрати власне виробництва та витрати обігу (пов’язані з реалізацією товару). Витрати обігу поділялись на чисті витрати обігу (на купівлю-продаж, зарплату продавців і касирів, маркетинг, рекламу, утримання торговельних приміщень, касові операції тощо) та додаткові витрати обігу, пов’язані з продовженням виробництва в сфері обігу (зберігання, транспортування, сортування, пакування, фасування тощо).

Класифікація витрат потрібна для визначення вартості продукції та відповідно для ціноутворення; для визначення собівартості продукції, тобто локальних витрат.

Класифікація витрат

Показник	Види витрат
Відносно виробничого про­цесу	основні витрати накладні витрати
За способом віднесення на собівартість окремих видів виробництва	прямі витрати непрямі витрати
За єдністю складу	одноелементні витрати комплексні витрати
Відносно обсягів виробництва	постійні витрати змінні витрати
За доцільністю	продуктивні витрати непродуктивні витрати
За календарним періодом	поточні витрати одноразові витрати
За видами витрат	витрати за економічними елементами витрати за статтями калькуляції
За включенням до собівар­тості об’єкта продажу	витрати, що включаються витрати діяльності, що не включаються
За видами діяльності	витрати звичайної діяльності (операційної, фінансової, інвестиційної діяльностей) витрати надзвичайних подій

5. Витрати на виробництво поділяються за календарними періодами на поточні, довгострокові та одноразові. Поточні - це постійні, звичайні витрати або витрати, у яких пері­одичність менша ніж місяць. Довгострокові витрати - це витрати, пов'язані з виконанням довгострокового договору (контракту),тобто контракту,який не планується завершити раніше, ніж через 9 місяців з моменту здійснення перших витрат або отримання авансу (передоплати). Одноразові, тобто однократні витрати, або витрати, які здійсню­ються один раз (з періодичністю більш ніж місяць) i спрямовуються на забезпечення процесу виробництва протягом тривалого часу.

6. Залежно від часу виробничого споживання всі витрати класифікують як витрати поточного року і витрати минулих років. У собівартість продукції звітного року включають не всі витрати поточного року. Частину їх у вигляді незавершеного виробництва (наприклад, витрати на посів озимих) відокремлюють і відносять на собівартість продукції наступного року. Водночас частина витрат минулого року включається в собівартість продукції звітного періоду, що зумовлено тривалим виробничим циклом окремих видів продукції і незбігом робочого періоду з періодом виробництва.

7. За доцільністю витрат виокремлюють продуктивні – передбачені технологією та організацією виробництва та непродуктивні – не обов'язкові, що виникають у результаті певних недоліків організації виробництва, порушення технології тощо.

8. За відношенням до собівартості продукції поділяють на витрати на продукцію – це витрати, пов'язані з виробництвом. У виробничій сфері до таких витрат належать усі витрати (матеріали, зарплата, амортизація верстатів тощо), пов'язані з функцією виробниц­тва продукції. Витрати на виробництво продукції створюють виробничу собівар­тість продукції (робіт, послуг).

Витрати періоду – це витрати, що не включаються до виробничої собівартості i розглядаються як витрати того періоду, в якому вони були здійснені. Це витрати на управління, збут продукції та інші опе­раційні витрати.

9. Залежно від матеріально-речової форми понесених підприємством витрат усі вони поділяються на готівкові і безготівкові. Готівкові – це такі витрати, що формуються і покриваються за рахунок готівки. До них відносять заробітну плату працівників, що видається грошима, витрати на страхування майна, на ресурси, що купуються (сировина, паливно-мастильні матеріали, запасні частини тощо), оплату сервісних послуг та ін. Безготівкові – це витрати, що не вимагають для покриття вільних грошових коштів. До них відносять амортизацію основних виробничих засобів, напівфабрикати власного виготовлення.

Розподіл виробничих витрат на готівкові і безготівкові має велике значення для ефективної організації господарської діяльності кожного підприємства. Адже неможливо забезпечити неперервність виробництва, якщо підприємство не матиме необхідної кількості готівки для своєчасної оплати платежів. Тому економічна служба кожного підприємства повинна обґрунтовано планувати потреби в готівці за періодами господарського року, зіставляти цю потребу з можливими грошовими надходженнями, контролювати їх витрачання.

10. Залежно від можливостей керівників відповідного рівня управління підприємством впливати на величину певного виду витрат розрізняють контрольовані (релевантні) і неконтрольовані (нерелевантні) витрати. Контрольовані (релевантні) — це такі витрати, на величину яких керівник відповідного рівня управління може впливати повністю або справляти на них істотний вплив. Отже, ці витрати є контрольованими і можуть бути збільшені або зменшені менеджерами залежно від виробничих потреб. Неконтрольовані (нерелевантні) витрати здійснюються незалежно від волі керівника відповідного рівня управління, а отже, не залежать від нього та старання і кваліфікації працівників. Поділ витрат на контрольовані і неконтрольовані має важливе практичне значення для організації управління витратами за центрами відповідальності – окремими виробничими підрозділами.

Як було визначено вище, витрати виробничо-комерційної діяль­ності складаються з двох організаційних блоків: використання ресурсів, речовин та сил природи в разі переробки їх у новий продукт праці (виріб, робота, послуги) та продаж готового продукту (збут) тощо. Що стосується витрат суто комерційної діяльності, то вони характеризуються використанням ресурсів на адміністративні управлінські потреби, на збут товарів та інші потреби операційної діяльності.