- •1. Поточні витрати підприємства і їх класифікація.
- •2. Прямі витрати, їх формування і характеристика.
- •3. Непрямі витрати, їх структура і характеристика.
- •4. Адміністративні витрати, їх формування і характеристика.
- •5. Витрати підприємства на збут продукції.
- •6. Витрати, для здійснення іншої операційної діяльності.
- •7. Формування витрат за центрами відповідальності (центри прибутку, витрат, інвестицій)
- •8. Центри витрат. Витрати за місцем їх формування.
- •9. Прямі регульовані і нерегульовані витрати.
- •10. Формування і розподіл витрат допоміжних та обслуговуючих підрозділів підприємства.
- •11.Розподіл витрат в багато продуктовому виробництві ( прямі і непрямі витрати)
- •12. Гнучкий кошторис (перерахунок планових витрат на фактичний обсяг).
- •13. Сутність аналізу системи «витрати – випуск - прибуток» (cvp)
- •1. Зміни обсягів виробленої продукції, 2. Витрат на її виробництво, 3. Об'ємів доходів від продажів і прибутку
- •14. Модель лінійних співвідношень (графік).
- •15. Характеристика беззбиткового обсягу виробництва.
- •16. Операційний ліверидж (важіль) (залежність прибутку від обсягу продукції і структури витрат).
- •17. Виникнення і нормування матеріальних витрат.
- •18. Запаси матеріальних ресурсів підприємства.
- •19. Калькулювання в одно продуктовому виробництвах. Калькулювання одно продуктового виробу.
- •Методика обчислення прямих витрат
- •20. Контроль витрат і стимулювання економії ресурсів.
- •21. Управління витратами на підприємстві.
- •22. Виробничі запаси і їх характеристика.
- •23. Планування виробничої потужності підприємства
- •При визначенні вхідної потужності враховується максимально можливий обсяг виробництва продукції, розрахований на наявну технічну базу і плановий режим роботи .
- •24. Цільовий прибуток.
- •25. Рівень безпеки операційної діяльності.
- •26. Класифікація витрат і їх характеристика.
- •27. Собівартість продукції і її види
- •28. Методи калькулювання одиниці продукції
- •29. Кошторис витрат, структура, характеристика.
- •30. Методи контролю витрат на підприємстві.
- •Порівняння фактичних і планових витрат.
16. Операційний ліверидж (важіль) (залежність прибутку від обсягу продукції і структури витрат).
Маржинальний прибуток (іноді його називають покриттям або внеском у прибуток) обчислюється за формулою
ПМ = В – СЗ ,
де ПМ — величина маржинального прибутку за певний період;
В — виручка від продажу продукції;
СЗ — змінні витрати за цей же період.
Отже, маржинальний прибуток дорівнює постійним витратам та операційному прибутку, тобто прибутку від продажу продукції:
ПМ = СП + П,
де П — операційний прибуток.
Відповідно, операційний прибуток, або просто прибуток, є різницею
П = ПМ – СП.
Маржинальний прибуток є верхньою межею прибутку за зміни величини постійних витрат СП, а саме: коли постійні витрати прямують до нуля (СП → 0), прибуток прямує до маржинального прибутку (П → ПМ).
Ці закономірності цінні для аналізу впливу динаміки обсягу виробництва на прибуток. Коли змінюється обсяг виробництва, постійні витрати залишаються на попередньому рівні, тому прибуток змінюється на величину маржинального прибутку.
2. Співвідношення між маржинальним прибутком та обсягом виробництва зручно аналізувати за допомогою відносного показника — коефіцієнта маржинального прибутку (kПМ):
.
За даних цін і норм змінних витрат коефіцієнт маржинального прибутку — величина постійна. Тому приріст (зменшення) прибутку можна визначити так:
∆П = ∆ВkПМ.
Якщо, наприклад, передбачається збільшити обсяг виробництва і продажу продукції на 60 000 грн. за kПМ = 0,4, то матимемо приріст прибутку на 24 000 грн. (60 000 × 0,4).
3. Операційна діяльність з виготовлення продукції або надання послуг
вважається врівноваженою, коли виручка від продажу цієї продукції/послуг (дохід) дорівнює сукупним витратам. Цей обсяг продукції називають також точкою беззбитковості, оскільки на графіку в точці, що відповідає його величині, перетинаються функції витрат і виручки (доходу). Зазначений обсяг виробництва — точка беззбитковості — розмежовує сфери збиткового (ділянка 1) і прибуткового (ділянка 2) виробництва.
Операційний ліверидж (важіль).
Економічним методом управління прибутком підприємства заснований на співвідношенні постійних і змінних витрат – називається виробничим ліверидж
Тепер звернемося до відносної реакції прибутку на зміну обсягу виробництва. Цей аспект аналізу називають також операційною залежністю. Вона визначається за допомогою такого показника, як операційний ліверидж (важіль).
Він
обчислюється за формулою
тобто
операційний ліверидж є відношенням
маржинального прибутку до операційного
прибутку.
Величина L — операційний ліверидж — показує, на скільки відсотків зміниться прибуток за зміни обсягу продукції (операційної активності) на 1 %.
Якщо, наприклад, L = 2, то за збільшення обсягу виробництва на 10 % прибуток зросте на 20 %. Прибуток зростає випереджаючими темпами стосовно збільшення обсягу виробництва, тому ще є постійні витрати, які не реагують на його зміну.
Операційний ліверидж істотно залежить від частки постійних витрат у сукупних витратах підприємства. З її зростанням величина L збільшується, і навпаки. Чим більша величина операційного лівериджу, тим чутливіша реакція прибутку на зміну обсягів виробництва і продажу продукції.
Лівериджем у фінансовому аналізі називається оптимізація структури активів і пасивів підприємства з метою збільшення прибутку.
В абсолютному розумінні ліверидж означає невелику силу, важель, за допомогою якого надається можливість переміщувати досить великі предмети. Стосовно до економіки, ліверидж — це важель, при незначному посиленні якого можливо суттєво змінити результати виробничо-фінансової діяльності підприємства. Визначення лівериджу в економічній роботі підприємства можна пов'язати з дією факторної системи, розглядаючи його як деякий фактор, невелика зміна якого може призвести до суттєвих змін результатних показників.
Розрізняють три види лівериджу:
— виробничий;
— фінансовий;
— виробничо-фінансовий.
Існують витрати фінансового характеру, пов'язані з обслуговуванням боргу. Величина цих витрат залежить від розміру позикових коштів. Вплив фінансових витрат на прибуток відображає фінансовий ліверидж. Це пов'язано із дією плеча фінансового важеля (співвідношення позикового і власного капіталу). Таким чином, фінансовий ліверидж — це взаємозв'язок між прибутком і співвідношенням позикового та власного капіталу.
Фінансовий ліверидж — це потенційна можливість впливати на прибуток шляхом зміни обсягу та структури довгострокових пасивів, тобто власного і позикового капіталів. Фінансовий ліверидж характеризує взаємозв'язок між чистим прибутком і розміром доходів до сплати податків і процентів за боргами, тобто валовим прибутком.
Рівень фінансового лівериджу визначається відношенням темпів приросту чистого прибутку до темпів приросту валового прибутку:
Лф
=
ЧП
/
П
де: Лф — рівень фінансового лівериджу ;
П – темп зміни валового прибутку,% ;
ЧП — зміни чистого прибутку, %.
Економічний зміст цього показника полягає в тому, що він показує, у скільки разів темпи приросту чистого прибутку вище темпу приросту валового прибутку. Це перевищення досягається за допомогою плеча фінансового важеля (співвідношення позикового і власного капіталу). Змінюючи плече фінансового важеля, можна вплинути на прибуток і дохідність власного капіталу.
Фінансовий ліверидж, як і виробничий, пов'язаний з ризиком, але не з виробничим, а з фінансовим. Фінансовий ризик — це ризик, який пов'язаний з неможливістю сплати процентів по довгострокових позиках. Чим більший обсяг залучених коштів, тим більше треба сплачувати процентів по них, тим вищий рівень фінансового лівериджу. Це призводить до підвищення фінансового ризику.
Отже, зростання фінансового лівериджу супроводжується підвищенням ступеня фінансового ризику, пов'язаного з недостачею коштів для сплати процентів по позиках.
Рівень фінансового лівериджу зростає із збільшенням частки позикового капіталу, при цьому підвищується розмах варіації рентабельності власного капіталу, чистого прибутку. Це говорить про підвищення ступеня фінансового ризику інвестування за умов високого плеча важеля.
Отже, зміна структури капіталу у бік збільшення частки позикового капіталу викликає зростання фінансового ризику, хоча при цьому і досягається більш високий прибуток.
Узагальнюючим показником є виробничо-фінансовий ліверидж, який являє собою добуток виробничого та фінансового лівериджу:
Лвф=Лв
Лф,
де Лвф – виробничо-фінансовий ліверидж.
З формули видно, що він відображає ризик, пов'язаний з можливим нестатком засобів для відшкодування виробничих витрат і фінансових витрат з обслуговування боргу.
Наприклад, приріст обсягу реалізації складає 10%, валового прибутку — 40%, чистого прибутку — 54%. Тоді :
Лв = 40 / 10 = 4 ;
Лф = 54 / 40 = 1,35 ;
Лвф = 4 1,35 = 5,4.
Можна зробити висновок, що за умов існуючої структури витрат на підприємстві і структури джерел капіталу збільшення обсягу виробництва на 1% забезпечить приріст валового прибутку на 4% і приріст чистого прибутку на 5,4%.
Кожен процент приросту валового прибутку приведе до збільшення чистого прибутку на 1,35%.
У випадку спаду виробництва ці показники змінюватимуться в аналогічній пропорції.
Приклад: Розрахуємо за даними таблиці вплив факторів на зміну показника окупності інвестицій.
Показники |
У минулому році |
У звітному році |
Відхилення |
1. Чистий прибуток (після утримання податків) |
51 936 |
54 988 |
3 052 |
2. Валовий прибуток від реалізації товарної продукції |
6 492 |
7 791 |
1 299 |
3. Собівартість реалізованої продукції |
36 788 |
38 037 |
1 249 |
4. Виручка від реалізації продукції (без ПДВ) |
43 280 |
45 828 |
2 548 |
5. Вартість майна |
120 384 |
117 630 |
-2 754 |
6. Власні кошти |
124 |
527 |
403 |
Розрахуємо рівень виробничого лівериджу, який визначається відношенням темпів приросту валового прибутку до темпів приросту обсягу реалізації:
Лв = П / VPП
де: Лф — рівень фінансового лівериджу ;
П – темп зміни валового прибутку,% ;
VPП — темп зміни обсягу реалізації у натуральних одиницях.
Лв = (7791-6492) / (38037-36788) = 1299 / 1249 = 1,04
Економічний зміст цього відношення полягає в тому, що воно показує ступінь чутливості валового прибутку до зміни обсягу виробництва. Підприємства з високим рівнем технічної оснащеності мають високий рівень цього показника і низький виробничий ризик. Підприємства, які мають більш високий рівень виробничого лівериджу, є більш ризикованими з позицій виробничого ризику – ризику недоотримання валового прибутку і неможливості покриття витрат виробничого характеру. В нашому прикладі коефіцієнт близький до одиниці, тому виробничий ризик не високий.
