23. Планування виробничої потужності підприємства

Виробнича потужність характеризує максимально можливий річний обсяг випуску продукції (робіт, послуг) запланованого асортименту за умов повного використання всіх економічних ресурсів на основі застосування прогресивної технології, передових форм реалізації виробництва і праці

Виробнича потужність - це максимально можливий обсяг випуску продукції підпри­ємством за певний час (зміну, добу, мі­сяць, рік) у встановленій номенклатурі і асортименті при повному завантаженні об­ладнання і виробничих площ.

Виробнича потужність визначається в натуральних оди­ницях при обмеженій номенклатурі виробів і у вартісному виразі при широкому асортименті.

Чинники впливу на величину виробничої потужності підприємства:

- кількість обладнання;

- продуктивність обладнання;

- режим роботи підприємства;

- кваліфікаційний рівень робітників;

- структура основних фондів.

Виробнича потужність визначає величину резервів росту випуску продукції.

Верхня межа виробничої потужності зумовлена наявним технологічним устаткуванням, виробничими площами, трудовими і матеріальними ресурсами.

Вона вимірюється в натуральних одиницях ( т, і т.д.) або в гривнях (вартісний вираз).

Види потужності

1. Теоретична потужність – це обсяг випуску продукції, якого можна досягнути за ідеальних умов роботи, тобто максимально можливий випуск продукції, який ще називають паспортною виробничою потужністю.

2. Проектни виробнича потужність – це величина можливого випуску продукції за одиницю часу, що задана при проектуванні або реконструкції виробничого об’єкту. Вона є фіксованою, бо розрахована на постійну номенклатуру і постійний режим роботи. Але за період будівництва, освоєння потужностей значно змінюється номенклатура продукції, технологічні характеристики устаткування. Тому проектна потужність з часом перестає відображати дійсні можливості підприємства.

3. Діюча (поточна) виробнича потужність підприємства або цеху відображає його потенційну можливість виробити протягом календарного періоду часу максимальну кількість продукції згідно з номенклатурним планом.

Вона характеризується такими показниками:

• Потужність на початок планового періоду (вхідна)

• Потужність на кінець планового періоду (вихідна)

• Середньорічна потужність

Розрахунок виробничої потужності.

При визначенні вхідної потужності враховується максимально можливий обсяг виробництва продукції, розрахований на наявну технічну базу і плановий режим роботи .

Вихідна потужність визначається з врахуванням введення в дію нових потужностей, в тому числі за рахунок розширення, реконструкції, модернізації, автоматизації,а також за рахунок здійснення заходів з підвищення ефективності виробництва та вибуття потужностей протягом планового періоду. Вибуття може відбутися у зв’язку з фізичним зносом, продажем, тощо.

Пвих – видідна, Пвх – вхідна, Пввед – введення, Пвив – виведена.

Середньорічна потужність:

; т – кількість

Річна виробнича потужність дільниці визначається:

Пріг – Км · Тосн · Нвир · Квн; К – кількість однотипних машин; Тосн – річний фонд часу роботи одиниці устаткування, год.;

Нвир –норма виробітку за годину (в натуральних одиницях); Квн - коефіцієнт виконання норм.

Резервна виробнича потужність передбачається у виробництвах, які можуть мати додаткове завантаження зумовлене об’єктивними обставинами. Для покриття додаткових завантажень у харчовій промисловості, водо-, газо-, енергопостачання точно передбачаються резервні потужності.

З метою уникнення або зменшення впливу “вузьких” місць на виробництво визначається коефіцієнт спряженості виробничих потужностей .

;

Пі – виробнича потужність 1-того цеху в натуральних одиницях;

Пвед – виробнича потужність ведучого цеху. Ведучий цех – найбільш важливий за технологічним процесом (він має найбільшу потужність). Наприклад, це є саладальний цех, куди надходять комплектуючі з усіх інших цехів.

Пропускна здатність підприємства – це максимально можливий обсяг випуску продукції заданої номенклатури. Пропускна здатність підприємства чисельно дорівнює мінімальній з виробничих потужностей основних підрозділів підприємства.

Ефективність використання виробничих потужностей оцінюється по коефіцієнту використання виробничих потужностей

; ВП нат – річний обсяг випуску продукції в натуральних одиницях. Пср.р. –середньорічна виробнича потужн-ть в натуральних одиницях.

Різниця між виробничою потужністю і випуском продукції, тобто (Пср.р. – ВПнат) – це резерв потужності.

В сучасних ринкових відносинах цей коефіцієнт становить( 0,70 – 0,80)

Виробнича потужність враховує лише можливості технологічного устаткування.

Однак, обсяг випуску продукції залежить не тільки від параметрів і режиму експлуатації устаткування, але і від ряду інших чинників: використання людських ресурсів, матеріально-технічного забезпечення, від роботи допоміжних цехів (ремонтних, транспортного, інструментального, тощо). Для розробки реальних планів необхідно врахувати всі ці чинники.

Тому і паралельно з виробничою потужністю оцінюють виробничий потенціал.

Виробничий потенціал підприємства відповівдає максимальному випуску продукції за лише сприятливих виробничих умов або мінімального впливу несприятливих факторів.

Ефективне використання основних фондів та виробни­чих потужностей має важливе значення для підприємства, оскільки їх повніше використання сприяє зменшенню потреб у введенні в експлуатацію нових виробничих потужностей, веде до збільшення обсягів випуску продукції.

Основними напрямами поліпшення використання основних фондів підприємств є: -зменшення кількості недіючого устаткування,

- виведен­ня з експлуатації зайвого та швидке залучення у виробни­цтво невстановленого устаткування;

- скорочення та ліквідація внутрішньо змінних простоїв шляхом підвищення рівня організації виробництва, підви­щення коефіцієнта змінності роботи обладнання;

- підвищення якості ремонтного обслуговування основ­них фондів;

- удосконалення виробничої структури основних фон­дів;

- модернізація діючого устаткування, машин і меха­нізмів;

- швидке освоєння проектних потужностей,

- введення в дію нових технологічних ліній, агрегатів, устаткування;

- економічне стимулювання раціонального використання основних фондів.