54

ЗМІСТ

ВСТУП .3

РОЗДІЛ 1 РЕТРОСПЕКТИВА 6

1.1 З історії виникнення корпоративного та фірмового стилю .6

1.2 Теорія корпоративного стилю у графічному дизайні .9

1.3 Зміст бренд-буку та його використання .19

1.4 Види рекламних носіїв у корпоративному стилі 21

1.5 Дизайн-аналіз аналогів існуючих кавових корпорацій 27

РОЗДІЛ 2 ОСНОВНА ЧАСТИНА 29

2.1 Бізнес-легенда компанії «Кому Ні Кава» 29

2.2 Дизайн-концепція розробки корпоративного стилю 30

2.3 Ескізне проектування основних графічних констант

та бренд-буку корпоративного стилю кавової мережі «Кому Ні Кава» 31

2.4 Створення рекламної продукції та суперграфіки 34

РОЗДІЛ 3 ТЕХНОЛОГІЧНА ТА ЕКОНОМІЧНА ЧАСТИНА 36

3.1 Види і способи поліграфічного друку 36

3.2 Економічний розрахунок вартості проекту 40

ВИСНОВКИ 42

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 44

ДОДАТКИ 48

ВСТУП

Темою курсового проекту є розробка бренд-буку та корпоративного стилю для кавової мережі «Кому Ні Кава».

Актуальність розробки корпоративного стилю і бренд-буку для кавової мережі «Кому ні кава» важлива. Тому як у наш час усе переходить в Інтернет. Чим більше стає гаджетів, тим менше люди спілкуються в живу. Щоб зацікавити суспільство продумуються відкриті простори, де люди можуть не тільки випити кави і робити те що їм потрібно, а ще й спілкуватися, знайомитися та допомагати один одному. Кавовий бізнес існує вже багато років, велика кількість корпорацій використовує усі можливі засоби для привернення уваги потенційних споживачів. Але, кожна корпорація має свій цікавий стиль, використовуючи усі способи для того, щоб виділитися на фоні інших виробників. Саме тому потрібно створити унікальний образ, який буде виділятися своєю індивідуальністю. Так як корпорація ще не створила для себе позитивний імідж, корпоративний стиль може вирішити її долю на ринку попиту. Багато кавових мереж не приділяють цьому певної уваги, але конкуруючи на ринку треба виділятися.

Огляд літератури. При написані курсової записки автором використовувалися такі книги, як: Девід Ейрі «Логотип та фірмовий стиль» [7], Хан Фред «Библия рекламы» [29], Курушин «Графический дизайн и реклама» [11].

Об’єкт курсового проекту – корпоративний стиль та бренд-бук у кавовому бізнесі.

Предметом роботи є проектування корпоративного стилю та бренд-буку кавової мережі.

Метою курсового проекту є розробка корпоративного стилю та бренд-буку для кавової корпорації «Кому ні кава» за допомогою комп’ютерних графічних програм.

Завдання курсового проекту.

1) Аналітичний етап. Збір даних з розробки бренд-буку та корпоративного стилю, пошук даних за тематикою проекту. Проведення дизайн-аналізу аналогів існуючих корпорацій у кавовій галузі, а саме мереж кав’ярень.

2) Експериментальний етап. Ескізне проектування і розробка основних графічних констант корпорації: знак, логотип, корпоративні кольори, шрифтові блоки. Пошук вдалого вирішення форми і кольору. Розробка ділової документації та рекламно-іміджевих елементів, з використанням основних графічних констант.

3) Практичний етап. Створення бренд-буку корпорації з наявністю основних графічних констант та правилами їх використання, за допомогою програм комп’ютерної графіки.

4) Підготовка проекту-презентації до захисту курсового проекту. Написання пояснювальної записки з аргументацією власної пропозиції.

Новизна – розробка індивідуальних знаків і логотипів для кавової корпорації, написання бренд-буку, розробка співзвучних оригінальних назв для корпорації та рекламних носіїв, новий вид кавової мережі об’єднаний з відкритими просторами, цікаве вирішення загального стилю, індивідуальна розробка системи піктограм для кожної кав’ярні.

Структура пояснювальної записки до курсового проекту. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновку та додатків.

У розділі «РЕТРОПЕРСПЕКТИВА» описується історія та термінологія корпоративного стилю. Розглядаються аналоги існуючих кавових корпорацій.

В розділі «ОСНОВНА ЧАСТИНА», висвітлено легенду корпорації «Кому ні кава».

У «ТЕХНОЛОГІЧНІЙ ТА ЕКОНОМІЧНІЙ ЧАСТИНІ», описано технологічні процеси друку, а також розрахована приблизна вартість дизайн-проекту щодо розробки корпоративного стилю та бренд-буку компанії.

Висновки – це підсумок курсового проекту, висловлювання думки автора.

Список використаних джерел, дає змогу у разі необхідності звернутися до першоджерела, яке було використано автором.

В додатках – зображення логотипів фірм-аналогів, верстка бренд–буку з використання основних графічних констант корпорації «Кому Ні Кава», а також результати розробки документації кавової мережі.

Перелік ключових слів: КОРПОРАТИВНИЙ СТИЛЬ, ФІРМОВИЙ СТИЛЬ, КАВА, ЛОГОТИП, ЗНАК, ГРАФІЧНИЙ ДИЗАЙН, БРЕНД-БУК, ДІЛОВА ДОКУМЕНТАЦІЯ, СУПЕРГРАФІКА.

Розділ 1 ретроспектива

1. З історії виникнення корпоративного та фірмового стилю

Корпоративний стиль зародився відносно недавно, йому ще немає і сотні років, але ще в давнину окремі елементи корпоративного стилю існували та використовувалися досить часто. Кочові народи накладали знак власності на худобу, найбільш митецькі ремісники позначали свою продукцію особистим тавром, а покупці, обізнані про високу професійну репутацію цих ремісників прагнули придбати товари з такими знаками.

У ХІХ столітті з'явилися цехові корпоративні торгові марки. Принаймні централізації виробництва та розширення географії ринків, важливість товарних знаків, інших корпоративних відмітних знаків постійно зростала. У середині століття в сполучених Штатах Америки та країнах Західної Європи складаються передумови для виникнення загальнонаціональних торговельних марок. Великих виробників, які накопичили до того часу значний капітал, вже не влаштовував повний контроль над збутом з боку посередників. В умовах зростаючої конкуренції і формування єдиного інформаційного простору виробники товарів могли виділити безпосередньо потенційних покупців в якості цільової аудиторії своїх комерційних комунікацій. При цьому першочерговим завданням великого товаровиробника стала само ідентифікація, виділення себе із загальної маси безпосередніх конкурентів [5].

У постіндустріальну епоху сфера послуг зайняла позицію не менш міцну, ніж виробнича сфера. А для організацій, що надають послуги вже на початку свого існування наявність корпоративного стилю є життєво необхідним. Західні корпорації вже давно усвідомили ефективність корпоративного стилю в боротьбі за клієнтів: досить пригадати такі фірми як Coca-Cola, McDonalds, Nike, Nivea, Sony, Samsung, як тут же виникає впізнаваний візуальний, а то і смаковий образ.

Першим офіційним дизайнером, який створив корпоративний стиль, вважають Петера Беренса, архітектора, який на початку ХХ століття, займаючи пост художнього директора компанії в Німеччині, створив певне художнє обличчя фірми, яке відповідало основним законам стилю утворення. Практична робота П. Беренса мала велику важливість для формування нового виду дизайну – діяльності, яка призвела до впорядковування і стилізації промислової продукції. У другій половині ХХ сторіччя склався цілий напрям маркетингових комунікацій – формування корпоративного стилю [6].

У невеликому італійському місті Іврея існувала фабрика друкарських машинок «Оліветті». Вперше про неї заговорили в 1911 році, коли на промисловій виставці в Турині її продукція була відзначена медаллю. Починаючи з 1930-х років фабрика стала швидко розвиватися, і якщо до 1929 року на ній працювало близько 700 робітників і службовців, то до 1965 року кількість робочих перевалило за 50 тисяч. Випускалися вже не тільки друкарські машинки, але і саме різне конторське обладнання. У цій області корпорація виробляла приблизно одну третину всієї світової продукції [5].

Це може здатися малоймовірним, але вирішальну роль в цій стрімкій економічної експансії корпорації «Оліветті» зіграли її дизайнери. Господарі фірми раніше інших конкурентів зрозуміли і оцінили роль дизайну.

У 1927 році на фабрику були запрошені художники Джованні Пінторі та Олександр Щавінський поет Леонардо Сінісгаллі, який очолив відділ реклами і всіляких публікацій. Так утворилася одна з перших дизайнерських груп у Європі. Перед нею було поставлено завдання завоювання монопольного становища корпорації в області конторського обладнання. Коли в 1936 році відділ очолив Марчелло Ніццолі, фірма приступила до підготовки нового наступу. Цей наступ почався відразу після закінчення світової війни. Наприкінці 1940-х років випускаються сенсаційні за своїми естетичними якостями моделі друкарських машинок «Лексикон-80» і «Леттер-22». Це був великий успіх: виникає поняття «стиль Оліветті».

«Стиль Оліветті» – це не прихильність до яких-небудь певних пластичних форм і прийомів в оформленні, не формальна єдність продукції, зовсім ні. «Стиль Оліветті» – це прагнення зробити будь-яку продукцію обов'язково красивою, фабричні будівлі будувати красивими, в найсучаснішому стилі. Навіть листи, ділова кореспонденція, які виходять від корпорації, повинні бути витончено оформлені і написані з гарним літературним смаком – все має бути привабливим, першосортним [7].

Діяльність дизайнерських груп «Оліветті» не можна оцінювати тільки з точки зору суто комерційного успіху. У фірмі «Оліветті» співпрацювало багато видатних прогресивних представників мистецтва, архітектури, літератури. У кінцевому рахунку діяльність цього загону високообдарованих людей з'явилася безсумнівно внеском у загальнолюдську сучасну культуру.

Фірма не тільки створює ті чи інші окремі машини. Вона виробляє повні комплекти обладнання для будь-яких систем конторських операцій у всьому світі.

Великі комплексно обладнані контори не просто ефективні в практичному відношенні, вони ще й символ сучасного бізнесу, реклама його економічного успіху і мощі, а також об'єкт захоплення для адміністрації, клієнтів, відвідувачів і навіть для кіно і телехроніки. Це вже не просто контора, а видовище, причому видовище, по-своєму вишукане. Так стиль «Оліветті» став сам формувати естетичне сприйняття, смак і потреби замовника. «Оліветті» залишається і понині в авангарді світового дизайну [6].

Стиль Браун. До 1951 року невелика німецька фірма «Браун» випускала стандартне обладнання, радіоапаратуру, фотографічні приналежності, мали пересічний зовнішній вигляд [7].

Проаналізувавши ситуацію, провідний дизайнер корпорації Фріц Айхлер спільно з власниками фірми розробляють програму її діяльності, створивши при цьому узагальнений образ свого споживача. «Ми уявляємо собі цих людей симпатичними, інтелігентними і природними. Їхні квартири являють собою не сценічні декорації, а прибрані просто, зі смаком, практичні і затишні. Відповідно до цього і повинні виглядати наші прилади. Їх ми робимо не для вітрин, а такими, щоб з ними можна було довгий час жити» – такий портрет споживача був представлений Артуром Брауном [5]. Він уточнюється через портрет виробів фірми: «Наші електроприлади повинні бути безшумними, тихими, помічниками і слугами. Вони повинні непомітно зникати, так само як хороший слуга, коли все вже зроблено» [7].

Стиль Брауна – це відсутність декору, яскравих колірних плям, імітації матеріалів. Це скромна колористична гама, побудована на тонких відтінках сірого кольору, поєднання чорного і білого. Це створення цілісного образу найпростішими і мінімальними засобами. Стиль Брауна – це «економний» стиль [6].

Початковий успіх Брауна почасти пояснювався ще й тим, що наприкінці п'ятдесятих років настало пересичення обтічного стилю лінії Ніццолі, масовому споживачеві хотілося чогось нового. Геометрична простота і лаконізм виробів «Брауна» довелися як не можна до речі. Товар пішов нарозхват не тільки у «простого» споживача, а й у «елітарного», якого потягнуло в цей час до «спрощення» свого побуту [7].