- •6)Антична філософія.Загальна характеристика
- •34. Антропологічний матеріалізм фейєрбаха.
- •15)Атомізм демокріта
- •49. Відображення, його генезис і форми.
- •12)Вчення платона про ідеї
- •32)Етичні погляди канта. Категоричний імператив. Розуміння свободи
- •38. Етичні погляди г.С.Сковороди.
- •44. Екзистенціалізм. Розуміння свободи в філософії екзистенціалізму.
- •58. Діалектика як метод пізнання. Принципи діалектики.
- •59. Закон взаємного переходу кількісних змін у якісні.
- •60. Закон єдності та боротьби протилежностей.
- •61. Закон заперечення заперечення.
- •41. Зміст, категорія буття, основні форми буття.
- •2)Історичні типи світогляду
- •43. Ірраціоналізм ф.Ніцше. Його «Філософія Життя»
- •4)Основні поняття і принципи філософії стародавньої індіїї
- •7)Проблема архе в античній філософії
- •21)Проблема універсалій.Боротьба номіналізму і реалізму в середньовічній філософії
- •24)Проблема методу в філософії нового часу
- •42. Проблема субстанції у філософії.
- •47. Поняття руху. Форми руху.
- •48. Простір і час. Існуючі концепції простору і часу.
- •50. Проблема свідомості у філософії.
- •57. Проблема істини у філософії.
- •51. Роль праці у виникненні та формуванні свідомості.
- •54. Роль практики у пізнанні.
- •63. Спосіб виробництва і йогу структура. Взаємозв’язок продуктивних сил і виробничих відносин.
- •20)Співвідношення віри та розуму у середньовічній філософії
- •64. Суспільно-економічна формація і її структура.
- •19)Стоїки,їх етичні погляди
- •28)Суб`єктивний ідеалізм берклі
- •10)Софісти,їх розуміння істини
- •1)Світогляд,його значення в духовному житті людини
- •62. Співвідношення понять індивід, індивідуальність, особистість.
- •14) Суспільно політичні погляди платона
- •23)Суспільно-політичні погляди мислителів епохи відродження
- •53. Свідомість пізнання. Суб’єкти і об’єкти пізнання і їх взаємозв’язок.
- •46. Сучасні уявлення про структуру та властивості матерії.
- •52. Свідомість та мова. Роль мови у формуванні свідомості.
- •31)Теорії пізнання канта. Його апріоризм.
- •13)Теорія пізнання платона
- •27)Теорія пізнання д.Локка
- •17)Філософія арістотеля,його критика теорії ідеї платона.
- •29)Філософія б.Спінози.
- •37. Філософське вчення г.С.Сковороди.
- •9)Філософія геракліта,його стихійна діалектика
- •16)Філософія елеатів. Апорії зинона.
- •22)Філософськи ідеї епохи відродження
- •3)Філософія її предмет та функції
- •18)Філософська концепція епікура
- •36. Філософія києво-руської доби.
- •8)Філософія мілетської школи
- •30)Французький матеріалізм хviii ст. Ідеї просвітництва
- •35. Філософія марксизму. Проблема відчуження.
- •40. Філософія професорів києво-магелянської академії.
- •45. Філософія психоаналізу з.Фрейда
- •65. Філософія позитивізму.
- •26)Філософія р.Декарта.Концепція «вроджених» ідей.
- •5)Філософія стародавнього китаю (конфуціанство,даосизм)
- •11)Філософія сократа
- •33. Філософська система гегеля, його метод.
- •39. «Філософські серця» п.Д.Юркевича.
- •55. Чуттєве пізнання та його форми.
4)Основні поняття і принципи філософії стародавньої індіїї
Зародки філософського мислення в Індії сягають глибокої давнини (2500-2000 рр. до н. е.). Причому, філософська думка представлена тут великою кількістю філософських систем і шкіл. Більшість із них у своєму становленні відштовхувалися від ведичної традиції індійської культури.
Ведична література. Релігійно-філософське мислення Індії відображають Веди, Брахмани, Упанішади, які й складають ведичну літературу.
Веди — стародавні пам’ятники індійської літератури, написані віршами і прозою. До складу Вед входять “самхіти” — чотири збірники віршованих гімнів, молитов і заклинань (Рігведа, Самаведа, Яджурведа, Артхарваведа), що частково перемежаються прозою.
Даршани. Принципи, закладені у Ведах, Брахманах і Упанішадах, стали основою низки перших філософсько-світоглядних систем Давньої Індії або “даршан” (даршан — найбільш поширений термін староіндійської філософії, адекватний старогрецькому терміну “філософія”).
Астіка. Частина даршан визнавала авторитет Вед, тому їх називали ортодоксальними (тобто такими, що дотримують традиції, правовірними) чи “астіка”
Веданта. Засновником школи веданта вважається мудрець Бадарайяна (IV-III ст. до н.е.), автор “Веданта-сутри” чи “Брахмана-сутри”. Стародавня індійська філософська школа веданта яскраво представляє об’єктивно-ідеалістичну систему. Веданта бере свій початок у вченнях Упанішад. Основою веданти є обґрунтування існування неантропоморфного (від грец. “анропос” – людина, “морфе” – форма. зразок) Брахмана (Бога), який є кінечною і єдиною основою буття. Людська душа (Атман) тотожна з Брахманом і його емпіричним втіленням
Міманса. Засновником школи міманса, близької до веданти, вважається мудрець Джайміні (IV ст. до н.е. – II ст. н.е.), який викладав свої ідеї в формі сутр. Особливістю школи є те, що вона визнає реальність зовнішнього світу і заперечує роль Бога у створенні цього світу
3) Санкх’я. Засновником школи санкх’я вважається мудрець Капіла (VII ст. до н.е.). Твори Капіли та його учнів не збереглися. Світогляд у санкх’ї базується на уяві, що в світі існують два самостійних протилежних начала: пракріті (субстрактна першопричина) і пуруша (“Я”, дух, свідомість)
Йога… Сутність цього відношення (за йогою) у безперервному самовдосконаленні душі і тіла шляхом самозаглиблення людини у свій внутрішній світ, що реалізується через безпосереднє бачення і переживання.
5) Вайшешика.. Школа вайшешика характеризується насамперед тим, що вона найбільш тісно (на відміну від усіх інших староіндійських філософських систем) пов’язана з природничо-науковими уявленнями тодішнього суспільства.
6) Н’яя. Засновником школи н’яя, близької до вайшешики, вважається мудрець Гаутама (Готама) (ІІ ст. до н.е. чи ІІ ст. н.е.), автор “Н’яя-сутри”. Вчення представників школи н’яя стало вершиною староіндійської логіки і теорії пізнання.
Настіка. Даршани, які не приймають авторитету Вед, відмовляються від духовного зв’язку з ними і виступають противниками брахманізму (бхагаватизм, аджівака, буддизм, джайнізм, локаята, рання санкх’я), називаються неортодоксальними філософськими системами або “настіка”.
Особливості. Попри всі відмінності релігійно-філософських вчень Індії, є певні загальносвітоглядні уявлення індійської культури, що відображенні тією чи іншою мірою у більшості цих вчень. До них можна віднести:
а) розуміння предметно-чуттєвого світу як повної ілюзії, видимості, справжньою ж реальністю вважається споконвічна і безособистісна сила, божественний Абсолют (уявлення про особистого Бога-творця у світоглядній традиції Індії зустрічається дуже рідко);
б) вчення про сансару, тобто про переселення і перевтілення душ, про вічний кругообіг життя;
в) ідея карми, кармічного закону - закону обумовленості життя людей та їх перероджень сукупністю добрих і поганих вчинків у попередніх існуваннях;
г) ідея кастового поділу суспільства, тобто уявлення про належність кожної людини від народження до одного з чотирьох прошарків населення, представники яких об’єднуються за спільною професійною діяльністю.
Водночас індійська філософія мала свої особливості.