18)Філософська концепція епікура

Наприкінці IV ст. до н. е. виникла в Афінах школа Епікура, яка називалася “Сад”. Для нього ідеалом було життя споглядача, далекого від марних, суєтних турбот. Філософське вчення Епікура було спрямоване на підтримку спокою.Щоб обрати шлях до щастя у житті, люди повинні мати свободу волі, саму можливість розпоряджатися власною долею. Епікур, виступаючи проти фаталізму, проти ідеї неминучості стоїків, для обґрунтування своєї позиції звертається до атомістичного вчення Демокріта. Але на відміну від нього, Епікур вважав, що атоми не завжди підкоряються механічним законами природної необхідності. існує випадковість, атоми можуть відхилятися від прямолінійного руху. Вчення про відхилення атомів було пов’язане зі спробою пояснити свободу людських вчинків. Щоб свобода була можлива, міркував Епікур, її передумови повинні існувати вже у фізичному світі, частиною якого є людина. Навіть релігійні уявлення Епікура були підпорядкована ідеї людської свободи. Він не заперечує існування богів, але вони абсолютно не втручаються у людське життя.

36. Філософія києво-руської доби.

Особливого розвитку філософська думка України набуває у Київській Русі. Виникнення філософії Русі відбувалось у процесі розв’язання суперечностей між слов’янським міфологічним світоглядом та християнством. Київська Русь — перша східнослов’янська держава, яка розвитком своєї культури продемонструвала приклад закономірного переходу від міфологічного до релігійного і від релігійного до філософського рівня світогляду. Розвиток філософської думки у Київській Русі в межах християнського віровчення яскраво демонструють літописи та твори церковно-богословського характеру: проповіді, повчання та ін. Філософське звучання мають “Слово про Закон і Благодать” Іларіона (ХІ ст.), першого Київського митрополита з русичів, “Повчання” князя Володимира Мономаха (ХІІ ст.).У філософській думці цієї доби можна виділити дві тенденції, які розрізнялися своїм ставленням до світської духовності. Це – “містична” (“печерські книжники”) і “раціоналістична” (“ярославові книжники”).

Враховуючи попередній досвід історико-філософського аналізу, можна зробити такий загальний висновок. Філософська думка Київської Русі мала християнський характер, у ній переважала етична проблематика: філософська картина світу, пізнання, людина, людські вчинки, суспільство розглядалося крізь призму вічного конфлікту добра і зла. А в соціальній філософії домінували патріотичні ідеї єдності всіх руських земель, зміцнення і централізації держави для відсічі іноземним загарбникам, необхідність розвитку культури та освіти.

8)Філософія мілетської школи

Першою філософською школою античності стала мілетська школа, найвідомішими представниками якої були Фалес, Анаксімандр, Анаксімен. Перші філософи зосередили увагу на двох центральних проблемах - на проблемі першооснови світу і на питанні про рухомість або нерухомість, розвиток чи незмінність справжньої реальностіЯкщо перші філософи мілетської школи були зайняті пошуком матеріального першопочатку, субстрату (загальної основи явищ), першоелемента всього сущого, то Геракліт таким єдиним загальним початком визнає тільки закон світового процесу, закон безперервного вічного переходу буття з одного стану в інший. Загальний закон - логос - управляє усім сущим, він пов’язує і космос, і людську душу. Завдання людини, за Гераклітом, полягає у набутті мудрості, інакше кажучи, у виборі правильного способу дій шляхом пізнання істини (логоса) речей і самої природи. Причому, окремі розрізнені знання не допомагають зрозуміти загальну картину світу. “Багатознання розуму не навчає”, - говорив Геракліт. Філософія є не ерудицією, не сумою знань, а саме мудрістю, тобто осягненням всезагального логосу прихованої, гармонії протилежностей.