Дарницький районний інформаційно-освітній ресурс

Валентина Секіріна, вчитель – методист гімназії №290 Дарницького району м. Києва

Урок 26

Урок №2^*

Тема: Генріх Гейне (1797-1856) «Задзвени із глибини…». Зв’язок із фольклором (пісня).

Мета: навчити дітей порівнювати народну пісню з авторською поезією, бачити зв’язок між ними; розказати про фольклор як джерело поезії Генріха Гейне; розкрити красу поетичного слова, збагатити мову учнів поетикою митця, учити використовувати здобутки Г. Гейне у власній мовній практиці виховувати відповідальне ставлення до фольклорної спадщини кожного народу; виховувати любов до народу, до його пісні і слова.

План уроку.

1. Вступне слово вчителя.

Якщо уважно прислухатися. То в слові «народ» ми відчуємо беззаперечний зв’язок кожного із нас зі своїм родом, який народився в глибокій давнині і продовжить свій рід доти, доки буде єдність кожного у своєму роду і між народами.

- Що може пов’язувати покоління минулі і прийдешні?

(Історія, держава, територія, звичаї, мова).

- Чи є ці фактори існування народу незмінними?

(Історія – це ланцюг подій, які невпинно змінюють одна одну.

Держава. Змінюється під впливом історії, розвитку свідомості, науково-технічного прогресу народу.

Територія. Багато народів змінили свої території проживання. Наприклад, угорці, які від берегів Волги дійшли до Карпат. Міграція аріїв, вихід євреїв із Єгипту в пошуках землі Обітованої тощо.

Звичаї. Теж піддаються змінам під впливом часу, історії, умов проживання.

Мова. Змінюється, живе).

- Що буває, коли мова стає «мертвою», коли немає її носіїв?

(Зникає народ, бо переймає чужу мову і стає іншим).

- Який засіб (форму) придумав народ, щоб передавати свої знання, звичаї, історію, мову від покоління до покоління?

(Фольклор – усну народну творчість).

- Найпоширенішою формою існування фольклору є пісня.

- Хто може заспівати нам українську народну пісню?

- Що називається піснею?

- Як же створювалася народна пісня, коли звичайні слова перетворювалися у вірш?

Звернемося до наукової праці Володимира Похоренка.

2. Словникова робота.

Фольклорне віршування.

«У народній творчості склалися дві форми вірша – пісенний і речитативний.

Пісенний вірш. Текст і будова народної пісні пов’язані з мелодією. Тому фрази симетрично розміщуються в куплетах (строфах), усі куплети однієї пісні подібні за будовою. У рядках вирізняють коліна – групи з 3-7 складів. У колінах з 3-4 складів один головний наголос; з 6-7 складів – таких наголосів два. Отже, кількість наголошених складів у рядках визначена, але їхнє місце у межах коліна може бути різне. Загальна кількість складів у рядках теж у межах пісні, зазвичай, однакова. Окремі слова звільняються від наголосів, у народних піснях мають місце ритмічні наголоси, які іноді не відповідають граматичним». Це силабічна система віршування – за кількістю складів у рідку (коліні).

У народних піснях часто використовують суміжне римування – аавв

(віє-мліє; личку-нічку).

«Може бути тонічна система віршування – однакова кількість наголосів у віршованих рядках за відсутністю поділу їх на стопи»

Ця система віршування досить рідкісна й давня, утворювалася з варязького, давньонімецького і руського фольклору.

Твори, написані тонічним віршем, трапляються у М. Лермонтова, у Г. Гейне, Т. Шевченка.

Якби мені, мамо, намисто,	3
То пішла б я завтра за місто,	3
А на місті, мамо, на місті	3
Грає, мамо, музика троїста	3

3. Визначення особливостей вірша г. Гейне

(переклад Л. Первомайського).

0. Визначення системи віршування вірша.

Задзвени із глибини	2
Тихої печалі,	2
Мила пісенько весни, -	3
Линь все далі й далі!	3
Линь, дзвени, знайди той дім,	4
В квітах сад зелений,	3
І троянду перед ним	2
Привітай від мене.	2

- Давайте визначимо систему віршування цього вірша.

(Сталого правильного ритмічного чергування наголошених і ненаголошених складів немає – отже. Це не силабічне віршування. Гейне використовує тонічне віршування, яке запозичив у народній німецькій пісні).

- В академічній поезії вживали переважно поєднання силабічної та тонічної системи, тобто силабо-тонічне віршування.