89.Групові форми роботи на уроках історії.

Проведення міжпредметних підсумкових конференцій. Проводиться в актовому залі за участі всієї паралелі класів. Використовується весь спектр наочності Кожна ініціативно-діяльнісна група, представляє свою доповідь за одним із зазначених у назві розділів, висловлює проблематику, представляє ідеї, позитивну критику і можливі шляхи розвитку. Після доповіді починається обговорення, і наприкінці конференції усі учасники розробляють підсумковий документ й загальним голосуванням ухвалюють його. Зміст і результати конференції публікуються в шкільній пресі.

2.     Навчання за допомогою складання кросвордів. Кілька груп учнів на підставі вивчених тем заповнюють кросвордну решітку, при цьому можуть бути закладені одне слово або ціле речення. Завдання полягає в тому, щоб на підставі заповненого кросворда, користуючись підручником, або без нього, учні інших груп(кросворди передаються по колу) знайшли пояснення названих проблем, дали формулювання понять, назвали дати та імена учасників подій. Використовується також класичний спосіб, коли предметний кросворд не заповнений і необхідно за допомогою підручника та довідників або без них заповнити чисті клітинки.

3.     Опитування у формі діалогічної пари. Учитель пропонує на дошці групу репродуктивних або проблемних запитань з вивченого матеріалу, заздалегідь проставивши бал складності або оцінку, яку можна отримати при виконанні кожного завдання. Потім учні в парі вибирають собі завдання (або кілька завдань) і починають спільно готуватися до вирішення або відповіді, потім вони обговорюють або розв’язують проблеми, що виникли, і , нарешті, кожен готує запитання або завдання для свого товариша, на які слід дати відповідь або розв’язання. Після цього вони обговорюють, які оцінки заслужив кожен із них і всі вони разом, і передають аркуш аналізу спільної діяльності педагогу.

4.     Дитячі дослідницькі проекти. Учитель пропонує учням вибрати й провести дослідження з крупних ґрунтовних проблем і тем, самому або в складі групи. При роботі слід враховувати й оцінювати ряд позапедметних показників: хто й скільки лідерів брали участь у виконанні проекту, чи виявляли кмітливість, уміння шукати інформацію, чи достатньо вольових зусиль продемонструвала група, який був характер спілкування під час спільної роботи, які навички науково-дослідницької роботи отримали учасники.

5.     Дитячі організації при кабінеті. Група помічників учителя, яка створюється при предметному кабінеті, спільно з учителем розробляє досліди, експерименти, матеріали для творчих завдань, сценарії 

90.Характеристика основних моделей навчання історії.

Пасивна модель навчання. Учень виступає в ролі «об'єкта» навчання, повинен засвоїти й відтво­рити матеріал, переданий йому вчителем, текстом підручника тощо -джерелом правильних знань. До відповідних методів навчання відно­сяться методи, за яких учні лише слухають і дивляться (лекція-монолог, читання, пояснення, демонстрація й відтворююче опитування учнів). Учні, як правило, не спілкуються між собою і не виконують яких-небудь творчих завдань. Активна модель навчання. Такий тип навчання передбачає застосування методів, які стимулю­ють пізнавальну активність і самостійність учнів. Учень виступає «суб'єктом» навчання, виконує творчі завдання, вступає в діалог з учителем. Основні методи: самостійна робота, проблемні та творчі за­вдання (часто домашні), запитання від учня до вчителя і навпаки, що розвивають творче мислення. Інтерактивна модель навчання. Слово «інтерактив» прийшло до нас з англійської від слова «іпіегасі», де іпіег - це взаємний і асі - діяти, інтерактивний - здатний до взаємодії, діалогу. Суть інтерактивного навчання у тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де і учень, і вчитель являються рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання, розуміють, що вони роблять, рефлексують з приводу того, що вони знають, уміють і здійснюють. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання жит­тєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення про­блеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації. Воно ефек­тивно сприяє формуванню навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії, дозволяє педагогу стати справжнім лідером дитячого колективу.

Для того щоб подолати складності застосування окремих інтерак­тивних технологій і перетворити їх слабкі сторони в сильні, треба пам'ятати:

Інтерактивна взаємодія потребує певної зміни всього життя класу, а також значної кількості часу для підготовки як учням, так і педа­гогу. Починайте з поступового включення елементів цієї моделі, якщо ви або учні з ними не знайомі. Як педагогу, так і учням треба звикну­ти до них. Можна навіть створити цілий план поступового впрова­дження інтерактивного навчання. Краще старанно підготувати декілька інтерактивних занять у навчальному році, чим часто прово дити наспіх підготовлені «ігри». Можна провести з учнями особливе «організаційне заняття» і створити разом із ними «правила роботи в класі». Налаштуйте учнів на старанну підготовку до інтерактивних занять. Використовуйте спочатку прості інтерактивні технології - робота в парах, малих групах, «мозковий штурм» і т. д. Коли у вас і в учнів з'явиться досвід подібної роботи, такі заняття будуть проходити набагато легше, а підготовка не буде потребувати багато часу.

Якщо застосування вами інтерактивної моделі у конкретному класі веде до протилежних результатів, треба переглянути вашу стра­тегію й обережно підходити до її використання. Можливо, варто обговорити цю ситуацію з учнями (чи правильно ви їх розумієте і ви­користовуєте, чи готові ви й учні до їх використання?). Для ефективного застосування інтерактивного навчання, зокре­ма для того, щоб охопити весь необхідний обсяг матеріалу і глибоко його вивчити (а не перетворити технології в безглузді «ігри заради са мих ігор»), педагог повинен старанно планувати свою роботу, щоб: дати завдання учням для попередньої підготовки: прочитати, про­думати, виконати самостійні підготовчі завдання; відібрати для уроку або заняття такі інтерактивні вправи, які да­ли б учням «ключ» до освоєння теми; під час самих інтерактивних вправ дати учням час подумати над завданням, щоб вони сприйняли його серйозно, а не механічно або «граючись» виконали його; на одному занятті можна використовувати одну (максимум дві) інтерактивні вправи, а не їх калейдоскоп; дуже важливим є провести спокійне глибоке обговорення за підсумками інтерактивної вправи, зокрема акцентуючи увагу і на іншому матеріалі теми, прямо не порушеному в інтерактивній вправі; проводити швидкі опитування, самостійні домашні роботи з різноманітних матеріалів теми, що не були пов'язані з інтерактивни­ми завданнями.