Тема 11.2. Україна в умовах незалежності План

1. 1.Спроби реформування економіки у першій половині 90-х років та причини їх невдач.

2. Сучасний стан, проблеми української економіки та пошук шляхів їх розв’язання.

1. В момент проголошення незалежності Україна виявилася немічною і деформованою в економічному відношенні: 95% підприємств підпорядковувалися Москві, майже 80% усього виробництва не мало завершеного технологічного циклу, лише 28% становили галузі групи “Б”, низька конкурентноздатність і т.д.

Криза охопила промисловість і сільське господарство.

За даними Світового банку у другій половині 1993р. рівень інфляції в Україні був найвищим у світі і перевищував показники світових війн.

Відбулося нечуване для мирного часу падіння рівня життя основної маси населення (близько 64% його опинилося за межею бідності).

Ця ситуація потребувала рішучих заходів, які б органічно поєднували невідкладні антикризові дії з реалізацією нової соціально-економічної стратегії. Вони були викладені у Посланні президента України Л.Кучми до Верховної Ради “Шляхом радикальних економічних реформ” в жовтні 1994р. і отримали її схвалення.

Основними напрямами та пріоритетними завданнями нової соціально-економічної стратегії були: фінансова стабілізація, що включає зниження податків, подолання платіжної кризи, поглиблення банківської реформи; регульована та контрольована з боку держави поетапна лібералізація цін; докорінна структурна перебудова виробництва з метою створення ринкової економіки, яка буде базуватися на приватному секторі; децентралізація управління економікою; лібералізація сфери зовнішньоекономічних зв’язків; соціальний захист, що включає докорінні реформи заробітної плати, соціальної допомоги та соціального страхування.

У 1999р. вперше за останнє десятиріччя чітко виявили себе ознаки економічної стабілізації. В основному було подолано падіння ВВП. Якщо спад ВВП у 1996р. становив 10%, то в 1997р. – 3,3%. У жовтні 1999р. вперше за останнє десятиріччя було отримано приріст ВВП у порівнянні з жовтнем 1998р. на 2,8%.

Водночас, попри певні позитивні тенденції, соціально-економічна ситуація в Україні залишалася складною і неоднозначною. Уряди у різних складах, які очолювали В.Масол (червень 1994-березень 1995рр.), Є.Марчук (березень 1995-травень 1996рр.), П.Лазаренко (травень 1996-липень 1997рр.), В.Пустовойтенко (липень 1997-грудень 1999рр.) не змогли радикально поліпшити загальноекономічну ситуацію. З грудня 1999р. уряд очолив В.Ющенко.

2. Протягом перехідного періоду українське суспільство зазнало істотних змін.

Сформувалося помітне майнове розшарування, яке сьогодні приблизно відповідає рівню країн Центральної та Східної Європи (Чехії, Болгарії, Македонії, Словенії). Якщо у 1990р. середній дохід 10% найзаможніших громадян України в 4 рази перевищував відповідний показник 10% найбідніших, то в 1999р. – у 12 разів.

Істотних змін зазнав середній клас, значна частина якого перебуває у постійній небезпеці зниження свого соціально-економічного статусу.

Поширились масштаби бідності, яка охопила практично всі верстви населення, незалежно від професійних, освітніх та демографічних ознак. Якщо раніше були бідними переважно люди з низьким рівнем освіти, поганим здоров’ям або такі, що з різних причин не працювали, багатодітні сім’ї, тощо, то протягом останніх років не тільки погіршилось становище тих людей, які й раніше фактично жили в бідності, але збідніли ті прошарки населення, які за своїми соціально-демографічними ознаками начебто були найбільше захищені від такого ризику: молодь з високим рівнем професійно-освітньої підготовки; люди 30-50 років, що мають не тільки високу професійно-освітню підготовку, а навіть і роботу; пенсіонери за віком, які раніше отримували максимальну пенсію; діти.

Значних масштабів набула незареєстрована зайнятість (що часто межує з кримінальною) як основна стратегія виживання для багатьох людей. Аналіз даних про розшарування населення за рівнем доходів, витрат та реального споживання свідчить про те, що переважна частина населення України споживає набагато більше, ніж дозволяють доходи.

Сформувався помітний прошарок з людей різного освітнього та професійного рівня, яких за ознаками добробуту, соціальних настанов та суспільної поведінки, наявних перспектив можна кваліфікувати як маргіналів. До цієї групи належать люди, які через різні обставини опинилися на узбіччі суспільства, відчувають глибокі деструктивні зміни свого соціального та психологічного стану.