Тема 6. Україна в роки другої світової війни План

1. Радянсько-німецькі договори 1939р. і західноукраїнські землі.

2. Вступ Червоної армії на територію Західної України.

3. Окупація України військами Німеччини та її союзників.

1.

23 серпня 1939р.

Було підписано радянсько-німецький Договір про ненапад (пакт “Молотова-Ріббентропа”). До договору додавався секретний протокол про розмежування сфер впливу сторін в Європі. Секретний протокол, існування якого радянське керівництво протягом півстоліття заперечувало, давав можливість Сталіну збільшити територію СРСР майже до кордонів російської імперії 1913р. Німеччина давала згоду на приєднання до радянського союзу Фінляндії, Естонії, Латвії, Західної Білорусії, Західної Волині та Східної Галичини. В свою чергу, Німеччина отримала повну свободу дій у Європі і забезпечила собі поставки з Радянського Союзу воєнно-стратегічних матеріалів і продовольства.

Пакт “Молотова-Ріббентропа” перетворив СРСР на фактичного союзника фашистської Німеччини і розв’язував руки Гітлеру в його агресії у Європі.

1 вересня 1939р. нацистські війська напали на Польщу. Зв’язані з нею договірними зобов’язаннями, Англія і Франція оголосили війну Німеччині. Це був початок другої світової війни.

28 вересня 1939р.

Союз Німеччини і СРСР був скріплений Договором про дружбу і кордони. Договір уточнив сфери впливу цих держав і розмежувальну лінію між ними на території Польщі. У сферу впливу СРСР переходили Литва, Бесарабія і Північна Буковина, у сферу впливу Німеччини – Лемківщина і Холмщина.

У червні 1940р. Червона армія зайняла Північну Буковину і Бесарабію.

Відповідно до угод про сфери впливу західноукраїнські і придунайські українські землі ввійшли до складу УРСР, що відповідало споконвічним прагненням українців до возз’єднання в межах однієї держави.

2. Згідно з пактом і таємним протоколом радянські війська 17 вересня 1939р. перейшли польський кордон і вступили в західну Україну і Західну Білорусію. Офіційно радянське керівництво пояснило цей крок необхідністю запобігти фашистській окупації західноукраїнських і західнобілоруських земель. Східна Галичина і Західна Волинь були зайняті Червоною армією майже без опору з боку Польщі за 12 днів. Агресія проти Польщі означала вступ Радянського Союзу у світову війну.

Після возз’єднання західноукраїнських земель з Україною почалася їх активна радянізація – здійснення перетворень відповідно до радянського зразка.

Деякі заходи радянської влади отримали позитивну оцінку українського населення:

• експропріація маєтків польських землевласників з обіцянкою перерозподілу землі між селянами;

• українізація системи народної освіти, заходи з ліквідації неписьменності;

• запровадження безкоштовного медичного обслуговування;

• створення системи соціального забезпечення.

Але, поряд з цим:

• радянська влада принесла жорстокий репресивний режим: були розгромлені всі політичні партії і громадські організації, в т.ч. “Просвіта”, “Рідна школа” і ін. Арешту підлягали власники підприємств і банків, керівники кооперативів, великі і середні землевласники, уніатське духовенство, офіцерський склад польської армії. Впродовж 1939-1940рр. чисельність репресованих склала понад 10% населення західної України;

• розпочалася примусова колективізація селян, націоналізація промисловості і банків.

3. У 1940-1941рр. Гітлер підкорив майже всю Західну Європу і, згідно з “планом Барбаросса”, розробленим у грудні 1940р., почав інтенсивну підготовку до війни проти СРСР.

22 червня 1941р.

Гітлерівська Німеччина без оголошення війни напала на Радянський Союз. ЇЇ союзниками виступили Фінляндія, Угорщина, Румунія, Італія, Словаччина.

План “Барбаросса” передбачав “бліц-кріг” – блискавичну війну: протягом 2-2,5 місяців знищити Червону армію і вийти на лінію Архангельськ-Астрахань. Німецька армія наступала у трьох головних напрямках: західному – на Ленінград, центральному – на Москву, південному – на Київ. Згідно з планом передбачалося загарбання України вже в перші тижні війни і створення плацдарму для прориву на Кавказ і Закавказзя.

За планом “Ост” німці мали намір виселити з України мільйони людей, заселивши її німецькими колоністами. Частину українських земель передбачалося передати союзникам.

Наступ на Україну здійснювала група німецьких армій “Південь” на чолі з фельдмаршалом Рундштедтом. Для оборони України були створені Південно-Західний фронт на чолі з генералом Кирпоносом та Південний фронт на чолі з генералом Чередниченком.

З 23 по 29 червня 1941р. в районі Луцьк-Рівне-Броди тривала найбільша танкова битва початкового етапу війни. Війська Південно-Західного фронту змушені були відступити, залишивши західну Україну.

30 червня 1941р. німці окупували Львів. Вже на кінець третього тижня війни вони просунулись углиб України на 300-350км.

Головною воєнно-політичною подією літньої кампанії була оборона Києва, яка тривала з 7 липня по 26 вересня 1941р. і відволікала значні сили ворога. Проте, німецьким арміям вдалося оточити велике угрупування захисників Києва.

До найкрупніших оборонних боїв на території України належать також оборона Одеси (5 серпня-16 жовтня 1941р.) та оборона Севастополя, яка тривала 250 днів (30 жовтня 1941р.- 4 липня 1942р.).

Наприкінці 1941р. німецькі війська групи армій “Південь” окупували майже всю Україну. Однак, ціною величезних жертв, героїчного опору народу план “блискавичної війни” був зірваний.