22. Загальна характеристика моногеноїдозів

Моногеноїдози - хвороби риб, збудниками яких є моногенетичні сисуни з класу Monogenoidea. Це досить численна група паразитичних червів, яких більш 900 видів. Розміри їх у межах 0,3- 30 мм. Форма тіла видовжена, зі звуженим закругленим переднім кінцем і більш- менш відмежованим фіксаційним диском на задньому кінці. Паразити є рожевого, червоного, коричневого із чорним відтінком кольорів. На передньому кінці тіла розміщені прикріпні органи (для фіксації при харчуванні). Останні можуть бути у формі присосок, гаків, диска, фестонів та ін. Тіло, в основному, покрито гладкою кутикулою, під якою знаходиться шкірно-м'язовий мішок, де розташовані внутрішні органи. Весь простір між ними заповнено паренхімою. Травна система представлена ротовим отвором, глоткою, стравоходом і кишечником. Видільна система складається із протонефридів з їх капілярами, протоками й кінцевими частинами, що з’єднуються із зовнішнім середовищем. Нервова система представлена головним ганглієм і декількома парами нервових стовбурів, що від нього відходять (дорсальних, латеральних і вентральних), а органи чуття - чутливими нервовими закінченнями, розкиданими в товщі покриву по всьому тілі. Моногенетичні сисуни - гермафродити. Чоловіча статева система складається з 1-2, рідше більшої кількості сім’яників. Від них відходять сім’япроводи, що з’єднуються в загальний сім’япровід, який дещо розширюється та утворює сім’яний міхурець. Кінцевий відділ сім’япроводу - сім’явипускний канал, що переходить у копулятивний орган - цирус. Цирус відкривається в статеву клоаку, яка має вихід назовні на черевній стороні тіла хробака. Жіноча статева система складається з непарного яєчника, який коротким яйцепроводом з’єднується з оотипом. Останній оточений шкарлуповою залозою (тільце Меліса) і переходить у короткий канал - матку, що відкривається в статеву клоаку. З боків тіла розташовані жовточники, вони з’єднуються в один канал; через який їх вміст потрапляє в яйцепровід чи оотип, де формуються яйця. Розвиваються моногенетичні сисуни без участі проміжних хазяїнів. Це переважно ектопаразити. Більшість із них відкладають яйця, з яких вилуплюються личинки. Є й живородні види сисунів. Паразитують вони на зябрах, поверхні тіла, плавцях, рідше в порожнині тіла, у ротовій і носовій порожнинах риб. Для цих видів паразитичних червів характерна виражена пристосованість до певного виду хазяїна чи до вузького кола близькоро динних видів хазяїв.

23. Взаємовідносини між паразитом і хазяями.

На систему паразит — хазяїн впли­вають фактори зовнішнього середови­ща. Встановлено, що несприятливі впливи абіотичного, біотичного і со­ціального середовища на організм ха­зяїна можуть сприяти підсиленню па­тогенної дії паразитів. Чисельність паразитів у будь якій популяції хазяїнів, як і в тілі кожного окремого хазяїна не по­винна перевищувати певного рівня, бо виникає загроза існування популяції хазяїна, а за ним  і паразитів. У взаємовідносинах у системі пара­зит — хазяїн існує кілька механізмів, які грунтуються на принципі зворотного зв'язку і підтримують чисельність популяції паразитів на певному рівні. Інколи вслід за перенаселенням попу­ляції паразитів у тілі хазяїна настає зниження росту паразитів, загибель частини з них, зниження репродуктивності. Для запобігання загибелі хазяїна у результаті надмірного, збільшення  чи­сельності паразитів, у дроцесі. еволюції з'явився феномен зміни хазяїнів у жит­тєвих циклах паразитів. Так, сисун ча­стину життєвого циклу проводить у тілі молюсків, де інтенсивно розмножує­ться партеногенетично. Велика кіль­кість паразитів може загрожувати життю хазяїна. Наступні стадії роз­витку сисуни проходять у хазяїнів ін­ших типів тваринного світу, Це сприяє збереженню і сисунів, і молюсків.

25. Особливості будови та процесів життєдіяльності скребликів.

Скреблянки колючоголові (Acanthocephales) — тип паразитичних червів. Тіло (довж. від кількох мм до 65 см) видовжене, у більшості видів циліндричне, на передньому кінці з втяжним хоботком, вкритим гачечками. Для С. характерна первинна порожнина тіла. Нервова система складається з непарного мозкового вузла і нервових стовбурів. Травної, кровоносної і дихальної систем немає. Живлення здійснюється через покриви тіла. Роздільностатеві. Розвиток з метаморфозом; життєвий цикл зі зміною хазяїв, з яких проміжними є гол. чин. ракоподібні та комахи, остаточними — хребетні тварини. Тип С. включає 1 клас — скреблянки (Acanthocephala), що об'єднує бл. 500 видів, поширених по всій земній кулі; в СРСР — 115 видів, у т. ч. на Україні — 26. С. спричинюють тяжкі гельмінтозні хвороби, напр. скреблик — велетень свинячий (Macracanthorhynhus hiru-dinaceus) викликає макраканторинхоз свиней, С. з роду Polymorphus — поліморфоз качок.

26. Роль паразитів в коливаннях чисельності тварин.

Динаміка чисельності тварин, закономірна зміна числа особин в популяції даного вигляду протягом року (сезонна) або ряду років (багатолітня); визначається змінами народжуваності (плодючості) і смертності особин, а також їх переміщеннями (еміграцією або імміграцією). Д. ч. же. — видове пристосування до ритмів змін місцевих умов існування. Чисельність особин видів (крупні хижаки, копитні і ін.), що повільно розмножуються що мають велику тривалість життя, протягом сезону збільшується трохи. На відміну від цього, чисельність тварин, що приносять декілька пометов в рік і що швидко дозрівають, може протягом одного року або сезону підвищитися у багато разів. Так, чисельність багатьох видів гризунів в сприятливих умовах зростає від весни до осені в десятки і сотні разів, а багатьох видів комах, наприклад двокрилих, — навіть в тисячі разів. Чим вище плодючість вигляду і його здатність підвищувати інтенсивність розмноження в сприятливих умовах, тим ширше можливий діапазон коливань чисельності за рік. Зв'язок між сезонною і багатолітньою Д. ч. же. обумовлюється співвідношенням середньої тривалості життя і плодючості, залежних від морфо-фізіологічніх пристосувань вигляду до місця існування і міри властивої йому турботи про потомство. Радянський біолог С. А. Северцов (1941) розрізняв ряд типів Д. ч. ж.: від довговічних, малоплідних тварин із стійкою чисельністю (копитні) до «ефемерів» з украй нестійкою чисельністю, малою тривалістю життя і високою плодючістю (дрібні гризуни, багато комах і ін. безхребетні). При високій смертності тварин в природних умовах припинення розмноження або зниження його інтенсивності призводить до істотного зниження чисельності популяції, яка відновлюється при новому підйомі інтенсивності розмноження і виживання. У сприятливих умовах середовища новий період розмноження починається на тлі підвищеного рівня чисельності популяції, що створює передумови для спалаху чисельності вигляду (див. Хвилі життя ). На розмноження і виживання тварин роблять вплив умови існування, що як діють, так і передуючі. Для деяких видів хребетних тварин (лемінг, деякі хижі ссавці) відмічена відома багатолітня періодичність Д. ч. же. (максимуми чисельності повторюються через 3—4 роки); є вказівки на існування в деяких видів ссавців і комах 11-річного циклу Д. ч. же., що відображає циклічність сонячної активності .Періодичність (ритмічність) Д. ч. же. виразна в порівняно простих біоценозах (тундрі, степу, пустелі) і слабкіше виражена або практично не спостерігається в складних біоценозах, особливо у вологих тропічних лісах.