18. Методика дослідження риб та м’яса на зооантропонози

Зооантропози - група інфекційних та інвазійних хвороб, спільних для тварин та людини (сибірка, бруцильоз, сказ, ящур та ін.); джерелом збудників для людини є тварини, з якими вона стикається у побуті. Для визначення значень показників якості сировини і продукції застосовують методи: експериментальний, розрахунковий, експертний ісоціологічний. Експериментальний і розрахунковий - об'єктивні методи, а експертний і соціологічний - суб'єктивні. Розрахунковий метод передбачає встановлення чисельних значень показників, розрахованих за даними, отриманими іншими методами, а також на основі відомих теоретичних і емпіричних залежностей. Розрахунковий метод використовують при визначенні ступеня достовірності експериментальних даних, продуктивності праці, показників патентного захисту й чистоти, коефіцієнта готовності продукту. Соціологічний метод заснований на зборі та аналізі думок про якість продукції фактичних і можливих її споживачів шляхом розповсюдження анкет - анкет, а також шляхом усного опитування на аукціонах і виставках. Цей метод вимагає створення науково-обгрунтованої системи опитування, математичних методів збору та обробки інформації. Частіше за все метод використовують при визначенні показників якості товарів народного споживання. Перед безпосереднім проведенням досліджень роблять підготовку зразків.

Сировина і продукцію за якістю та кількістю приймають партіями. Партією вважають певну кількість продукції одного найменування, способу обробки і сорти, виготовлене одним підприємством у період не більше п'яти найближчих дат вироблення і оформлена одним документом, який засвідчує якість.

19. Основні заходи щодо ліквідації паразитичних хвороб.

Заходи зі знешкодження (усунення) джерела збудника. Джерелом збудника інфекційної хвороби, тобто природним місцем його перебування і розмноження, може бути організм хворої або здорової людини чи тварини. Інфекційні хвороби, які розповсюджуються лише серед людей, називаються антропонозами. Ті ж хвороби, джерелом збудника яких є переважно тварини, належать до зоонозів. Заразоносієм може бути практично здорова людина або реконвалесцент, тобто особа, яка недавно перенесла інфекційну хворобу. Хворі люди і тварини виділяють збудників інфекційних хвороб найчастіше протягом усього захворювання, але найбільше -у його розпалі або на початку. Заразний період може тривати від декількох діб до кількох тижнів чи місяців. Якщо розвивається хронічна хвороба, збудник зберігається в організмі хворої особи декілька років або й все наступне життя. Загострення хронічної хвороби, як правило, зумовлене інтенсивним розмноженням збудника і збільшенням заразності хворого, тобто здатності його передати збудника іншій людині. Щоб знешкодити (усунути) джерело збудника, перш за все треба його виявити. Діагностику інфекційних хвороб здійснюють за допомогою клінічних, епідеміологічних, лабораторних та інструментальних методів. Встановити наявність заразоносійства можна лише спеціальними лабораторними методами. Інфекційних хворих найчастіше виявляють лікарі загальної практики — сімейні та дільничні лікарі й педіатри, медики сільських лікарських амбулаторій, фельдшерсько-акушерських пунктів, медико-санітарних частин підприємств та інші спеціалісти поліклінік й амбулаторій, до яких вперше звертаються пацієнти. На рівні адміністративних районів і областей діагностика зосереджена в інфекційних лікарнях та інфекційних відділеннях багато профільних лікарень, а також у кабінетах інфекційних захворювань (КІЗ) поліклінік. КІЗ, по суті, є першою спеціалізованою ланкою інфекційної служби. У його штаті, крім лікаря-інфекціоніста, працює медична сестра, що пройшла відповідну спеціалізацію. Дуже важливо розпізнати інфекційну хворобу в перші години або дні від моменту захворювання, що дає змогу завчасно здійснити відповідні протиепідемічні заходи й не допустити розповсюдження інфекції. Серед них особливого значення надається негайній ізоляції хворого. Її організовують у домашніх умовах або в інфекційній лікарні (відділенні), куди відправляють пацієнта. Неприпустимо, щоб інфекційні хворі відвідували громадські місця, дитячі та лікувальні заклади. Особи, які хворіють на інфекційні хвороби чи є бактеріоносіями, мають гарантовані Законом права і обов'язки