- •1.Зміст і завдання паразитології
- •2. 5. Форми співжиття організмів. Форми біотичних відносин в природі.
- •3. Методи прижиттєвої і посмертної діагностики гельмінтозів.
- •4. Локалізація гельмінтів в організмі тварин, людини.
- •6.Прижиттєва діагностика гельмінтозів
- •8. Загальна характеристика нематодозів.
- •9. Описати методику гельмінтологічного розвитку.
- •10.Класифікація гельмінтозів
- •11.Паразитоценологія, їх предмет і завдання
- •12.Дослідження молюсків на зараженість личинками гельмінтів
- •13.Збитки, які спричиняють гельмінтози
- •14.Загальна характеристика цестодозів
- •15.Дослідження малощетинкових червів на зараженість личинками гельмінтів
- •16. Інвазія та інвзійні хвороби.
- •17. Загальна характеристика трематодозів
- •18. Методика дослідження риб та м’яса на зооантропонози
- •19. Основні заходи щодо ліквідації паразитичних хвороб.
- •22. Загальна характеристика моногеноїдозів
- •23. Взаємовідносини між паразитом і хазяями.
- •27. Спеціальні методи виявлення хворих. Поняття діагностичної дегельмінтизації.
- •28. Мета і завдання гельмінтології
- •29. Особливості вивчення гельмінтозоонозів
- •30. Описати методику повного гельмінтологічного розтину
- •31.Загальна характеристика основних нематодозів людини
- •32.Розвиток стьожака широкого
- •33.Методика дослідження різних тканин і секретів організму людини і тварин.
- •34.Розвиток печінкового сисуна.
- •Як розвивається печінковий сисун
- •35. Особливості будови та процесів життєдіяльності цестод
- •36. Методика культивування яєць і личинок
- •37.Описати анатомію та біологію круглих червів класу нематод
- •Епітеліально-м'язовий мішок
- •Травна система
- •Кровоносна та дихальна системи
- •Видільна система
- •Нервова система
- •Статева система
- •38.Загальна характеристика гельмінтозоонозів
- •39. Методи прижиттєвої діагностики гельмінтозів
- •40. Загальна характеристика трематодозів
- •41. Зооантропозні захворювання. Біологія та цикл розвитку Дифілоботріозу
- •42. Методика дослідження риби на моногеноїдози
- •43. Розвиток дигенетичних сисунів
- •44. Зооантропозні захворювання. Біологія та цикл розвитку Опісторхозу
- •45.Методика дослідження обєктів довкілля на забрудненість яйцями гельмінтів
- •46.Протозоологія
- •47. Поширення паразитизму в тваринному світі
- •48. Методика гельмінтологічного розтину
- •49. Теніїдози при яких людина є дефінітивним хазяїном збудником
- •50. Основні заходи профілактики гельмінтозів
- •51. Методика дослідження риби на опісторхоз
- •52.Тооксоплазмоз тварин
- •53. Дегельмінтизація
- •54. Методика дослідження навколишнього середовища на присутність яєць гельмінтів
- •55. Хвороби що викликаються саркодовими
- •56. Форми перебігу інвазійної хвороби
- •57Методика відбору консервування та транспортування матеріалу при гельмінтозах
- •58. Цестодози
- •59.Заходи оздоровлення зовнішнього середовища від збудників гельмінтів
- •60. Описати методику проведення капіляроскопії
- •72. Методики якісного гельмінтологічного дослідження.
- •76. Хвороби, що викликаються джгутиковими.
- •77. Загальна характеристика нематодозів.
- •78. Методи посмертної діагностики гельмінтозів.
- •79. Розвиток цестод.
- •80. Антигельмінтики, їх дія, застосування.
- •81. Спеціальні методи виявлення хворих. Поняття діагностичної дегельмінтизації.
- •82. Особливості будови та процесів життєдіяльності скребликів.
- •83. Роль паразитів в коливаннях чисельності тварин.
- •84. Дослідження безхребетних на зараженість личинками гельмінтів.
- •85. Зміст і завдання паразитології.
- •90. 87. Методи прижиттєвої і посмертної діагностики гельмінтозів.
- •88. Локалізація гельмінтів в організмі тварин, людини. Класифікація гельмінтів за місцем локалізації в організмі
- •Методи виявлення гельмінтів у організмі людини
- •86. 89. Форми біотичних відносин в природі.
- •91.Цикли розвитку гельмінтів
- •93. Описати методику гельмінтологічного розтину
- •94.Класифікація гельмінтозів
- •95.Паразитоценологія її предмет і завдання
- •96.Дослідження молюсків на зараженість личинками гельмінтів
- •97.Мета і завдання гельмінтології
- •98. Особливості вивчення гельмінтозоонозів
- •99.Описати методику повного гельмінтологічного розтину
- •100.Загальна характеристика основних нематодозів людини
- •101.Розвиток стьожка широкого
- •102.Методика дослідження різних тканин і секретів організму людини і тварини.
- •103.Розвиток печінкового сисуна
- •104.Особливості будови та життєдіяльності цестод
- •105.Методика культивування яєць та личинок
101.Розвиток стьожка широкого
Стьожак широкий (Diphyllobothirum latum)
Стьожак широкий – збудник дифілоботріозу.
Морфологія. Статевозріла особина довжиною 3 – 10 м (описані черви до 20 м завдовжки), містить близько 2000 члеників. Сколекс овальний, з двома присмоктувальними щілинами – бактеріями, що розташовані на спинному і черевному боках. Шийка тонка, 4 – 10 мм довжиною.
Ширина гермафродитних члеників (10 – 20 мм) значно перевищує довжину (2 – 4 мм), у задній частині тіла членики квадратні. В центрі кожного членика знаходиться матка розеткоподібної форми.
Яйця сіруватого або жовтуватого кольору, широкоовальні. На одному полюсі яйця знаходиться кришечка, на іншому – невеликий горбок.
Фіна – плероцеркоїд (червоподібна личинка з присмоктувальними щілинами (ботріями) на передньому кінці тіла).
Життєвий цикл: паразит проходить складний життєвий цикл, що більше нагадує цикли розвитку трематоди, ніж цестод. Біогельмінт.
Остаточний хазяїн – людина, м’ясоїдні тварини (рибоїдні тварини). Локалізація статевозрілої особи: тонка кишка.
Проміжний хазяїн – рачок циклоп, згодом – риба. З фекаліями хворого виділяється до 1 млн. яєць на добу. Яйця виділяються незрілими і дозрівають у воді впродовж 2 тижнів. Терміни розвитку личинкової стадії залежать від t° води. під дією сонячного світла із яєця вивільняється корацидій – шестигачкова онкосфера кулястої форми, покрита війками Корацидії захоплюються рачками – циклопами, які служать їжею для риб. в тілі рачка розвивається процеркоїд. Заражені рачки є кормом для прісноводних риб, я тілі яких через 2,5 – 3 місяці розвиваються плероцеркоїди, що стають інвазійними для остаточного хазяїна.
Остаточні хазяїни заражаються, поїдаючи слабко термічно оброблену рибу або ікру.
Інвазійна стадія – плероцеркоїд. Через 30 – 60 днів після зараження в тонкій кишці формується статевозріла стробіла. Тривалість життя в організмі остаточного хазяїна – до 10 років.
102.Методика дослідження різних тканин і секретів організму людини і тварини.
103.Розвиток печінкового сисуна
Морфологічні особливості і життєвий цикл. Статевозріла особина листоподібна, довжиною 20-30 мм, на передньому кінці тіла знаходиться невеликий конічний виступ – 4-5 мм.. Дві присоски ротова і черевна. Яйця фасціоли великі,розміром 150 х 80, овальні, мають кришечку.
Фасціола - біогельмінт. Остаточний хазяїн – велика і мала худоба, зрідка людина.
Проміжний хазяїн – молюск ставковик малий.
Запліднені яйця з випорожненнями хазяїна виходять назовні. Подальший розвиток відбувається в воді, де з яєць формуються личинки – мірацидії, тіло їх вкрито війками. На цій стадії личинки діляться. Мірацидії проникають у тіло проміжного хазяїна – ставковика малого, де проходять стадії спороцисти, редій, церкарій. Церкарій залишає тіло молюска, активно плавають, відкидають хвіст, інцистуються у воді або на водяних рослинах, утворюючі адолескарій..
Інвазійна стадія для остаточного хазяїна – адолескарій.. у травному тракті основного хазяїна личинки звільняються від оболонок, руйнують стінки кишечнику, проникають у черевну порожнину через 3-4 місяці.
Патогенна дія. Маріта і личинки механічно руйнують тканини печінки і жовчних ходів хазяїв, паразит викликає токсично - алергічні реакції, тривале паразитування фасціол може сприяти розвитку цирозу або раку печінки.
