- •1.Зміст і завдання паразитології
- •2. 5. Форми співжиття організмів. Форми біотичних відносин в природі.
- •3. Методи прижиттєвої і посмертної діагностики гельмінтозів.
- •4. Локалізація гельмінтів в організмі тварин, людини.
- •6.Прижиттєва діагностика гельмінтозів
- •8. Загальна характеристика нематодозів.
- •9. Описати методику гельмінтологічного розвитку.
- •10.Класифікація гельмінтозів
- •11.Паразитоценологія, їх предмет і завдання
- •12.Дослідження молюсків на зараженість личинками гельмінтів
- •13.Збитки, які спричиняють гельмінтози
- •14.Загальна характеристика цестодозів
- •15.Дослідження малощетинкових червів на зараженість личинками гельмінтів
- •16. Інвазія та інвзійні хвороби.
- •17. Загальна характеристика трематодозів
- •18. Методика дослідження риб та м’яса на зооантропонози
- •19. Основні заходи щодо ліквідації паразитичних хвороб.
- •22. Загальна характеристика моногеноїдозів
- •23. Взаємовідносини між паразитом і хазяями.
- •27. Спеціальні методи виявлення хворих. Поняття діагностичної дегельмінтизації.
- •28. Мета і завдання гельмінтології
- •29. Особливості вивчення гельмінтозоонозів
- •30. Описати методику повного гельмінтологічного розтину
- •31.Загальна характеристика основних нематодозів людини
- •32.Розвиток стьожака широкого
- •33.Методика дослідження різних тканин і секретів організму людини і тварин.
- •34.Розвиток печінкового сисуна.
- •Як розвивається печінковий сисун
- •35. Особливості будови та процесів життєдіяльності цестод
- •36. Методика культивування яєць і личинок
- •37.Описати анатомію та біологію круглих червів класу нематод
- •Епітеліально-м'язовий мішок
- •Травна система
- •Кровоносна та дихальна системи
- •Видільна система
- •Нервова система
- •Статева система
- •38.Загальна характеристика гельмінтозоонозів
- •39. Методи прижиттєвої діагностики гельмінтозів
- •40. Загальна характеристика трематодозів
- •41. Зооантропозні захворювання. Біологія та цикл розвитку Дифілоботріозу
- •42. Методика дослідження риби на моногеноїдози
- •43. Розвиток дигенетичних сисунів
- •44. Зооантропозні захворювання. Біологія та цикл розвитку Опісторхозу
- •45.Методика дослідження обєктів довкілля на забрудненість яйцями гельмінтів
- •46.Протозоологія
- •47. Поширення паразитизму в тваринному світі
- •48. Методика гельмінтологічного розтину
- •49. Теніїдози при яких людина є дефінітивним хазяїном збудником
- •50. Основні заходи профілактики гельмінтозів
- •51. Методика дослідження риби на опісторхоз
- •52.Тооксоплазмоз тварин
- •53. Дегельмінтизація
- •54. Методика дослідження навколишнього середовища на присутність яєць гельмінтів
- •55. Хвороби що викликаються саркодовими
- •56. Форми перебігу інвазійної хвороби
- •57Методика відбору консервування та транспортування матеріалу при гельмінтозах
- •58. Цестодози
- •59.Заходи оздоровлення зовнішнього середовища від збудників гельмінтів
- •60. Описати методику проведення капіляроскопії
- •72. Методики якісного гельмінтологічного дослідження.
- •76. Хвороби, що викликаються джгутиковими.
- •77. Загальна характеристика нематодозів.
- •78. Методи посмертної діагностики гельмінтозів.
- •79. Розвиток цестод.
- •80. Антигельмінтики, їх дія, застосування.
- •81. Спеціальні методи виявлення хворих. Поняття діагностичної дегельмінтизації.
- •82. Особливості будови та процесів життєдіяльності скребликів.
- •83. Роль паразитів в коливаннях чисельності тварин.
- •84. Дослідження безхребетних на зараженість личинками гельмінтів.
- •85. Зміст і завдання паразитології.
- •90. 87. Методи прижиттєвої і посмертної діагностики гельмінтозів.
- •88. Локалізація гельмінтів в організмі тварин, людини. Класифікація гельмінтів за місцем локалізації в організмі
- •Методи виявлення гельмінтів у організмі людини
- •86. 89. Форми біотичних відносин в природі.
- •91.Цикли розвитку гельмінтів
- •93. Описати методику гельмінтологічного розтину
- •94.Класифікація гельмінтозів
- •95.Паразитоценологія її предмет і завдання
- •96.Дослідження молюсків на зараженість личинками гельмінтів
- •97.Мета і завдання гельмінтології
- •98. Особливості вивчення гельмінтозоонозів
- •99.Описати методику повного гельмінтологічного розтину
- •100.Загальна характеристика основних нематодозів людини
- •101.Розвиток стьожка широкого
- •102.Методика дослідження різних тканин і секретів організму людини і тварини.
- •103.Розвиток печінкового сисуна
- •104.Особливості будови та життєдіяльності цестод
- •105.Методика культивування яєць та личинок
82. Особливості будови та процесів життєдіяльності скребликів.
Скреблянки колючоголові (Acanthocephales) — тип паразитичних червів. Тіло (довж. від кількох мм до 65 см) видовжене, у більшості видів циліндричне, на передньому кінці з втяжним хоботком, вкритим гачечками. Для С. характерна первинна порожнина тіла. Нервова система складається з непарного мозкового вузла і нервових стовбурів. Травної, кровоносної і дихальної систем немає. Живлення здійснюється через покриви тіла. Роздільностатеві. Розвиток з метаморфозом; життєвий цикл зі зміною хазяїв, з яких проміжними є гол. чин. ракоподібні та комахи, остаточними — хребетні тварини. Тип С. включає 1 клас — скреблянки (Acanthocephala), що об'єднує бл. 500 видів, поширених по всій земній кулі; в СРСР — 115 видів, у т. ч. на Україні — 26. С. спричинюють тяжкі гельмінтозні хвороби, напр. скреблик — велетень свинячий (Macracanthorhynhus hiru-dinaceus) викликає макраканторинхоз свиней, С. з роду Polymorphus — поліморфоз качок.
83. Роль паразитів в коливаннях чисельності тварин.
Динаміка чисельності тварин, закономірна зміна числа особин в популяції даного вигляду протягом року (сезонна) або ряду років (багатолітня); визначається змінами народжуваності (плодючості) і смертності особин, а також їх переміщеннями (еміграцією або імміграцією). Д. ч. же. — видове пристосування до ритмів змін місцевих умов існування. Чисельність особин видів (крупні хижаки, копитні і ін.), що повільно розмножуються що мають велику тривалість життя, протягом сезону збільшується трохи. На відміну від цього, чисельність тварин, що приносять декілька пометов в рік і що швидко дозрівають, може протягом одного року або сезону підвищитися у багато разів. Так, чисельність багатьох видів гризунів в сприятливих умовах зростає від весни до осені в десятки і сотні разів, а багатьох видів комах, наприклад двокрилих, — навіть в тисячі разів. Чим вище плодючість вигляду і його здатність підвищувати інтенсивність розмноження в сприятливих умовах, тим ширше можливий діапазон коливань чисельності за рік. Зв'язок між сезонною і багатолітньою Д. ч. же. обумовлюється співвідношенням середньої тривалості життя і плодючості, залежних від морфо-фізіологічніх пристосувань вигляду до місця існування і міри властивої йому турботи про потомство. Радянський біолог С. А. Северцов (1941) розрізняв ряд типів Д. ч. ж.: від довговічних, малоплідних тварин із стійкою чисельністю (копитні) до «ефемерів» з украй нестійкою чисельністю, малою тривалістю життя і високою плодючістю (дрібні гризуни, багато комах і ін. безхребетні). При високій смертності тварин в природних умовах припинення розмноження або зниження його інтенсивності призводить до істотного зниження чисельності популяції, яка відновлюється при новому підйомі інтенсивності розмноження і виживання. У сприятливих умовах середовища новий період розмноження починається на тлі підвищеного рівня чисельності популяції, що створює передумови для спалаху чисельності вигляду (див. Хвилі життя ). На розмноження і виживання тварин роблять вплив умови існування, що як діють, так і передуючі. Для деяких видів хребетних тварин (лемінг, деякі хижі ссавці) відмічена відома багатолітня періодичність Д. ч. же. (максимуми чисельності повторюються через 3—4 роки); є вказівки на існування в деяких видів ссавців і комах 11-річного циклу Д. ч. же., що відображає циклічність сонячної активності ( мал. ). Періодичність (ритмічність) Д. ч. же. виразна в порівняно простих біоценозах (тундрі, степу, пустелі) і слабкіше виражена або практично не спостерігається в складних біоценозах, особливо у вологих тропічних лісах.
