10.Класифікація гельмінтозів

Гельмінтози – найпоширеніші і наймасовіші паразитарні хвороби людини, за яких виникають складні взаємостосунки між двома живими організмами – паразитом і хазяїном.

З урахуванням біологічних особливостей гельмінтів усі вони поділяються на три класи:

Ø круглі черв’яки (нематоди), до них належать збудники аскаридозу, трихоцефальозу, ентеробіозу, анкілостомозів, стронгілоїдозу, трихінельозу тощо;

Ø стрічкові (цестоди) – збудники теніозу, теніаринхозу, гіменолепідозу, дифілеботріозу, ехінококозу, альвеококозу тощо;

Ø сисуни (трематоди) – збудники опісторхозу, фасціольозу, парагомінозу, клонорхозу, метагонімозу тощо.

11.Паразитоценологія, їх предмет і завдання

Паразитоценологія (від паразитоценоз і грец. — вчення) — комплексна біологічна наука про об'єктивні закони існування паразитоценозів, а також популяцій вільних стадій паразитів та інших симбіонтів (див. Симбіоз), які входять до складу конкретного біогеоценозу чи біосфери в цілому. Осн. завданням П. є вивчення популяцій симбіонтів (насамперед паразитів) не ізольовано, а у взаємодії між собою і з організмом хазяїна з метою розкриття механізмів, які регулюють їх взаємовідношення, а також для з'ясування залежності цих взаємовідношень від умов навколишнього середовища. П. має відігравати найважливішу роль в інтеграції паразитологічних дисциплін (див. Паразитологія), у синтезі емпіричних теорій, створених паразитологами, в опрацюванні заходів боротьби зі змішаними (асоціативними) хворобами тварин і людини.

12.Дослідження молюсків на зараженість личинками гельмінтів

Методика паразитологічного дослідження водних безхребетних на зараженість личинками гельмінтів.

Дослідження молюсків на зараженість личинками гельмінтів виконують компресорним методом, сплющуючи тіло молюсків між двома скельцями так, щоб його можна було мікроскопіювати. У першу чергу відокремлюють верхівку черепашки, тут розташована печінка, що є звичайно місцем концентрації личинок трематод, далі мікроскопіюють усе тіло. У молюсків можна знайти цистицеркоїди цестод і личинок трематод на різних стадіях розвитку – спороцисти, редії, церкарії, метацеркарії.

Стислий опис личинкових форм гельмінтів.

Редії мають форму мішка, наповненого церкаріями, і добре видні при малому збільшенні мікроскопу.

Церкарії – досить рухливі личинки, за формою нагадують пуголовків жаб, у них добре видні присоски, кишечник та інші органи, має місце хвіст. Метацеркарії являють собою інцистованих церкаріїв і мають округлу форму з щільною оболонкою, усередині якої згорнута личинка. При великому збільшенні мікроскопу в неї можна помітити шипи і присоски

13.Збитки, які спричиняють гельмінтози

При гострих формах гельмінтозів (фасціольоз, парамфістоматидози, монієзіоз жуйних, дрепанідотеніоз гусей, токсокароз м'ясоїдних та ін.) загибель молодняка досягає 65—80 %. При хронічних гельмінтозах хоч і не буває загибелі тварин, оскільки гельмінтози перебігають субклінічно, також мають місце значні втрати. Так, при фасціольозі корів надої зменшуються на 20—25 %, яловість корів може досягати 30%. Кожний кілограм м'яса, одержаний від хворих овець та великої рогатої худоби, містить на 100—300 калорій менше, ніж м'ясо здорових тварин.

При шлунково-кишкових стронгілятозах великої рогатої худоби та овець для одержання приросту м'яса необхідно майже вдвічі більше корму, ніж для здорових тварин.

У поросят, хворих на аскаридоз, середньодобовий приріст маси тіла зменшується на 30%. Установлено, що поросята, у яких паразитувало до 100 екземплярів аскарид, мали нижчий приріст порівняно із здоровими на 40—50 кг.

При ураженні тварин коростяними кліщами знижується якість шкур. У корів, уражених гіподерматозом, щорічна продуктивність зменшується на 50—80 л молока.