- •1.Зміст і завдання паразитології
- •2. 5. Форми співжиття організмів. Форми біотичних відносин в природі.
- •3. Методи прижиттєвої і посмертної діагностики гельмінтозів.
- •4. Локалізація гельмінтів в організмі тварин, людини.
- •6.Прижиттєва діагностика гельмінтозів
- •8. Загальна характеристика нематодозів.
- •9. Описати методику гельмінтологічного розвитку.
- •10.Класифікація гельмінтозів
- •11.Паразитоценологія, їх предмет і завдання
- •12.Дослідження молюсків на зараженість личинками гельмінтів
- •13.Збитки, які спричиняють гельмінтози
- •14.Загальна характеристика цестодозів
- •15.Дослідження малощетинкових червів на зараженість личинками гельмінтів
- •16. Інвазія та інвзійні хвороби.
- •17. Загальна характеристика трематодозів
- •18. Методика дослідження риб та м’яса на зооантропонози
- •19. Основні заходи щодо ліквідації паразитичних хвороб.
- •22. Загальна характеристика моногеноїдозів
- •23. Взаємовідносини між паразитом і хазяями.
- •27. Спеціальні методи виявлення хворих. Поняття діагностичної дегельмінтизації.
- •28. Мета і завдання гельмінтології
- •29. Особливості вивчення гельмінтозоонозів
- •30. Описати методику повного гельмінтологічного розтину
- •31.Загальна характеристика основних нематодозів людини
- •32.Розвиток стьожака широкого
- •33.Методика дослідження різних тканин і секретів організму людини і тварин.
- •34.Розвиток печінкового сисуна.
- •Як розвивається печінковий сисун
- •35. Особливості будови та процесів життєдіяльності цестод
- •36. Методика культивування яєць і личинок
- •37.Описати анатомію та біологію круглих червів класу нематод
- •Епітеліально-м'язовий мішок
- •Травна система
- •Кровоносна та дихальна системи
- •Видільна система
- •Нервова система
- •Статева система
- •38.Загальна характеристика гельмінтозоонозів
- •39. Методи прижиттєвої діагностики гельмінтозів
- •40. Загальна характеристика трематодозів
- •41. Зооантропозні захворювання. Біологія та цикл розвитку Дифілоботріозу
- •42. Методика дослідження риби на моногеноїдози
- •43. Розвиток дигенетичних сисунів
- •44. Зооантропозні захворювання. Біологія та цикл розвитку Опісторхозу
- •45.Методика дослідження обєктів довкілля на забрудненість яйцями гельмінтів
- •46.Протозоологія
- •47. Поширення паразитизму в тваринному світі
- •48. Методика гельмінтологічного розтину
- •49. Теніїдози при яких людина є дефінітивним хазяїном збудником
- •50. Основні заходи профілактики гельмінтозів
- •51. Методика дослідження риби на опісторхоз
- •52.Тооксоплазмоз тварин
- •53. Дегельмінтизація
- •54. Методика дослідження навколишнього середовища на присутність яєць гельмінтів
- •55. Хвороби що викликаються саркодовими
- •56. Форми перебігу інвазійної хвороби
- •57Методика відбору консервування та транспортування матеріалу при гельмінтозах
- •58. Цестодози
- •59.Заходи оздоровлення зовнішнього середовища від збудників гельмінтів
- •60. Описати методику проведення капіляроскопії
- •72. Методики якісного гельмінтологічного дослідження.
- •76. Хвороби, що викликаються джгутиковими.
- •77. Загальна характеристика нематодозів.
- •78. Методи посмертної діагностики гельмінтозів.
- •79. Розвиток цестод.
- •80. Антигельмінтики, їх дія, застосування.
- •81. Спеціальні методи виявлення хворих. Поняття діагностичної дегельмінтизації.
- •82. Особливості будови та процесів життєдіяльності скребликів.
- •83. Роль паразитів в коливаннях чисельності тварин.
- •84. Дослідження безхребетних на зараженість личинками гельмінтів.
- •85. Зміст і завдання паразитології.
- •90. 87. Методи прижиттєвої і посмертної діагностики гельмінтозів.
- •88. Локалізація гельмінтів в організмі тварин, людини. Класифікація гельмінтів за місцем локалізації в організмі
- •Методи виявлення гельмінтів у організмі людини
- •86. 89. Форми біотичних відносин в природі.
- •91.Цикли розвитку гельмінтів
- •93. Описати методику гельмінтологічного розтину
- •94.Класифікація гельмінтозів
- •95.Паразитоценологія її предмет і завдання
- •96.Дослідження молюсків на зараженість личинками гельмінтів
- •97.Мета і завдання гельмінтології
- •98. Особливості вивчення гельмінтозоонозів
- •99.Описати методику повного гельмінтологічного розтину
- •100.Загальна характеристика основних нематодозів людини
- •101.Розвиток стьожка широкого
- •102.Методика дослідження різних тканин і секретів організму людини і тварини.
- •103.Розвиток печінкового сисуна
- •104.Особливості будови та життєдіяльності цестод
- •105.Методика культивування яєць та личинок
47. Поширення паразитизму в тваринному світі
Паразитизм широко розповсюджений у природі (бактерії, віруси, гриби, багато безхребетних). Особливо багато видів паразитів серед типів найпростіших, плоских і круглих червів.
Паразитологія (від грец.παράσιτος - дармоїд, паразит і λόγος - наука) - наука про біологію та екологію паразитів, їх взаємини з хазяями і навколишнім середовищем, викликані хвороби і заходи боротьби з ними в людини, тварин і рослин. Вона вивчає морфологію, фізіологію і функціональні пристосування у процесі формування паразитизму як явища, причини й механізми розвитку багатьох хвороб людини, свійських і диких тварин та рослин.
Медична паразитологія розробляє питання біології і екології паразитів людини, викликаних ними хвороб, методи їх діагностики, лікування і профілактики.
Медичну паразитологію поділяють на три розділи:
1) медична протозоологія - вивчає паразитів людини, які належать до підцарства одноклітинних і викликають протозойні захворювання;
2) медична гельмінтологія - вивчає паразитів людини, які належать до типів плоских і круглих червів і викликають гельмінтози;
3) медична арахноентомологія - вивчає тварин з типу членистоногих, які є переносниками, природними резервуарами чи збудниками хвороб людини.
Елементарна паразитарна система включає два компоненти: організм-паразит і організм-хазяїн. Для паразита організм хазяїна виконує такі функції:
• місце проживання;
• джерело живлення;
• "захищає" паразита;
• створює умови для розмноження;
• регулює зв'язок між паразитом і середовищем проживання хазяїна.
Організм хазяїна для паразита є середовищем першого порядку, а середовище існування хазяїна - середовищем другого порядку. Ідея про подвійне середовище існування паразита належить Є. Н. Павловському. Ставлення до паразитизму як біологічного явища не повинно бути лише негативним, адже відносини в системі "паразит - хазяїн" грунтуються на певних екологічних закономірностях. Так, паразити беруть участь у регуляції чисельності в популяціях хазяїна, інакше вона зросте. Це, у свою чергу, призведе до виснаження харчових ресурсів, порушення екологічної рівноваги і може нанести збитків самому паразитові. Різні паразити можуть відігравати також і роль хазяїнів для більш дрібних паразитів. Йдеться про явище "надпаразитизму", або " гіперпаразитизму". Наприклад, у зовнішньому шарі сисунів можуть паразитувати найпростіші.
Система "паразит - хазяїн" є антагоністичною, вона приносить користь лише одному з її учасників - паразитові. Хвороби людини, зумовлені патогенними найпростішими, гельмінтами або членистоногими, називаються інвазійними, на відміну від інфекційних хвороб, які викликають патогенні мікроби, спірохети, віруси та ін.
Людина, інвазована паразитами, може стати джерелом зараження не тільки оточуючих, але й самої себе. Таке явище отримало назву аутоінвазії. Повторне зараження людини паразитом, яким вона раніше інвазувалася і перехворіла, називається реінвазією. Джерелом інвазії можуть бути носії паразитів - хворі тварини, людина. Наприклад, людина, хвора на аскаридоз, трихоцефальоз, дифілоботріоз або інший гельмінтоз, постійно виділяє в навколишнє середовище яйця. Люди, які перенесли амебіаз, лямбліоз, можуть виділяти назовні цисти дизентерійної амеби, лямблій і сприяти зараженню оточуючих.Згідно з уніфікованою номенклатурою інвазійних хвороб, які позначаються за зоологічною назвою збудника, до родової назви паразита додається закінчення "аз" або "оз" (амеба - амебіаз, лейшманія - лейшманіоз, трихомонЗнання паразитів людада - трихомоноз тощо).
