- •1.Зміст і завдання паразитології
- •2. 5. Форми співжиття організмів. Форми біотичних відносин в природі.
- •3. Методи прижиттєвої і посмертної діагностики гельмінтозів.
- •4. Локалізація гельмінтів в організмі тварин, людини.
- •6.Прижиттєва діагностика гельмінтозів
- •8. Загальна характеристика нематодозів.
- •9. Описати методику гельмінтологічного розвитку.
- •10.Класифікація гельмінтозів
- •11.Паразитоценологія, їх предмет і завдання
- •12.Дослідження молюсків на зараженість личинками гельмінтів
- •13.Збитки, які спричиняють гельмінтози
- •14.Загальна характеристика цестодозів
- •15.Дослідження малощетинкових червів на зараженість личинками гельмінтів
- •16. Інвазія та інвзійні хвороби.
- •17. Загальна характеристика трематодозів
- •18. Методика дослідження риб та м’яса на зооантропонози
- •19. Основні заходи щодо ліквідації паразитичних хвороб.
- •22. Загальна характеристика моногеноїдозів
- •23. Взаємовідносини між паразитом і хазяями.
- •27. Спеціальні методи виявлення хворих. Поняття діагностичної дегельмінтизації.
- •28. Мета і завдання гельмінтології
- •29. Особливості вивчення гельмінтозоонозів
- •30. Описати методику повного гельмінтологічного розтину
- •31.Загальна характеристика основних нематодозів людини
- •32.Розвиток стьожака широкого
- •33.Методика дослідження різних тканин і секретів організму людини і тварин.
- •34.Розвиток печінкового сисуна.
- •Як розвивається печінковий сисун
- •35. Особливості будови та процесів життєдіяльності цестод
- •36. Методика культивування яєць і личинок
- •37.Описати анатомію та біологію круглих червів класу нематод
- •Епітеліально-м'язовий мішок
- •Травна система
- •Кровоносна та дихальна системи
- •Видільна система
- •Нервова система
- •Статева система
- •38.Загальна характеристика гельмінтозоонозів
- •39. Методи прижиттєвої діагностики гельмінтозів
- •40. Загальна характеристика трематодозів
- •41. Зооантропозні захворювання. Біологія та цикл розвитку Дифілоботріозу
- •42. Методика дослідження риби на моногеноїдози
- •43. Розвиток дигенетичних сисунів
- •44. Зооантропозні захворювання. Біологія та цикл розвитку Опісторхозу
- •45.Методика дослідження обєктів довкілля на забрудненість яйцями гельмінтів
- •46.Протозоологія
- •47. Поширення паразитизму в тваринному світі
- •48. Методика гельмінтологічного розтину
- •49. Теніїдози при яких людина є дефінітивним хазяїном збудником
- •50. Основні заходи профілактики гельмінтозів
- •51. Методика дослідження риби на опісторхоз
- •52.Тооксоплазмоз тварин
- •53. Дегельмінтизація
- •54. Методика дослідження навколишнього середовища на присутність яєць гельмінтів
- •55. Хвороби що викликаються саркодовими
- •56. Форми перебігу інвазійної хвороби
- •57Методика відбору консервування та транспортування матеріалу при гельмінтозах
- •58. Цестодози
- •59.Заходи оздоровлення зовнішнього середовища від збудників гельмінтів
- •60. Описати методику проведення капіляроскопії
- •72. Методики якісного гельмінтологічного дослідження.
- •76. Хвороби, що викликаються джгутиковими.
- •77. Загальна характеристика нематодозів.
- •78. Методи посмертної діагностики гельмінтозів.
- •79. Розвиток цестод.
- •80. Антигельмінтики, їх дія, застосування.
- •81. Спеціальні методи виявлення хворих. Поняття діагностичної дегельмінтизації.
- •82. Особливості будови та процесів життєдіяльності скребликів.
- •83. Роль паразитів в коливаннях чисельності тварин.
- •84. Дослідження безхребетних на зараженість личинками гельмінтів.
- •85. Зміст і завдання паразитології.
- •90. 87. Методи прижиттєвої і посмертної діагностики гельмінтозів.
- •88. Локалізація гельмінтів в організмі тварин, людини. Класифікація гельмінтів за місцем локалізації в організмі
- •Методи виявлення гельмінтів у організмі людини
- •86. 89. Форми біотичних відносин в природі.
- •91.Цикли розвитку гельмінтів
- •93. Описати методику гельмінтологічного розтину
- •94.Класифікація гельмінтозів
- •95.Паразитоценологія її предмет і завдання
- •96.Дослідження молюсків на зараженість личинками гельмінтів
- •97.Мета і завдання гельмінтології
- •98. Особливості вивчення гельмінтозоонозів
- •99.Описати методику повного гельмінтологічного розтину
- •100.Загальна характеристика основних нематодозів людини
- •101.Розвиток стьожка широкого
- •102.Методика дослідження різних тканин і секретів організму людини і тварини.
- •103.Розвиток печінкового сисуна
- •104.Особливості будови та життєдіяльності цестод
- •105.Методика культивування яєць та личинок
4. Локалізація гельмінтів в організмі тварин, людини.
Класифікація гельмінтів за місцем локалізації в організмі
Згідно цього гельмінтів поділяють на:
• Кишкові (аскарида, гострик, волосоголовець та ін.) — це найчастіша локалізація гельмінтів в людини;
• Позакишкові (котячий сисун, ехінокок та ін.).
Методи виявлення гельмінтів у організмі людини
В Україні є 4 види гельмінтів, яких (або їх частки) заражена людина може у себе побачити сама: гострик, аскарида, бичачий та свинячий ціп'яки. Але для виявлення гельмінтів у організмі людини потрібно застосувати певні діагностичні методи й способи. Сучасні методи діагностики глистових інвазій нині включають:
• мікроскопічний:
• нативний мазок фекалій для виявлення яєць гельмінтів;
• товстий мазок фекалій з целофаном по Като для виявлення яєць гельмінтів;
• після зіскрібку з періанальних складок для виявлення яєць та гострика;
• методика липкої стрічки Грехема;
• методика Гіммельфарба при ентеробіозі;
• методика мікросокпії калу після попереднього збагачення флотацією чи осадженням (методики Телемана, Фюлеборна, Калантарян, Рітчі тощо);
• методика очищення калу детергентами (пральні порошки) від супутніх біологічних домішок;
• методика мікроскопії консервованих мазків фекалій після очищення калу детергентами;
• виявлення живих личинок гельмінтів (закручування по Шульману, методики Бермана, Брумпта, Харада-Морі тощо): методика прямої мікроскопії проглотид стрічкових гельмінтів,
• методика мікроскопії на яйця дуоденального вмісту, мокротиння, сечі, крові та ін. при позакишкових гельмінтозах;
цитологічний — дослідження вмісту паразитарних кіст при ехінококозі й альвеококозі;
серологічний — різного роду серологічні реакції (РНГА, РЗК, РІФ тощо);
топічна діагностика — ультразвукове дослідження органів, МРТ, КТ тощо.
6.Прижиттєва діагностика гельмінтозів
Для прижиттєвої діагностики гельмінтозів застосовують спеціальні методи лабораторних досліджень (гельмінтоскопію, гельмінтоовоскопію і гельмінтоларвоскопію), проводять діагностичні дегельмінтизації, а розпізнавання (діагностику) ранніх стадій гельмінтозів здійснюють методами імунологічної діагностики.
Гельмінтоскопію застосовують для виявлення виділених у зовнішнє середовище з фекаліями тварин гельмінтів або їх фрагментів переважно при діагностиці цестодозів.
Гельмінтоовоскопічні методи застосовують для виявлення яєць гельмінтів, які виділяються з фекаліями тварин.
Гельмінтоларвоскопічні методи застосовують для виявлення личинок гельмінтів у фекаліях, шкірі, крові та м'язах при діагностиці, диктіокаульозу, протостронгілідозів, кишкових стронгілятозів та ін.
Щоб діагностувати телязіоз великої рогатої худоби, досліджують вміст кон'юнтивальних мішків; для чого спринцовкою промивають кон'юнктивальні порожнини водним розчином йоду, борної кислоти, а рідину, що витікає, збирають у ниркоподібний тазик і продивляються на наявність телязій чи їхніх личинок. Основним методом діагностики оксіурозу коней і пасалурозу кролів є дослідження зскрібків з перианальних складок. Дослідження шкіри великої рогатої худоби застосовують для діагностики онхоцеркозу, а для виявлення трихінельозу у свиней посмертно досліджують шматочки м'язів. Інколи для прижиттєвої діагностик захворювання користуються методом біопсії.
З метою діагностики деяких біогельмінтозів досліджують проміжних живителів (безхребетних і риб) на наявність личинкових стадій гельмінтів (фасціольоз, дикроцеліоз, опісторхоз, дифілоботріоз, аноплоцефалятози жуйних і коней, дипілідіоз м'ясоїдних та ін.).
7. Цикл розвитку гельмінтів. Кожен паразит під час свого розвитку проходить кілька стадій. Умови існування паразита на різних стадіях різні. Рибу, у якій тимчасово або постійно перебуває паразит, називають хазяїном.У залежності від особливостей розвитку паразита і його пристосованості до паразитування розрізняють такі типи хазяїв: 1) остаточний, або дефінітивний, хазяїн, у організмі якого паразит досягає статевої зрілості; 2) проміжний хазяїн - у його організмі розвивається личинкова стадія паразита; 3) додатковий - у його тілі формується наступна стадія розвитку личинки; 4) резервуарний - у ньому можуть концентруватися зародки гельмінта (личинки або яйця).Зародки деяких видів паразитів в організмі неспецифічних хазяїв можуть проходити початкові стадії свого розвитку, але надалі вони не розвиваються через несприятливі умови і гинуть. Таке явище називають транзитним паразитизмом.Цикли розвитку паразитів різні. В одних випадках вони розвиваються прямим шляхом, тобто без проміжних хазяїв. Паразит виділяє в зовнішнє середовище яйця або личинку, і з неї потім виходить статевозрілий гельмінт. До таких паразитів належать моногенетичні сисуни.Інші види паразитів розвиваються за участю одного проміжного хазяїна або двох - проміжного і додаткового. Як приклад можна навести розвиток цестоди Bothriocephalus gowkongensis. Дорослий паразит локалізується в кишечнику свого хазяїна - риби, а личинкова стадія розвивається в організмі проміжного хазяїна - ракоподібного.Цикл розвитку лігулід відбувається зі зміною трьох хазяїв. Статевозріла стадія гельмінта живе в кишечнику чайкових птахів - остаточного хазяїна, личинкова стадія - процеркоїд - розвивається в тілі проміжних хазяїв - циклопів і діаптомусів, а наступна стадія личинки - плероцеркоїд - вже в порожнині тіла риб - додаткового хазяїна.Аналогічним шляхом розвиваються і багато трематод. У статевозрілій стадії ці гельмінти паразитують у кишечнику рибоїдних птахів, личинка розвивається спочатку в організмі першого проміжного хазяїна - прісноводного молюска, а потім вона потрапляє в організм другого проміжного або додаткового хазяїна - риби.Зараження риби паразитами відбувається при безпосередньому контакті із зараженою рибою, через воду або через тварин іншого виду.
