17. Основні закони економічного розвитку регіонів.

Закон економії часу – загальний економічний закон, згідно з яким час, що витрачається суспільством на створення одиниці життєвих благ, з розвитком продуктивних сил скорочується. Формою прояву цього закону є економія робочого часу, що витрачається кожним працівником на всіх етапах виробництва і економія результатів витрат робочого часу минулих періодів (сировина, матеріали, машини, обладнання, інші засоби виробництва).

Закон суспільного поділу праці – свідчить про якісну диференціацію трудової діяльності в процесі розвитку суспільства, що призводить до відокремлення і співіснування різних видів праці.

Закон концентрації виробництва – закон, що виражає внутрішньо-необхідні, сталі і суттєві зв’язки між розвитком ПС і процесом конкуренції (дії відповідних законів), під впливом яких відбувається зосередження факторів виробництва )речових і особових) на великих підприємствах.

Закон комплексного розвитку виробництва (комплексності).

Виражає тенденцію виробництва до скупчення (зосередження на обмеженому просторі). Сприяє подальшому зростанню продуктивності праці (за рахунок економії витрат на обслуговуючі та допоміжні виробництва, транспорт, зв'язок, комунальне господарство і т.д.).

Закон пропорційного розвитку виробництва, передбачає встановлення і дотримання пропорцій у всьому національному господарстві в інтересах швидкого зростання виробництва і споживання.

18.Закономірність територіального поділу суспільної праці.

Сутність економічного закону на якому ґрунтується закономірність. Закон територіального поділу праці: одночасне існування виробництва певних видів продукції у певних районах планомірно підтримується і розвивається з урахуванням територіальної диференціації природних, економічних і соціальних умов. Сутність закономірності:

спеціалізація господарства регіону на виробництві певних видів продукції (послуг) згідно з наявними природними, трудовими ресурсами, економічно-географічним положенням на основі розвиненого міжрегіонального обміну. Інструменти реалізації: реалізується через закріплення за кожним регіоном певних галузей матеріального виробництва та невиробничої сфери, для розвитку яких склалися найбільш сприятливі передумови.

19.Закономірність концентрації та комплексного розміщення продуктивних сил.

Сутність економічного закону на якому ґрунтується закономірність. Закон суспільного поділу праці проявляється у спеціалізації господарства економічних районів. Сутність закономірності. Об’єднання галузей спеціалізації, які мають загальнодержавне значення, галузей виробництва, які задовольняють потреби населення і провідних галузей та галузей інфраструктури. Інструменти реалізації: реалізується через формування територіально-виробничих комплексів (ТВК).

20.Принципи раціонального розміщення виробництва.

Принцип раціонального розміщення виробництва – означає досягнення найбільш високої ефективності національного господарства при розміщенні об’єктів виробництва. Принцип раціональності розміщення виробництва передбачає:

♦ наближення матеріаломістких, енергомістких, водомістких виробництв до джерел сировини, палива, енергії, води;

♦ наближення трудомістких галузей до районів і центрів зосередження трудових ресурсів, що сприяє ефективному використанню трудових ресурсів за статтю, віком, кваліфікацією;

♦ наближення масового виробництва мало транспортабельної продукції до місць її споживання (хлібопечення, молоко, будівельні матеріали тощо);

♦ запобігання зустрічним перевезенням однотипної продукції, сировини, матеріалів, палива з одного регіону до іншого;

♦ обмеження надмірної концентрації промислових об'єктів у великих містах, одночасне надання переваги малим і середнім містам, колишнім райцентрам;

♦ охорона навколишнього середовища і забезпечення нормальних екологічних умов проживання населення.