15,2 До 14,3 %о, а надалі збільшувався і у 2007 р. Набув максималь­ного значення —16,4 %о.

Особливістю смертності в Україні є те, що значна кількість населення помирає від хвороб, пов’язаних із соціально-економіч­ними негараздами, у тому числі у сфері охорони здоров’я, а та­кож з нещасними випадками, аваріями, виробничим травматиз­мом, самогубствами, вбивствами, алкоголізмом, палінням, нар­команією, соціальними хворобами. Соціальні хвороби мають високу питому вагу в загальній кількості померлих. Значними є втрати населення від інфекційних та паразитичних хвороб. Не­безпечних масштабів набуло поширення туберкульозу — у 2007 р. зареєстровано 37 тис. нових випадків захворювання.

Для України характерною є висока чоловіча надсмертність. Коефіцієнти смертності чоловіків у дорослому віці у 4 рази пере­вищують коефіцієнти смертності у жінок. Така різниця зумовле­на як біологічними, так і соціально-економічними причинами, серед яких — зайнятість у шкідливих умовах, виробничий трав­матизм, напружений ритм життєдіяльності, нездоровий спосіб життя тощо.

Високим є коефіцієнт дитячої смертності у віці до одного ро­ку, який перевищує 10 %о. Для порівняння в США він становить

6,6 %О, в Європі — 7, в Японії — 2,8 %о. Зниження дитячої смерт­ності є одним з реальних методів поліпшення демографічної си­туації.

Вікова структура населення. Уповільнення темпів зростання чисельності населення протягом 1970-х р. та перехід до депопу­ляції у 1993 р. став результатом старіння населення. В Україні його показники є одними з найбільших в Європі. Причини цього полягають у:

• збільшенні абсолютної чисельності населення похилого віку;

• довгостроковому збереженні народжуваності, котре не за­безпечує навіть простого відтворення поколінь, що призводить до невпинного скорочення питомої ваги дітей та молоді у складі населення і відповідного зростання частки осіб старшого віку;

• еміграції молоді;

• поширенні передчасної смертності молодого населення від нещасних випадків, травм, отруєнь тощо.

Показники старіння населення України з кожним роком про­довжують зростати. Якщо з початку 1960-х років населення України характеризувалося як таке, що перебуває на порозі ста­рості (частка осіб у віці 65 років і старших становила 7 %), на по­чатку 1990-х — старим (12 %), то нині його можна вважати надто старим (понад 16 %). Для порівняння в світі частка населення старшого за 65 років складає 7 %, в країнах, що розвиваються, — 5, у США — 12, в Росії — 13 %.

Якщо у 1959 р. частка осіб старших за працездатний вік стано­вила в Україні 13,5 %, то в 2007 р. — майже чверть усього насе­лення. Частка працездатного населення в його загальній структурі поки що не зазнала значних змін (приблизно 60 %). Такі тенденції на тлі низької народжуваності у недалекому майбутньому можуть призвести до значного зростання демографічного навантаження та його негативних соціально-економічних наслідків.

Середня тривалість життя населення України є однією з най­нижчих в Європі — у 2006—2007 рр. вона становила близько 68 років (63 роки — для чоловіків і 74 роки — для жінок). Для порівняння зазначимо, що у розвинутих країнах ці показники до­сягають — 76 років (відповідно 73 і 80), у країнах, які розвива­ються, — 65 років (63 і 67), у США — 78 років (75 і 80), у Ро­сії — 66 років (59 і 72), в Японії — 82 роки (78 і 85).

Міграція населення. Протягом переходу до ринкових відно­син в Україні відбувалися різкі зміни тенденцій міграції населен­ня. У 1991—1992 рр. спостерігалося різке зростання міграційного приросту до +288,1 тис. чол. (+5,5 %о), у 1994 р. — різкий спад до 140 тис. чол. (-2,8 %о). Подальше помітне зниження показника зафіксовано у 1999—2000-х рр. У грудні 2004 р. в Україні впер­ше за 12 років зареєстровано додатне міграційне сальдо — 360 осіб. У 2005 р. міграційний приріст склав 11,9 тис. осіб, у