Хімічний комплекс

Хімічний комплекс України — це комплекс галузей промисловості, що виробляє продукцію для багатьох галузей го­сподарства та побуту. Для хімічного комплексу характерною є широка різноманітність продукції, взаємозалежність і комплекс­на переробка сировини, досить розгалужені внутрішньогалузеві і міжгалузеві зв’язки, значні можливості комбінування й кооперу­вання виробництва.

Хімічний комплекс України у 2007 р. налічував понад 7964 під­приємства на самостійному балансі, на яких працюють 362 тис. осіб. До його складу входять постадійно взаємозв’язані галузі:

— гірничо-хімічна промисловість (видобуток мінеральної си­ровини);

— основна хімія (виготовлення мінеральних добрив — азот­них, фосфатних, калійних, складних), виробництво солей, кислот, соди;

— хімія органічного синтезу (виробництво синтетичних смол і пластмас, хімічних волокон);

— переробка полімерних матеріалів (виготовлення виробів з пластмас, шин, гуми та гумових виробів);

— інші галузі хімічної промисловості (лакофарбова, виробни­цтво синтетичних барвників, побутова хімія тощо).

Україна має надзвичайно різноманітну сировинну базу для розвитку хімічного комплексу: калійні солі, кухонну сіль, сірку, фосфорити, кам’яне і буре вугілля, нафту, газ, торф, крейду, гіпс. У хімічному комплексі в якості сировини широко використову­ються відходи інших галузей промисловості (перш за все, чорної та кольорової металургії, вугле- і нафтопереробки, лісової та де­ревообробної промисловості), застосовується також сільськогос­подарська сировина, повітря (азот і кисень атмосфери, вода).

Гірничохімічна промисловість включає видобуток хімічної сировини, а саме: самородної сірки, калійних і кухонних солей, фосфоритів. Самородна сірка — головна сировина для виробни­цтва сірчаної кислоти. Великі запаси її розвідано ще в 1950-х р. у Прикарпатті (Роздольське, Яворівське). Розвідані запаси сірчаної руди на кінець 1990-х р. становили понад 800 млн т. На базі цих родовищ працювали потужні гірничо-хімічні підприємства «Сір­ка» в Роздолі та Яворові (видобуток сірчаної руди порівняно з 1990 р. скоротився майже в 30 разів). Калійні солі видобувають у Прикарпатті (Калуш, Стебник), кухонну сіль — на Донбасі (Ар- темівське, Слов’янське родовища), в Закарпатті (Солотвинське родовище), в Сиваші. Фосфорити мають місцеве значення в Ізюмському (Харківська область) та Кролевецькому (Сумська об­ласть) родовищах.

Україна за випуском азотних добрив випереджала всі єв­ропейські та азіатські країни. Сировиною для виробництва азот­них добрив є кокс, коксовий газ, природний газ, відходи нафто­переробки. Найбільші центри їх виробництва — Дніпродзер- жинськ, Запоріжжя, Алчевськ, Сєверодонецьк, Горлівка (знахо­дяться в центрах коксохімічного виробництва)), Лисичанськ (використовують відходи нафтопереробки; Черкаси, Рівне, Одеса (розташовані на трасах магістральних газопроводів, біля спожи­вача). В 2007 р. в Україні вироблялося близько 2, 8 млн т азотних добрив (у 1990 р. — 3 млн т).

Економічні РАЙОНИ Ккраїни 1. Карпатський: Закарпатська, Лвівська, Івано-Франківська, Чернігівська.

2. Поліський: Волинська, Рівненська, Житомирська, Чернігівська.

3. Подільський: Вінницька, Хмельницька, Тернопільська.

4. Центральний: Киівська, Черкаська, м. Київ.

5. Східний: Харуівська, Полтавська, Сумська.

6. Придніпровський: Запорізька, Дніпропетровська, Кіровоградська.

7. Донецький: Донецька, Луганська.

8. Причорноморський: Одеська, Херсонська, Миколаївська, АРК, м.Севастополь.