Місце і роль Донецького економічного району в еко­номіці України.

Донецький економічний район включає Донецьку й Луганську області. Площа району — 53,2 тис. км^[1], населення — 6,9 млн осіб (2007 р.). Регіон має досить вигідне економіко- географічне положення: межує з економічно розвинутими Схід­ним і Придніпровським економічними районами України, а на сході — з Російською Федерацією. На півдні він має вихід до Азовського моря. Прикордонне розміщення та вихід до Азов­ського моря сприяє формуванню тут спеціальних (вільних) еко­номічних зон, розвитку прикордонного співробітництва і прямих міждержавних економічних зв’язків.

Багатство вугільних ресурсів та близькість джерел сировини і ринків збуту готової продукції, розвинута мережа транспортних комунікацій та висока щільність населення сприяли формуванню потужного багатогалузевого міжрегіонального територіально- виробничого комплексу.

Сучасний Донецький економічний район є одним з найпотуж­ніших в економічному відношенні регіонів України.

Природно-ресурсний потенціал. Район має потужний природно-ресурсний потенціал (21 % від природно-ресурсного потенціалу України), який відіграє важливу роль у формуванні економіки району. В його структурі особливо виділяються міне­рально-сировинні й земельні ресурси. Водні і лісові ресурси до­сить обмежені.

Донецький економічний район багатий на різноманітні неруд-

ні корисні копалини. Особливе місце серед них займає хімічна

сировина — великі поклади кам’яної солі поблизу Артемівська й

Слов’янська та значні родовища крейди для виробництва соди,

фарбувальної сировини.

Регіон має достатні запаси допоміжної сировини для розвитку

металургійного комплексу: вогнетривкі глини, флюсові вапняки,

формувальний пісок, доломіти, кварцити, графіт і каолін. Для розвитку будівельної індустрії тут є потужні ресурси цементної сировини — мергелю.

Промисловий комплекс Донецького економічного району спеціалізується на випуску продукції важкої промисловості, зок­рема паливно-енергетичного й металургійного комплексів, які становлять відповідно по 40 % від загального виробництва цих комплексів в Україні. Галузями спеціалізації району є також важ­ке машинобудування і металообробка, представлені виробницт­вом гірничо-шахтного та металургійного устаткування, верстато- і приладобудування, транспортне машинобудування, виробницт­во обладнання для переробних галузей АПК і легкої промислово­сті та промисловості будівельних матеріалів (цементної і скля­ної). Тут розвинуті також хімічна та нафтохімічна промисловість, які представлені виробництвом мінеральних добрив і іншої про­дукції неорганічної хімії та гумотехнічною промисловістю.

Паливно-енергетичний комплекс. У базовій галузі економіки району — кам ’яновугільній функціонує більше 200 підприємств з видобутку та близько 60 підприємств зі збагачення вугілля. Знач­на частина вугільних шахт морально і матеріально застаріли і підлягають закриттю або ж модернізації. На власному енергетич­ному вугіллі та довізному мазуті й газі розвивається теплоелект- роенергетика, яка представлена потужними ДРЕС: Вуглегірсь- кою, Слов’янською, Луганською, Зуєвською, Старобешівською, Курахівською, Лисичанською. .

За обсягом товарної продукції провідне місце в економіці Донбасу займає чорна металургія, яка дає 47 % обсягів промис­лового комплексу, а також 46 % загальнодержавного виробницт­ва металургії. Ця галузь сформувалася і розвивається близько 200 років на базі місцевого коксівного вугілля та довізній заліз­ній і марганцевій руді з Придніпров’я. В регіоні існує 13 металур­гійних заводів, зосереджених у двох металургійних районах: До­нецькому і Приазовському. В першому районі сформувалися шість великих металургійних вузлів: Донецько-Макіївський, Єна­кіївський, Алчевсько-Алмазнянський, Харцизський, Стахановсь- кий, Луганський та окремі центри чорної металургії — Крама­торськ і Костянтинівка. До складу металургії Приазов’я входять два металургійних комбінати в м. Маріуполі.

Донецький регіон — один з основних виробників труб в Україні. Центрами цього виробництва є Макіївка, Маріуполь, Харцизьк.

Наявність чорних металів та ринку машин сприяє розвитку машинобудування, яке займає третє місце в структурі промисло­вості і дає близько 15 % виробництва його товарної продукції в Україні. Машинобудування має багатогалузеву структуру, в якій переважають металомісткі галузі, зокрема виробництво облад­нання для вугільної, металургійної, гірничорудної промисловості. Основні центри — Донецьк, Макіївка, Горлівка, Луганськ, Кра­маторськ, Сєверодонецьк і Маріуполь. Тут розвинуто також енер­гетичне й транспортне машинобудування, як-то виробництво те­пловозів (Луганськ), а також сільськогосподарське машинобуду­вання та виготовлення обладнання для легкої і харчової промис­ловості, верстатобудування, приладобудування.

Агропромисловий комплекс (АПК). В Донецькому економіч­ному районі розвиваються всі ланки АПК, але рівень розвитку їх різний і в цілому значно відстає від рівня розвитку промис­ловості. Особливо недостатній рівень розвитку ланки, яка за­безпечує АПК засобами виробництва. Ця ланка представлена лише виробництвом мінеральних (азотних і фосфатних) доб­рив, засобів захисту рослин, технологічного обладнання для переробних галузей АПК та запасних частин для сільськогос­подарських машин.

Транспортний комплекс. Ефективний розвиток економіки та її раціональна територіальна організація, реалізація міжрегіональ­них зв’язків регіону не можливі без добре розвинутої транспорт­ної системи. Вигідне географічне положення, галузева структура

господарства, висока густота населених пунктів як центрів тери­торіальної організації виробництва, вихід до узбережжя Азов­ського моря та інші фактори сприяють інтенсивному розвитку тут усіх основних видів транспорту.