IV. Формування вмінь і навичок

1. Колективна характеристика Гренуя

(або робота в групах за етапами життя героя)

1) Бесіда

♦ Звідки могла взятися така потвора — у фізичному й у морально­ му планах? (Народжений без любові, кинутий матір'ю напри­ зволяще; виростав у жахливих умовах сирітського закладу; не мав запаху, що відлякувало людей, дратувало однолітків;

282

Усі уроки світової літератури. 11 клас

пройшов жорстоку школу каторжної праці й знущань у май­стерні чинбаря; не знав слів «любов», «чесність», «поряд­ність», «віра» й не розумів їх значень.)

• Яким чином Гренуй добився професійного успіху, навіть отри­мав владу над людьми? (Завдяки своїм феноменальним здібнос­тям відчувати запахи, запам'ятовувати їх, комбінувати й створювати нові композиції; був працьовитим, мав фана­тичну жагу до експериментів, мріяв створити найдосконалі­ший запах парфумів.)

• Чому Гренуй здійснював жахливі вбивства? (У нього не було жодних моральних перепон, табу на шляху досягнення мети, адже він не знав ні жалю, ні любові, не відав про цінність і непо­вторність людського життя.)

• Чи була в Гренуя якась інша можливість досягти мети, улашту­вати своє життя, не забираючи інше? {Так, адже мав надзви­чайні здібності й можливості, забезпечив Бальдіні славу най­визначнішого майстра Європи.)

• Як автор ставиться до свого героя? (Відкрито негативно, опи­сує його то як кліща, то як павука.)

• Який ідейний смисл цього образу? (Ніяка геніальність, ніяка висока чи невисока мета не варті людського життя.)

2) Складання усної характеристики образу Гренуя із добиранням відповідних цитат із твору

2. Інтерактивна вправа «Мозковий штурм»

♦ Визначити в повісті «Запахи...» риси постмодернізму.

Очікувані відповіді

• Наявність двох пластів — рис масової літератури (детективний сюжет) та елітарної.

• Інтертекстуальність.

• Пародіювання іронія, гротеск.

• « Віртуальний історизм » та ін.

• Змішування стилів — художнього й публіцистичного.

3. Слово вчителя

— Головний герой повісті П. Зюскінда «Запахи» Гренуй має сво­їх літературних прототипів. Перш за все, це герой твору Т. А. Гоф-мана «Малюк Цахес на прізвисько Циннобер» — такий же потвор­ний «курдупель», що виявився непотрібним власній матері. Його пожаліла фея й подарувала три чарівні волоски, завдяки яким люди бачили в ньому тільки прекрасні риси та вчинки, які він, до речі, нахабно забирав у інших. Закінчується ця історія ганебною

// семестр. Із літератури кінця XX— початку XXI ст.

283

загибеллю героя в нічному горщику. Сама фея пошкодувала про свій добрий вчинок.

Пригадаймо негативних персонажів роману Ч. Діккенса «При­годи Олівера Твіста» — добропорядних і законослухняних, на пер­ший погляд, громадян — наглядачів робітного дому, сирітських закладів, членів опікунської ради, сусідів,— жорстокосердих, бай­дужих і корисливих.

У «Дивовижній історії Петера Шлеме ля» німецького письмен­ника Адальберта Шаміссо герой обміняв власну тінь на гаманець із золотом. Однак людина без тіні викликала страх та відразу в усіх оточуючих й потерпіла фіаско.

Отримав за допомогою гіпнозу владу над аудиторією і герой но­вели Т. Манна «Маріо і чарівник» Кавальєро Чиполла. Принижен­ня людей, насмішка над ними тішить фокусника. Кінець відомий. Простий хлопець, офіціант Маріо не витримує знущань над най-святішим, що є в його душі, і стріляє в кривдника.

П. Зюскінд називає свого героя «бацилою», що що перегукуєть­ся з невмирущою бацилою чуми в однойменному романі А. Камю.

Паралелей із твором письменника можна навести чимало. Та всі вони підкреслюють істинність відомого твердження, що геній і злодійство — речі несумісні.