IV. Підсумки уроку

V. Домашнє завдання

Написати домашній твір за творчістю російських поетів «сріб­ної доби» (за вибором).

Пропоновані теми

• «Філософія життя і поезії О. Блока»;

• « Улюблені сторінки російської поезії "срібної доби" »;

• « "Вічна Жіночність" у творах О. Блока»;

• «"Двобій із життям" у ліриці О. Блока»;

• « "Російська Сафо" А. Ахматова»;

• «"Реквієм" А. Ахматової — пам'ятник жертвам сталінського терору»;

• « Ліричне "Я" В. Маяковського »;

• «"Диво буття" в поезії Б. Пастернака» та ін.

ІЗ ЛІТЕРАТУРИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XX СТ.

Урок №31

Тема. Провідні тенденції в розвитку літератури другої по­ловини XX століття Мета: допомогти учням уявити й усвідомити загальну карти­ну розвитку світової літератури другої половині XX ст.; розвивати навички складання опорних конспектів, ви­ділення головного, систематизації літературних явищ, уміння сприймати інформацію на слух; розширювати кругозір учнів; виховувати прагнення до пізнання, любов до літератури, гуманістичний світогляд. Обладнання: карта світу післявоєнної Європи, книжкова виставка. Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

/ семестр. Із літератури другої половини XX ст.

129

ХІД УРОКУ

I. Мотивація навчальної діяльності учнів

Учитель. «Література ніколи не була такою могутньою, го­строю, напруженою, як життя, а сьогодні й поготів. Щоб передати жорстокість життя, література мусить бути в тисячу разів жорсто­кішою, жахливішою», — говорив французький письменник другої половини XX ст. Єжен Йонеско. Про основні тенденції розвитку повоєнної літератури у світі, її тематичне багатство та різноманіт­ність, влив на суспільне життя і йтиметься на уроці.

II. Оголошення теми й мети уроку

III. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу

1. Міні-лекція вчителя з елементами бесіди та колективним складанням узагальнювальних таблиць

— Скінчилася Друга світова війна... У світі склалися воєнно-політичні блоки, які протистояли один одному. Двополюсність світу вплинула й на літературний процес. Появилися «країни со­ціалістичної співдружності», у їхніх літературах запроваджувався «соціалістичний реалізм».

♦ Пригадайте ознаки «соціалістичного реалізму». (Конфлікт — боротьба проти чужих ідей за ідеологічну спільність і однодум- ство; художня дійсність — лакована, прикрашена, показана з позицій правлячого класу, партії; прийоми художнього зобра-

ідеалізація людини як носія найкращих моральних якостей, вихованих соціалістичною системою; герой-борець, будівник нового суспільства.)

Однак цьому методові чинився опір (гласний і негласний) у польській, угорській, чеській та інших літературах. Почала роз­падатися система колоніалізму, наростала національно-визвольна боротьба в Азії, Африці. Численні локальні конфлікти та війни продовжували тримати людство в напруженні. І хоча в 60-70-х рр. XX ст. загрозу третьої світової війни було відвернено, атомний при­вид блукав по земній кулі.

Однією з найпоширеніших і найболючіших у літературі цього часу була, звісно, воєнна тема. Великий вплив на її розкриття мав екзистенціалізм.

♦ З'ясуймо, що таке екзистенціалізм та його ознаки.

130

Усі уроки світової літератури. 11 клас

Екзистенціалізм (лат. існування) — один із провідних напря­мів у філософії XX ст. — літературна течія, що набула найвиразні­шого розвитку у Франції 30-40-х рр. У літературі екзистенціалізму закарбувалися напружене переживання духовної кризи західної цивілізації, відчуття втрати сенсу буття, зображення нездоланно­го трагізму людського життя — його приреченості на самотність, відчуженість і занедбаність у ворожому світі, змалювання ситуації морального вибору особистості в «межовій» ситуації.

Найяскравіші представники — Ж. П. Сартр, А. Камю.

Світова художня література повоєнних років жила проблемами й тривогами свого часу, сподіваючись, що людство нарешті скаже: «Прощавай, зброє!»

З'являються нові жанри, наприклад «робітничий роман» (літе­ратури німецька, англійська, американська, чехословацька); «ан­тиколоніальний роман» (англійська література).

Письменники розуміли, що у XX ст. світова спільнота опи­нилася перед вибором шляху в майбутнє, і від цього вибору за­лежить саме її існування. Тому з тривогою постійно порушували цю проблему. Одні віддавали перевагу формам умовним, алего­ричним, інші — життєподібним. Французький письменник Робер Мерль та американський митець Рей Бредбері звернулися до жан­ру роману-антиутопії, зосередивши увагу на бездуховності тота­літаризму, небезпеці ідеологічних чвар, які можуть призвести до катастрофи.

У другій половині XX ст. бурхливо розвиваються «масова куль­тура», «масова література», які не збагачують, не вдосконалюють суспільство й людину, а маніпулюють ними. Малохудожня книж­кова продукція пропагує бездумний, безтурботний, іноді жорсто­кий і розпусний спосіб життя.

Але справжніх митців хвилює в першу чергу людина в усій її складності та неоднозначності. Відтворюючи різні життєві ситуа­ції та розповідаючи про різні людські долі, вони підводять читача до висновку: розбіжність між ідеалами, які проголошуються су­спільством, і облудною практикою суспільного життя — одна з го­ловних причин бездуховності. А ще — усесильність «золотого тіль­ця», «жовтого диявола», якому продовжує поклонятися людство; зречення вічних цінностей.

Письменники гуманістичного спрямування борються за душу й розум людини, і саме це є об'єднувальним началом у літературі XX ст.

«Старий світ» (Європа) ближче ознайомлює з літературою «Нового світу» — американською. Активізуються літератури так

/ семестр. Із літератури другої половини XX ст.

131

званого «третього світу», на авансцену світової літератури 1950-1960-х рр. виходять роман, поезія Латинської Америки. Європа пізнає художній світ японської літератури.