2. Оголошення теми й мети уроку

3. Актуалізація опорних знань

Клоуз-тести

Продовжте речення.

1. Основні історичні події першої половини XX ст. ...

2. Провідні філософи цієї доби...

3. Глибокий структурний переворот в естетичній свідомості та художній творчості в першій половині XX ст. відбувся че­рез...

4. Основна теорія Ф. Ніцше полягає в...

5. 3. Фрейд визначив роль...

6. Сукупність літературно-мистецьких течій на зламі століть має назву...

IV. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу

1. Лекція вчителя з демонстрацією ілюстрацій та роботою зі словником літературознавчих термінів

— Якщо у виборі тем, сюжетів, образів письменники завжди так чи інакше прикуті до свого часу, бо не митець обирає час, а час — митця, то форми художнього зображення розвиваються не за законами історії, а за законами мистецтва, які щонайменше за­лежать від перебігу політичних подій. Адже мистецтво — не фото­графія реальності, а митець — не фотограф. Письменник створює власний, неповторний художній світ.

Література XX ст. починалася з різкого протистояння між тими, хто намагався відтворити світ через символ. Якщо Поль Верлен та Артюр Рембо схилялися перед художнім символом, то брати Ґонкур уважали, що роман має створюватися на докумен­тальній основі.

42

Усі уроки світової літератури. 11 клас

Томас Манн 1912 року зробив спробу розширити мистецькі об­рії традиційного реалізму XIX ст., поєднавши реальність та умов­ність в єдине художнє ціле. Про специфіку твору «Чарівна гора» він писав: «Оповідь оперує засобами реалістичного роману, проте поступово виходить за межі реалістичного, символічно активізу­ючи, підносячи його і даючи змогу зазирнути крізь нього у сферу духовного, у сферу ідей».

Саме такий шлях виявиться одним із найпродуктивніших у роз­витку літератури XX ст. і приведе до виникнення нових жанрів: ліричний епос («Зона» Ґ. Аполлінера), ліричний роман («Три това­риші» Е. М. Ремарка), що утверджують необхідність зберегти люд­ську особистість для збереження всього людства; роман-антиутопія («1984» Дж. Оруелла), у якому негативні тенденції суспільного бут­тя постануть такими, що несуть загрозу людській цивілізації. Фан­тастика перестане бути лише «науковою», вона переросте у твори-перестороги (твори Г. Уеллса), «451°заФаренгейтом» Р. Бредбері, «Фізики» Ф. Дюрренматта).

Література починає тяжіти до притчових, алегоричних форм (роман-притча «Чума» А. Камю; драма-парабола «Круглоголо­ві та гостроголові» Б. Брехта; роман-міф «Сто років самотності» Ґ. Маркеса; повість-притча «Старий і море» Е. Хемінгуея). Вини­кають філософський інтелектуальний роман («Доктор Фаустус» Т. Манна), філософсько-історичний роман (дилогія про короля Генріха IV Г. Манна).

Література XX ст. вражає розмаїттям шкіл, течій, напрямів. Але в ній є і те, що об'єднує, — любов до людини, уболівання за її долю, прагнення захистити, застерегти, зберегти її духовний світ, як і світ узагалі.

Свобода творчості привела до виникнення багатьох нових літературно-мистецьких течій нереалістичного спрямування: імпресіонізму, естетизму, сюреалізму, символізму, експресіоні­зму та інших. Сукупність цих течій дістала назву «модернізм» (франц. сучасний).

Одним із напрямів модернізму є також авангардизм (франц. авангард — передовий загін). Це радикальний напрям «революції в мистецтві», що об'єднує течії, які заперечують традиційну есте­тику, зображають дійсність у найбільш екстремальних формах. До авангардизму відносять футуризм, експресіонізм, дадаїзм, сюрреа­лізм та ін. Авангардисти експериментували з мовою, шукали нові стилі та жанри, проте їхні експерименти не завжди були вдалими. Найбільш оригінальними були пошуки Д. Бурлюка, В. Хлєбнікова (футуризм), П. Елюара (сюрреалізм), Г. Баля (дадаїзм).

/ семестр. Із літератури першої половини XX ст.

43