Віктор Карпович троценко (1888-1978)

ТРОЦЕНКО Віктор Карпович (13.05 1888, с. Нижня Сироватка, тепер Сумської області - 4.06 1978, м. Харків) - архітектор-практик, художник, виступав з теоретичними статтями.

Революційні зміни в Україні 1917-1920 pp. сприяли виявленню народних обдарувань. На зміну минулим, блискуче вишколеним та широко ерудованим жерцям архітектурного мистецтва приходять інші - більш прості, але активні, не такі освічені, але досвідчені, не академісти, а практики. Настійливість, молодечий запал та невтримне бажання творити для народу були їх визначальними рисами. Серед них у 1920-ті pp. висунувся В. К. Троценко, що народився в селянській родині, засвоїв фах теслі та токаря, працював модельником, потім кресляром, а далі - техніком-архітектором в Управлінні Білгородсько-Сумської залізниці. З 1909 р. - помічник архітектора в Харкові. Його шлях в архітектури є незвичайним, бо В. К. Троценкові довелося працювати і вчитись безпосередньо на практиці. Засвоюючи фахові таємниці, майстер оволодіє основами проектування залізобетонних конструкцій та успішно їх застосує в будинку Смокової станції водогону в Харкові (1912 р.). Так, ним було складено важливий іспит з технічно-інженерної дисципліни. Поряд зі Смоковою станцією за його проектом спорудили невеликий гуртожиток для робітників - одноповерховий дім з білої та червоної цегли з черепичним дахом, в архітектурі якого уперше виявилася народна тема. Це не було випадковим, бо з 1912 р. молодий проектувальник потрапляє в коло митців, що групувалися навколо художника С. І. Васильківського в Українському художньо-архітектурному відділі. В. К. Троценко брав участь у зборах, диспутах, виставках. На конкурсі проектів на памятник М. В. Лисенку його проект було відзначено, і цим він потрапляє до числа митців, на яких починають покладати певні надії у справі розвитку української архітектури.

Майстер чутливо реагує на звороти в пошуках УАС, прилучається до розробки форм необароко у проекті вокзалу для м. Новомосковськ (1914 p.), проте повній реалізації цього проекту завадила перша світова війна. Так почалося вироблення індивідуального почерку, тобто зодчий склав другий іспит, і зробив це успішно.

Під час революції В. К. Троценко працює на посаді архітектора при Комітеті державних споруд, проектуючи житла для робітників Донбасу. В їх архітектурі він орієнтується на опанування досягнень англійського котеджного будівництва, яке на ті часи вважалося найдосконалішим. Крім того, разом з С. А. Таранушенком, він досліджує народні хати на околицях Харкова, обмірює їх, виконує кресленики і малюнки, що увійдуть у дві книги. Успіхи В. К. Троценка в глузі архітектури супроводжуються великою роботою над опануванням малюнку та живопису, викликаючи схвальний відзив академіка І. Е. Грабаря. У наступному, 1922-му, році за проектом майстра та за його участю як художника оформлюють кустарно-промислову виставку народної творчості в Харкові, де ним виконано два великі мальовничі панно "Ткаля" та "Коваль". Ця виставка ще раз звернула увагу митців на дозрілість молодого спеціаліста. Так було складено третій іспит з художнього фаху.

1923 р. було влаштовано Всеросійську сільськогосподарську та кустарно-промислову виставку у Москві, де і Україна повинна була мати свій окремий павільйон. На конкурсі в Харкові брали участь О. М. Бекетов, О. В. Щусев, В. Г. Кричевський та В. К. Троценко. Останній здобув перемогу. Але коли автор проекту прибув до Москви, головний архітектор виставки, академік О. В. Щусєв, проект не узгодив, зажадавши змінити композицію будівлі, піднявши об'єми вгору. Після трьох днів безперервної праці Троценкові пощастило знайти те, що було необхідно. Спираючись на глибоке знання народних традицій, архітектор підняв свою споруду над алеєю і увінчав фронтоном, ще й знаковим елементом УАМ - башточкою зі шпилем. Фронтон прикрасили розписи художників з групи Михайла Бойчука. Раціоналістичні принципи архітектури цього павільйону з'єдналися з народною традицією, що дозволило створити нетривіальний образ, який і тоді, і пізніше так і лишився незрозумілим, Незважаючи на те, що це була загалом новаторська робота.

Цей твір закріпив ім'я В. К. Троценка в середовищі українських зодчих. Тому, коли 1924 р. встало питання щодо побудови павільйону УРСР на Всесвітній виставці в Ґенті, звернулися до В. К. Троценка як до фахівця, що і тут досягне успіху. З огляду на повний брак часу архітектор зробив цей невеликий павільйон збірно-трансформованим. Його виготовили у Харкові, привезли до Бельгії у вигляді великого пакету і за три дні розгорнули у споруду разом з усією експозицією, чимало здивувавши місцевих фахівців. Новий твір був глибоко народним за образом, але в ньому переважала традиційність архітектурних форм, мабуть, тому, що увесь новаторський порив було спрямовано на технічну і технологічну задачу. Так ним було складено ще один іспит.

1924 р. за його проектом в Харкові будують три житлових селища при Харківському тракторному заводі, в котрих він вдало розвиває народностильову тему і її раціоналістичному варіанті. Саме після цієї роботи кваліфікаційна комісія не без деякого сорому для себе нарешті виписує майстру диплом архітектора. А він на той час уже мав усі підстави для того, щоб вважатись заслуженим архітектором. Його принцип - вчитись, працюючи, працювати, осягаючи таємниці зодчеського фаху, самостійно відкриваючи секрети майстерності, створювати нове, сучасне, не заперечуючи народне, а розвиваючи його. Саме це і дозволило В. К. Троценку не лише стати справжнім архітектором, але і увійти до почесної лави найкрупніших зодчих України.

1925 р. ним розроблено генеральний план мабутньої. площі Дзержинського² 

1 Тепер - площа Свободи -Ред.

в Харкові, який видають усім учасникам конкурсу на проект будівлі Держпрому. Як відомо, перемогу здобувають С. С. Серафимов, М. Д. Фельгер та С. М. Кравець, котрі створили видатний твір конструктивізму, що дістає загального визнання. Ніхто лише не помітив, що деяку частину успіху цьому комплексові забезпечив генеральний план В. К. Троценка, який намалював саме круглий в плані майдан, котрий і дозволив розгорнутись суворій конструктивістичній споруді і набути ефектності об'ємно-просторової композиції.

Працюючи для промислових районів Донбасу і Придніпров'я, В. К. Троценко створює багато жител для робітників, в яких не забуває про риси національної своєрідності навіть за умов жорсткої економії та типізації. Про останнє свідчить забудова житлових кварталів у Макеївці, Дніпропетровську. Проте у період 1928-1933 pp., коли панування конструктивізму досягає апогею, архітектор створює великий будинок-комуну в Кривому Розі (1930 р.) та низку житлових кам'яниць в Харкові у конструктивістських формах.

Після 1933 р. за його проектами споруджують п'ять будинків шкіл в Харкові, всі - з переважанням раціоналістичних рис. Тоді саме за його проектом зводять великий будинок Міської ради в Харкові (1934-1936 pp.). Проте, його останні твори уже не мають колишньої гостроти форм, вони дещо важкуваті, навіть брутальні, в них мало рис своєрідності.

Тяжкі роки війни архітектор перебув у Харкові. За це його у повоєнний час буде покарано ув'язненням та висилкою до Сибіру, де він також працюватиме архітектором і цим врятується від загибелі. Після повернення до Харкова у 1950-ті pp., В. К. Троценко зводить цікавий будинок з великих залізобетонних блоків у Жданові (Маріуполі), де любов до орнаментальної деталі трохи нагадали про його колишню прихильність до українських народних тем. В інших спорудах цього часу він цю тему не заторкує.

В. К. Троценко виявився оригінальним і своєрідним майстром 1920-х pp., котрому пощастило нерідко досягати органічної єдності національних форм архітектури і принципів раціоналізму, завдяки чому він і увійшов до когорти проведних майстрів України 1920-х - початку 1930-х pp.

Література: [162; 166; 167; 168; 169; 213; 165; 53; 105; 35, с 12, 17; 158; 104; 77*; 80*].

СПИСОК НАУКОВИХ ПУБЛІКАЦІЙ В. В. ЧЕПЕЛИКА

1*. Анализ практики строительства общежитий на территории Украинской ССР // Научно-техническая конференция молодых ученых: Сб. тезисов. - К.: Госстройиздат, 1957. - С. 32-33.  2*. Некоторые вопросы пропорциональности в украинской архитектуре // Тезисы докладов на XXI научно-технической конференции Киевского инженерно-строительного института. - К.: КИСИ, 1960. - С. 119-121.  3*. Архитектурно-планировочные решения зданий гостиничного типа // Тезисы докладов на XXI научно-технической конференции КИСИ. - К.: КИСИ, 1960. - С. 121-123.  4*. Выбор планировочного приема при проектировании зданий гостиничного типа // Строительство и архитектура. - 1960. - № 8. - С. 6-7.  5*. Что показывает практика эксплуатации зданий общежитий // Жилищно-коммунальное хозяйство. - 1960. - № 10. - С. 6-7.  6*. Архитектурно-планировочное решение жилых домов для одиноких и малосемейных // Сборник научных трудов КИСИ. - К.: КИСИ, 1961. - Вып. 17. - С. 57-58.  7*. Жилые дома гостиничного типа для одиноких и малосемейных // Вопросы массового жилищного строительства / Академия строительства и архитектуры УССР. - К.: Госстройиздат УССР, 1962. - Вып. 5. - С. 114-139.  8*. Блоки обслуживания в домах гостиничного типа // Сборник научных трудов КИСИ. - К.: КИСИ, 1962. - Вып. 21. - С. 189-200.  9*. Деякі особливості архітектури жител для одинаків і малосімейних // Збірник наукових праць аспірантів КІБІ. - К., КІБІ, 1963. - Вип. 29. - С 3-11.  10*. Пропорційність в народному зодчестві // Збірник наукових праць аспірантів КІБІ. - К: КІБІ, 1963. - Вип. 29. - С 75-85.  11*. Архитектурно-планировочные решения жилых домов для одиноких: Автореф. дис. ... канд. архитектуры. - К.: КИСИ, 1964. -20 с.  12*. Шевченко і архітектура // За будівельні кадри: Газета КІБІ. - 1964. - 9 березня. - № 9. - С. 2.  13*. Величний монумент // За будівельні кадри. -1964. - 22 квітня. - № 18 (73). - С. 2.  14*. Архітектура музею В. І. Леніна [Про будинок Педагогічного музею в Києві] // За будівельні кадри. - 1965. - 21 квітня. - № 16(113). - С. 2.  15*. Нові дослідження старої фортеці [у Кам'янці-Подільському] // За будівельні кадри. - 1965. - 16 червня. - № 25 (122). - С. 2.  16*. Професор архітектури О. М. Вербицький // За будівельні кадри. - 1965. - 6 жовтня. - № 20 (127). - С. 2.  17*. Новатор і гуманіст [Про Ле Корбюзье] // За будівельні кадри. - 1965. - 17 листопада. - № 36 (133). - С. 2.  18*. Киевская архитектурная школа 50-х годов // Тезисы докладов на XXVII научно-технической конференции профессорско-преподавательского состава КИСИ. - К.: КИСИ, 1966. - С. 21-24.  19*. Пропорциональное построение архитектурной формы в украинском деревянном зодчестве // Тезисы докладов на XXVII научно-технической конференции профессорско-преподавательского состава КИСИ. - К.: КИСИ, 1966. - С. 30-32.  20*. Перший архітектор республіки [Про Я. А. Штейнберга] // За будівельні кадри. - 1966. - 13 квітня. - № 14 (151). - С. 2.  21*. Творчість архітекторів Весіїініїх // За будівельні кадри. - 1966. - 7 грудня. - № 35 (171). - С.2; 14 грудня. - № 36 (172). - С. 2.  22*. Будинок для малих сімей // Молода гвардія. - 1967. - 21 січня. - № 15. - С 3.  23*. Архітектор-художник [Про О. О. Сидоренка] // За будівельні кадри. - 1967. - 14 червня. - № 23 (198). - С. 1-2.  24*. Украинская архитектура послереволюционного периода // Строительство и архитектура. - 1968. - № 7. - С. 40.  25*. Молодежные общежития секционного типа // Строительство и архитектура. - 1968. - № 10. - С. 6-13.  26*. Молода архітектура революції // За будівельні кадри. - 1968. - 24 січня. - № 4 (219). - С. 1-2; 31 січня. - № 5 (220). - С. 2.  27*. Архітектура його життя [Про К. С. Мельникова] // За будівельні кадри. - 1968. - 11 грудня. - № 42 (257). - С. 1-2.  28*. Вступающие в творческую жизнь // Строительство и архитектура. - 1969. -№ 2. - С. 13-19(співавтор М. О. Гусев).  29*. На пути к социалистическому переустройству села // Строительство и архитектура: Сб. науч. тр. - К.: Будівельник, 1970. - Вып. 8. - С. 36-46.  30*. Desarrollo de la arquitectura conteinporanea de Ucraina // Literatura Sovietica. - 1970. - # 12. - P. 168-174 (іспанською мовою). 31*. Drogi rozwoju wspolczesnej architektury Ukrainskiej // Literatura radziecka. - 1970. - # 12. - S. 155-162 (польською мовою).  32*. Архітектура па митних ленінських місць // За будівельні кадри. - 1970. - 18 лютого. - № 7 (310). - С. 1-2; 25 березня. - №13 (316). - С. 2.  33*. Майстер архітектури [Про А. В. Добровольського] // За будівельні кадри. - 1970. - 2 травня. - № 21 (324). - С 2.  34*. Eitwicklungswege der Baukunst der Ukraine // Sowjetliterator. - 1971, - # 1. - S. 152-160 (німецькою мовою).  35*. Константин Жуков // Строительство и архитектура. - 1971. - №3. - С. 34-35.  36*. Contemporary Architecture in the Ukraine // Soviet Literature. - 1971. - # 4. - P. 168-175(англійською мовою).  37*. Архітектурна творчість О. Г. Сластіона // Прапор перемоги. - 1972. - 20 липня. - № 87. - С. 3.  38*. Охорона культурних надбань народу // За будівельні кадри. - 1972. - 6 жовтня. - № 91 (421). - С 2.  39*. Відкриття під час учбової практики // За будівельні кадри. - 1973. - 28 вересня. № 28 (460). - С. 2; 6 жовтня. - №29(461). - С. 2.  40*. Народный архитектор Борис Иванович Приймак // Архитектура СССР. - 1979. - № 10. - С. 18-20.  41*. Монументальні розписи М. Самокиша // Вечерній Харків. - 1973. - 11 вересня. - № 213. - С. 3.  42*. Настенные росписи Н. Самокиша // Советская культура. - 1973. - 18 сентября. - № 75. - С. 8.  43*. Харківські розписи академіка М. Самокиша // Прапор. - 1974.-№ 1.-С. 109-110.  44*. Нові монументальні розписи М. С. Самокнша // Літературна Україна. - 1974. - 23 березня. - № 23. - С. 4.  45*. О. Г. Сластіон і архітектура первісних корпусів курорту [в Миргороді] // Прапор перемоги. - 1975. - 14 січня. - №6.- С. 3.  46*. Народный стиль в харьковской архитектуре начала XX века // Вопросы архитектуры: Сб. науч. тр. / Харьковский инженерно-строительный институт (ХИСИ). - М.: Стройиздат, 1975. - С. 35-37.  47*. Зберегти архітектурну спадщину О. Г. Сластіона на Лохвиччині // Зоря. - 1975. - 21 серпня. - № 99. - С. 2.  48*. A. M. Вербицкий - мастер рационалистического модерна // Строительство и архитектура. - 1975. - № 9. - С. 33-37.  49*. Владимир Игнатьевич Заболотный (1898-1962) // Мастера советской архитектуры об архитектуре: Избр. отрывки из писем, статей, выступлений и трактатов / Под общ. ред. М. Г. Бархина, А. В. Иконникова, И. Л. Маца и др.: В 2-х т. - М.: Искусство, 1975. - Т. 2. - С. 423-434 (упорядкування, підготовка текстів та їх переклад російською мовою).  50*. О рационалистических тенденциях в архитектуре начала XX века // Строительство и архитектура. - 1976. - №7. - С. 27-31.  51*. Відділ митців, яким пишалися харків'яни // Прапор. - 1976. - № 8. - С 107-108.  52*. Пионер сельской архитектуры [Про О. Г. Сластіона] // Строительство и архитектура. - 1978. - № 1. - С. 27-32.  53*. Зарождение архитектуры сельских общественных здании многофункционального назначения // Планировка, застройка и благоустройство сёл Украины: Сб. науч. тр. - К.: Будівельник, 1979. - Вып. 2. - С. 46-54.  54*. Пошук народного стилю в архітектурній творчості О. Г. Сластіона // Народна творчість та етнографія. - 1979. - № 2. - С. 55-61.  55*. Майстер архітектури [Про А. В. Добровольського] // Вечірній Київ. - 1980. - 19 травня. - № 115. - С. 3.  56*. Орієнтир - народність // Вечірній Київ. - 1980. -26 липня. -№ 173. - С 2.  57*. Так народжувались шедеври // Прапор комунізму. - 1980. - 30 жовтня. -№ 250. - С. 2.  58*. Слава прадавніх будівничих // За будівельні кадри. - 1980. - 6 листопада. - № 34 (716). - С. 2.  59*. Будинки народного стилю // Вечірній Київ. - 1980. - 14 листопада. - № 263. - С 3.  60*. Монументальні розписи Миколи Самокиша в приватному будинку в Харкові // Мистецтво і сучасність: 36. пр. - К.: Наук, думка, 1980. - С 217-229.  61*. Проблемы отношения к городской застройке второй половины XIX - начала XX века // Основные тенденции современной советской архитектуры / Союз архитекторов СССР. - М.: Стройиздат, 1981. - С. 117-121.  62*. Зодчий російського класицизму (Про В. I. Беретті) // Нива: Календар на 1981 рік. - К., 1981.  63*. Університетська площа // Вечірній Київ. - 1981. -З квітня.-№80.-С. З.  64*. Зодчий Давньої Руси: Загадки життя і творчості Петра Милонога // За будівельні кадри. - 1981. - 12 листопада. - № 33 (782). - С.2; 3 грудня. - №34 (783). - С. 2.  65*. Народні традиції в архітектурі Києва 1920-1940-х років // Народна творчість та етнографія. - 1982. - № 2. - С. 28-36.  66*. Київське барокко // За будівельні кадри. - 1982. 28 січня. - №4 (792). - С 2; 11 лютого. - № 5 (793). - С. 2.  67*. Внесок вузівських професорів // За будівельні кадри. - 1982. - 17 червня. - № 23 (811). - С. 2.  68*. Будинок-монумент // Пам'ятники України. - 1984. - № 4. - С. 54-55.  69*. Раціоналістичний комплекс будинків // Пам'ятники України. - 1985. - № 2. - С. 47-49.  70*. Архітектурна памятка початку XX століття [Про будинок Полтавського губернського земства] // Народна творчість та етнографії. - 1985. - № 3. - С. 48-53.  71*. Д. І. Яворницький та народностильова архітектура Придніпровя // Народна творчість та етнографія. - 1985. - № 5. - С. 39-46.  72*. Провісник патріотичного гуманізму [Про автора "Слова о полку Ігоревім"] // За будівельні кадри. - 1985. - 5 грудня. - № 36 (940). - С. 2.  73*. Строила вся страна [Про Мавзолей В. І. Леніна] // Рабочая газета. - 1985. - 28 грудня. - № 289. - С. 4.  74*. Памятки иародностильової архітектури [Києва] // Пам'ятники України. - 1986. - № 2. - С. 24-26. 75*. Київський осередок розвитку народних традицій в архітектурі початку XX століття // Етнографія Києва і Київщини: Традиції й сучасність / Л. Ф. Артюх, Н. К. Гаврилюк, В. Ф. Горленко та ін.; Відп. ред. В. Ф. Горленко. - К.: Наук, думка, 1986. - С. 128-157.  76*. Разгадка противоречивого образа [Про будинок Хрєииікова в Катеринославі] // Строительство и архитектура. - 1986. - № 8. - С. 26-29.  77*. Народні традиції і новаторство в архітектурі перших виставочних павільйонів УРСР в Москві // Народна творчість та етнографія. - 1986. -№ 5. - С. 13-18,  78*. Триумф и трагедия зодчего [Про Д. М. Дяченка] // Строительство и архитектура. - 1987. -Ха 11. - С. 18-19.  79*. Харківський центр творців народного стилю в архітеїсгурі // Народна творчість та етнографія. -1988. - № 5. - С. 13-21.  80*. Вся жизнь - испытание [Про В. К. Троценка] // Строительство и архитектура. - 1988. - № 10. - С. 14-16.  81*. Т. Г. Шевченко и мир архитектуры // Строительство и архитектура. - 1989. - № 4. - С. 26-28.  82*. Харьковский центр поиска своеобразия архитектуры начала XX века // Строительство и архитектура. - 1989. - № 10. - С. 18-22.  83*. Первісток народного архітектурного стилю Шевченкової доби [Про будинок Г. П. Ґалаґана в Лебедиицях] // Народна творчість та етнографія. - 1989. - № 2. - С. 3-10.  84*. Львовский опыт утверждения региональном архитектуры // Строительство и архитектура. - 1989. - № 12. - С. 17-22.  85*. Українська архітектура: Народне житло [1] // За будівельні кадри. - 1989. - 1 грудня. - № 30-31. - С. 3.  86*. Пошук національної своєрідності в архітектурі Прикарпаття початку XX століття // Народна творчість та етнографія. - 1990. - № 1. - С. 21-30.  87*. Українська архітектура: Господарські споруди [2] // За будівельні кадри. - 1990. - 12 січня. - № 1-2. - С. 3.  88*. Українська архітектура: Садиба, планування села [3] // За будівельні кадри. - 1990. - 13 березня. - № 7-8. - С. 3.  89*. Будинок Лемешівської земської школи. Будинок Ніжинської електростанції. Носівська сільськогосподарська дослідна станція. Український народний стиль. Будинок Чернігівського інституту фізичних методів лікування // Чернігівщина: Енциклопедичний довідник / За ред. А. В. Куд-рицького. - К.: "УРЕ" ім. М. П. Бажана, 1990. - С. 391, 537, 560, 819-820, 926.  90*. Українська архітектура: Дерев'яні монументальні споруди [4] // За будівельні кадри. - 1990. - 25 травня. - № 17-18. - С. 3.  91*. Українська архітектура: Дивосвіт незиищен-ності народного духу [5] // За будівельні кадри. - 1990. - 16 жовтня. - № 29-30. - С. 3.  92*. Українська архітектура: Таємниці мистецтва народних майстрів [6] // За будівельні кадри. - 1990. - 21 грудня. - №37-38. - С. 3.  93*. Зодчі Середньовіччя і Нового часу (VI-ХIХ ст.): Навчальний посібник / Міністерство вищої освіти України. - К.: НМКВО, 1991.- 124 с.  94*. Зодчие Средневековья и Нового времени (VI-XIX вв.): Учебное пособие / Министерство высшего образования Украины. - К.: УМК ВО, 1991. - 124 с.  95*. Навчальні завдання з української мови до текстів з української архітектури. Вип. 1. - К.: КІБІ, 1991. - 52 с. (співавтор Г. В. Онкович).  96*. Методичні вказівки з розвитку мовлення (на матеріалах текстів з української архітектури). Вип. 2. - К.: КІБІ, 1991. - 108 с (співавтор Г. В. Онкович).  97*. Українська національна культура: Програма курсу для студентів Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І. К. Карпенка-Карого / За ред. проф. А. К. Бички. Тема 9. Архітектура. Скульптура. - К.: НМК ВО МО Украпім, 1991. - 6 с.  98*. Ентузіасти українського архітектурного стилю "Петербурзької громади" // Архітектура України. - 1991. - № 1. С. 37-41, 62.  99*. Українська архітектура: Вежі тривоги і пам'яті народної [7] // За будівельні кадри. - 1991. - 1 лютого. - № 5-6. - С. 3.  100*. Лицар слави і недолі: Творець київського необароко (Д. М. Дяченко) // Україна. - 1991. - № 1. - С. 10-12.  101*. Українська архітектура: Твердині [8] // За будівельні кадри. - 1991. - 19 квітня. - № 15-16. - С. 3. 102*. "Петербурзька громада" ентузіастів українського стилю // Культура і життя. - 1991. - 5 травня. - № 18. - С. 2.  103*. Українська архітектура: Відлуння Ренесансу [9] // За будівельні кадри. - 1991. - 4 липня. - № 21-22. - С. 3.  104*. Кого й про що тут сповіщали [Про дерев'яні дзвіниці в українській архітектурі] // Українська культура. - 1991. - № 6. - С. 28-30.  105*. Дерев'яні монументальні споруди // Визвольний шлях (Лондон). - 1991. - № 8. - С. 980-995(співавтор О. В. Чепелик).  106*. Народній дім. "Просвіта". Клуб: Шлях формування своєрідності архітектурно-художнього образу // Українська культура. - 1991. - № 9. - С. 3-5.  107*. Увічнений дивосвіт незнищеиності народного духу // Визвольний шлях (Лондон). - 1991. - № 9. - С. 1115-1129 (співавтор О. В. Чепелик).  108*. Леся Українка про архітектуру // За будівельні кадри. - 1991. - 7 березня. - № 9-10. - С. 4.  109*. Українська архітектура: Будинки міського самоврядування [10] // За будівельні кадри. - 1991. - 27 вересня. - № 25-26. - С. 3.  110*. Майстер корабля архітектурного відродження [Про В. Г. Кричевського] // Архітектура України. - 1991. - № 5. - С. 33-39.  111*. Рідний край і чужина // Українська культура. - 1991. - № 11. - С. 12-13.  112*. Українська архітектура: Фундатори, ктитори, будівничі [11] // За будівельні кадри. - 1991. - Листопад. - № 33 34. - С. 3; Грудень. - № 35-36. - С. 3.  113*. Материнська хата // Українська культура. - 1992. №1. - С. 26-27.  114*. Микола Лисенко і Василь Кричевський // Рада. - 1992. - 27 березня. - № 10. - С. 3.  115*. Архітектурні традиції культури господарського середовища селянина // Українська культура. - 1992. - № 3. - С. 26-27.  116*. Зустріч двох геніїв [М. В. Лисенко та В. Г. Кричевський] // За будівельні кадри. - 1992. - Квітень. - № 6-7. - С. 3.  117*. Садиба, хутір, село і пісня // Українська культура. 1992. - № 5. - С. 3-5.  118*. Лицар українського необароко [Про Д. М. Дя-ченка) // Рада. - 1992. - 23 червня. - № 23. - С. 3.  119*. Непізнана сила мистецьких таємниць // Визвольний шлях (Лондон). - 1992. - № 7. - С. 847-856(співавтор О. В. Чепелик).  120*. Склепистий гай Генріха Ґая // Родоелав. 1992. - Липень. - № 13-14. - С. 6-7.  121*. Архітектурна слава великих будівничих // Українська культура. - 1992. - № 7. - С. 26-29.  122*. Дім - як грім [Про будинок Полтавського губернського земства] // Родослав. - 1992. - Вересень. - № 17-18. - С. 12.  123*. Згорьована краса Січеслава [Про будинок Хреннікова в Катеринославі] // Родослав. - 1992. - Жовтень. - № 19. - С. 4.  124*.  Каміння заговорило українською // Родослав. - 1992. - Листопад. - № 21-22. - С. 6.  125*. Мистецька сила дерев'яних храмів // Українське слово (Париж). - 1992. - 26 квітня - 3 травня. - № 2613. -С. 35-37.  126*. Будинок Великосорочинського кредитово-коонеративного товариства. Будинок М. А. Дмитрієва. Будинок Западішської земської школи. Будинки земських шкіл. Вулиця Зітьківська в Полтаві, каплиця. Каплиці. Будинок А. П. Климова у с Круглику. Будинок Лубенської земської лікарні. Миргородська водолікаріш, водолыікарня-клуб, грязелікарня. Полтавська школа ім. І. П. Котляревського. Будинок Полтавського губернського земства. Український архітектурний стиль на Полтавщині. Будинок Устивицького споживчого товариства. Будинок Хомутецького кредитово-кооперативиого товариства // Полтавщина: Енциклопедичний довідник / За ред. А. В. Кудрицького. - К.: "УРЕ" ім. М.П. Бажана, 1992. - С. 108-109, 249, 281, 288-290, 295, 325-326, 347, 486-488, 538-541, 737-738, 787-789, 921-924, 929-930, 946-947.  127*. Ренесансний скарб Галичини // Визвольний шлях (Лондон). - 1992. - № 12. - С. 1483-1494(співавтор О. В. Чепелик).  128*. Монументальне увічнення незнищенності народного духу // Українська культура. - 1992. - № 10-11. - С. 26-29.  129*. І оселя, і храм, і фортеця: Житло в українському архітектурному модерні // Родослав. - 1992. - Грудень. - № 23-24(51-52). - С. 12.  130*. Матеріали з української архітектури та завдання до них (Для тих, хто вивчає українську мову). Вип. 3. - K.: КІБІ, 1993. - 88 с. (співавтор Г. В. Онкович).  131*. Та краса зцілювала (Архітектура первісних будинків Миргородського курорту) // Родослав. - 1993. - Лютий. - № 3 (55). - С. 1, 4.  132*. Храми пам'яті народної (початок XX ст.) // Родослав. - 1993. - Березень. - № 6 (58). - С. 1, 4.  133*. Функція - ділова, форма - народна (Архітектура будинків кредитово-кооперативних товариств і банків) // Родоелав. - 1993. - Травень. - № 8 (60). - С. 5.  134*. Ратуші самоврядних міст // Визвольний шлях (Лондон). - 1993. - № 5. - С. 572-586 (співавтор О. В. Чепелик).  135*. Великі будівничі України // Визвольний шлях (Лондон). - 1993. - № 7. - С. 834-851 (співавтор О. В. Чепелик).  136*. Камяниці, обпалені полум'ям історії // Українська культура. - 1993. - № 3-4. - С. 30-31.  137*. Школа, колегіум, академія // Українська культура. - 1993. - № 8. - С. 34-35; № 9-Ю. - С. 26-27.  138*. Віталій Ханко // Віталій Ханко - мистецтвознавець: Бюбібліографічний покажчик / Укладач Л. Саприкіна. - Полтава: Полт. хдож. мзей; Полт. нук. т-во краєзнавців, 1993. - С. 9-10.  139*. Український стиль в архітектурі шкіл: Первісток. Карали дух і башти... (Полтавська серія) // Освіта. - 1993. - 30 серпня. - С. 8-9.  140*. Український стиль в архітектурі шкіл: Коштом гетьманського нащадка: Відгомон чернігівського бароко (Поліська серія) // Освіта. - 1993. - 17 вересня. - С. 8-9.  141*. Український стиль в архітектурі шкіл: Вето на ім'я: Пам'ятка київської неопалимої купини (Київська серія) // Освіта. - 1993. - 24 листопада. - С. 8-9.  142*. Рідний стиль для рідної ниви: Український модерн в архітектурі селекційних станцій початку XX століття // Старожитності. - 1994. - № 3-4 (62-63). - С. 14-16.  143*. Український модерн у Харкові (Прибуткові житлові будинки) // Старожитності. - 1994. - № 5-6 (64-65). - С. 14-16.  144*. Український стиль в архітектурі шкіл: Харківський палац рідного мистецтва. Безцінний спадок Вовчан-ського повіту. Школа імені Українського Прометея (Слобожанська серія) // Освіта. - 1994. - 17 лютого. - С. 8-9.  145*. Український стиль в архітектурі шкіл: "Сту-діон" віднайдений і втрачений. "Академічний дім". "Родная школа. Народный дом" (Львівська серія) // Освіта. - 1994. - 25 травня. - С. 8-9.  146*. Тріумф і трагедія київського бароко // Українська культура. - 1994. - № 1. - С. 8-10; № 2-3. - С 28-29.  147*. П'ять квітучих гілок бароко Полтавщини // Українська культура. - 1994. - № 4-6. - С 32-33.  148*. Степан Ковнір: Загадки життя і творчості // Українська культура. - 1995. - № 1. - С. 14-16.  149*. Теоретична спадщина українського архітектурного модерну // Архітектурна спадщина України / Редкол.: М. Дьомін (голова), В. Тимофієнко, А. Антонюк та ін. - К.: НДІТІАМ; "Українознавство", 1994. - Вип. 1. Маловивчені проблеми історії архітектури та містобудування / За ред. В. Ти-мофієнка. - С. 162-180.  150*. Морфологічні особливості українського архітектурного модерну початку XX століття // Архітектурна спадщина України / Редкол.: М Дьомін (голова), В. Тимофієнко, А. Антонюк та ін. - К.: НДІТІАМ; "Українознавство", 1995. - Вип. 2. Національні особливості архітектури народу України / За ред. В. Тимофієнка. - С. 132-160.  151*. Про зустріч з корифеєм мистецтвознавства [Спогади про С. А. Таранушенка] // 3 історії Української академії архітектури (додаток до "Архітектурної спадщини України") / За ред. В. Тимофієнка. - К.: УАА; НДІТІАМ, 1995. - С. 36-67.  152*. Будинок культури, О. М. Варяницин // Мистецтво України: Енциклопедія / Редкол.: А. В. Кудрицький (голова) та ін.: В 5-ти т. - К.: "УРЕ" ім. М. П. Бажана, 1995. - Т. 1. - С. 259, 284.  153*. Дві течії розвитку архітектури українського необароко // Від бароко до бароко: Художньо-літературна акція, присвячена бароковій культурі XVII-XVIII ст. і необароковим течіям XX століття (Тези доповідей конференції). - К.: Ірена, 1996. - С. 19 (портрет).  154*. Перший президент Академії архітектури України Володимир Гнатович Заболотний // Вісник Української академії архітектури. - К.: УАА, 1996. - Вип. 3. - С. 15-18.  155*. Український архітектурний модерн у дзеркалі епохи // Архітектурна спадщина України / Редкол.: М. Дьомін (голова), В. Тимофієнко, А. Антонюк та ін. - К.: НДІТІАМ; "Українознавство", 1996. - Вип. 3. Питання історіографії та джерелознавства української архітектури / За ред. В. Тимофієнка. - 4.1. - С. 198-221.  156*. Вагомий внесок в наше українознавство [Рец. на: "Архітектура: Совник-довідник / За заг. ред. А. П. Мардера, К., 1995] // Архітектурна спадщина України / Редкол.: М. Дьомін (голова), В. Тимофієнко, А. Антонюк та ін. - К.: НДІТІАМ; "Українознавство", 1996. - Вип. 3. Питання історіографії та джерелознавства української архітектури / За ред. В. Тимофієнка. - Ч. 2. - С. 244-247.  157*. Славетний форум столиці України // Хрещатик: Культурологічний путівник / В. В. Чепелик, А. М. Макаров, В. В. Галайба. - К.: Вид. дім "Амадей"; "Град" Ltd, 1997. - С. 9-62.  158*. З історії розвитку житлової архітектури на початку XX ст. // Вісник Української академії архітектури. - К.: УАА, 1997. - Вип. 4. - С. 12-16.  159*. Національна своєрідність в житловій архітектурі України на початку XX ст. // Архітектурна спадщина України / Редкол.: М. Дьомін (голова), В. Тимофієнко, А. Пучков та ін. - К.: НДІТІАМ; "Українознавство", 1997. - Вип. 4. Проблеми стильового розвитку архітектури України / За ред. В. Тимофієнка. - С. 122-135  160*. Уроки города рубежа веков [про Київ] // А.С.С. - 1997. - № 1. - С. 60-61; № 2. - С. 48-49; № 3. - С. 98-99.  161*. Внесок художників у формування українського архітектурного стилю на початку XX ст. // Образотворче мистецтво. - 1997. - № 1. - С. 66-69.  162*. Творець українського необароко // Хро-ніка'2000. - 1997. - Вип. 17-18. - С. 307-330.  163*. Слава великого майстра [В. Г. Кричевський] // Артанія. - 1997. - Вип. 3. - С. 37-40.  164*. До уточнення термінологічної проблеми в українській самобутній архітектурі початку XX століття // Теорія та історія архітектури і містобудування : 36. наук. пр. НДІТІАМ / Редкол.: М. М. Дьомін (голова). А. П. Мардер, А. О. Пучков та ін. - К.: НДІТІАМ; "Архитектура и престиж" Ltd, 1998. -Вип. 2.-С. 100-106.  165*. Феномен архітектурного обдарування П. Ф. Альошина // Вісник Української академії архітектури. - 1998. -Вип. 5. - С 37-44.  166*. Архітектура українського необароко на першій стадії розвитку: Два центри формування // Теорія та історія архітектури і містобудування : Зб. наук. пр. НДІТІАМ / Редкол.: М. М. Дьомін (голова). А. П. Мардер, А. О. Пучков та ін. - К.: НДІТІАМ, 1998. - Вип. 3. Начесть Г. Н. Логвина. - С. 141-154.  167*. Володимир Гнатович Заболотний: Архітектор, вчений, педагог // Архітектор В. Г. Заболотний: Біобібліографічний портрет (1898-1962): Бібліографічний покажчик (До 100-річчя від дня народження) / Редкол.: Г. А. Войцехівська, С. С. Артамонова, Н. О. Беляченко; Укладач О. Б. Шинкаренко; Наук. консультант В. В. Чепелик. - К.: Укрархбудінформ, 1998. - С. 2-9.  168*. Перед лицем вічності [Про Я. А. Штейнберга] // Хроніка'2000. - 1998. - Вип. 21 -22. (Україна-Ізрашь.) - С. 356-367.  169*. Предковічне і нове в архітектурі центру Києва (Акрополь Старого міста) // Народна творчість та етнографія. - 1998. - №5-6. - С. 41-52.  170*. Проспект тисячолітньої пам'яті // Володимирська: Культурологічний путівник / Ю. С. Асеев, В. В. Галайба, М. А. Кадомська, А. М. Макаров, Л. Д. Федорова, В. В. Чепелик. - К.: Вид. Дім 'Амадей", 1999. - С. 30-66.  171*. Первісток синтетичної теорії урбанізму в Україні [Рец. на кн. Іг. О. Фоміна "Основи теорії містобудування", К., 1998] // Архитектура и престиж. - 1998. - № 1 (7). - С. 30.  172*. Будівничий Києва, професор-педагог (До 90-річчя від дня народження Б. І. Приймака) // Українська академія мистецтва: Дослідницькі та науково-методичні праці / Ред-кол.: А. В. Чебикін, Ю. С. Асеев, В. Ф. Макухін та ін. - К.: АОМА, 1999. - Вип. 6. - С. 228-230.  173*. Спогади про Стефана Андрійовича Таранушенка // Українська біографістика: Зб. наук. пр. - К., 1999. - Вип. 2. - С. 240-256.  174*. Йосип Каракіс: Творчість в лещатах тоталітарної доби // Україна-Ізраїль. - 1999. - № 1. - С 20-25.  175*. Первісток синтетичної теорії урбанізму в Україні [Рец. на кп. Іг. О. Фоміна "Основи теорії містобудування", К., 1998] // Сучасні проблеми архітектури та містобудування: Наук.-техн. зб. / Редкол.: М. М. Дьомін (гол. ред.), В. І. Єжов, Г. І. Лаврик та ін. - К.: КНУБА, 1999. - Вип. 6. Київ архітектурний: Шляхи розвитку міського середовища. - С. 80-83.  176*. Архитектор и общество // А.С.С. - 1999. - № 4. - С. 66-67 (Перша посмертна публікація ).  177*. Віктор Васильович Чепелик: Автобіографія // А.С.С. - 1999. - № 4. - С. 68-69 (Публікація А. О. Пучкова).  178*. Міська ратуша XVIII століття // Поділ і ми. - 1999. - № 5. - С. 37.  179*. Традиційна народна хата Київщини // Народна творчість та етнографія. - 1999. - № 5-6. - С 20-27.  180*. Архітектор Сергій Тимошенко, традиціоніст і новатор // Теорія та історія архітектури і містобудування : Зб. наук. пр. НДІТІАМ / Редкол.: М. М. Дьомін (голова). А. П. Мардер, А. О. Пучков та ін. - К.: НДІТІАМ, 1999. - Вип. 4. На честь Є. В. Тимановича. - С. 195-210.

© А. О. Пучков, упорядник (1997—2000 pp.)

ПОДВИЖНИЦТВО

Справжню людину від будь-якої іншої істоти відрізняє духовність. Це полягає в її творчості, яка притаманна тільки людині, і міра такого поклику відмінна. В переважної більшості людей це просто уподобання. Де у кого - захоплення, і воно короткотривале. У інших більш тривале. Вони, скажімо, терпляче "монтують" в пляшці з дрібних часточок мініатюрний храм. При тім усвідомлюючи, що він ніколи не буде втіленим в життя. Отож, все це, як мовиться, твориться "для душі" або за релігійним "зразком". Та є люди - особистості, для яких подвижницька творчість стає життєвою потребою, метою їх життя, покликаного високою ідеєю. Таке стає громадським, професійним, національним, покладеним на себе самого. Для завершення такого самообов'язку ці благородні люди натужно працюють в свій позаробочий час роками, а то й десятиліттями.

Саме такою спрямовано завзятою людиною-творцем був все своє свідоме життя професор Віктор Васильович Чепелик, і мета його творчого подвижництва була гуманно-практичною, націлена на вітлення доробку людям, Батьківщині.

Віктор Васильович був вищою мірою доброчинною людиною з притаманним йому гумором. Таких людей в Україні здавна звуть добродіями. Тобто, тими, хто діє на добро щоденно без будь-якої афектації. Так, що навіть не псі колеги знали всю безмерність його самозаповітно-творчоіо доробку. Весь огром цього, ніби "употаємненого" доробку уявити було незбагненно. Майже за півстоліття науково-педагогічної і керівної роботи в архітектурному деканаті Київського інженерно-будівельного інституту добродій Віктор зростив кілька поколінь архітекторів. Тим дивовижнішою є масштабність його доробку. А ним було утвердження об'єктивної цінності і довершеності архітектурного стилю українського модерну, стилю, який не вигадується на догоду комусь і у кожного народу на його землі формується неповторним, оскільки обумовлений об'єктивними природно-кліматичними чинниками, відмінними для кожного краю.

Досконало знаючому світове зодчество і пекучі проблеми своєї землі, Віктору Васильовичу було прикро від того, що наші студенти і навіть знані зодчі знали про парфенони, ерехтейони, пантеони і не відали свого українського зодчества - з його розмаїттям по землях України: Поділлю, Волині, Покуттю, Буковині, Галичині, Закарпаттю, Сіверщині, Таврії, Наддніпрянщині, Побужжю... Не замислювалися над тим, що Україна є географічним центром-осередком Європи, позначеним міжнародним знаком. Не відчували гідності від визнання світом нашої споконвічної приналежності до родини народів середземноморської культури. А отже наша країна протягом численних віків "засіялася" спорудами та їх ансамблями тих же різноликих архітектурних стилів, які і вся Європа, зокрема ошатно-розкішного бароко. З останньої третини минулого і початку минаючого століття в нашому краї "зарясніли" оригінальні споруди і ансамблі самобутнього стилю українського модерну, які привернули увагу і закордонних митців з архітектури. Цей народно-органічний стиль набув поширення і на землях поза Україною, де масово проживали етнічні українці-поселенці. Передовісм, на Кубані, заселеній нащадками запорозьких козаків. В ті часи стиль українського модерну став окрасою не лише житлових будинків, а й громадських і навіть промислових споруд.

Але реакційна щодо національної творчості царська влада Росії чинила опір їй. А за тоталітаризму, після 1917 року, влада відверто перетнула цей творчий рух. І під вигаданим гаслом "буржуазного націоналізму" навіть масово руйнувала капітально змуровані споруди, зведені в художньо оригінальних формах українського модерну. Або так їх "реконструювала", щоб від цього стилю не лишилося і сліду. Тому Віктор Васильович, ще змолоду відчувши трагічність втрат цих неоціненних національних цінностей, пройнявся благородною метою увічнити ці унікальні витвори зодчества, а втраченим або спотвореним - "воскресити" їх первісний образ. При тім, не лише в рідному Києві, і не тільки фіксацією фотографуванням чи замальовками. То була тяжка і понад складна робота, яка, до того ж, таїла в собі політичний ризик. Таке я відчув свого часу і на собі, прагнучи викладати в інституті курс архітектури українською мовою.

Послідовний подвижник поставленої мети, Віктор Васильович не припиняв громадсько-професійну справу. Він об'їздив, а то й пішки "проміряв" всю обшир України і поза нею, де були колись зведені споруди в стилі українського модерну і де збереглися хоча б їх руїни. Це я знаю особисто, бо й сам розшукував такі споруди "для добродія Віктора", перебуваючи у відрядженнях по колишньому Союзу.

Тільки окремі архітектори відчули на собі, яка це каторжно важка роботи - так звані "архітектурні обміри". В дійсності ж, - ювілірно-точна фіксація всіх найдрібніших складових образу споруди-памятки. При тім, без спеціальних риштувань, необхідних технічних засобів і навіть без помічників. 1, затим, це треба було зафіксувати на малюнках і креслениках. Ще важче це здійснити, науково дослідивши, на вже втрачених спорудах. З цією метою йому доводилося здійснювати копітку дослідницьку роботу по архівних установах не лише України.

Отак Віктором Васильовичем були науково досліджені і всіляко опрацьовані практично всі споруди і ансамблі в стилі українського модерну, і вже на науково-об'єктивній основі створені достеменні кресленики і малюнки цих витворів. Рисувальником же він був чудовим.

Не забути потрясаюче враження присутніх на виставці творчих доробок Віктора Васильовича в залі Київського інженерно-будівельного інституту в 1967 та 1997 роках. Здавалося неймовірним, що створено однією людиною в позаробочий час.

Але це було тільки те, що сприймалося очима. Водночас до цих графічних документів ним було опрацьовано і науково-текстове обґрунтування. Без будь-якого перебільшення є всі підстави стверджувати, що цій творчо-подвижницькій діяльності Віктора Васильовича немає міри для оцінення і здивування. Як і - неймовірності щодо цілеспрямованості, бо за таку творчість ще донедавна не заробляли ступенів докторів наук чи академіків, як за чужерідне "епосі інтернаціоналізму".

Створене Віктором Васильовичем є не тільки пізнавальним, художньо-споглядальним (хоч і цього вже досить), а й практично цінним, бо має практичне майбутнє. Зокрема, на основі цих документованих матеріалів є реальна можливість відтворювати втрачені споруди в стилі українського модерну. Отак, як за малюнками Тараса Шевченка відтворили в Полтаві будинок-садибу славетного українського поета Івана Котляревського, в селі В'юнищах на Переяславщині - церкву, меморіальну садибу з будиночком, де мешкав Тарас Шевченко, у Києві на однойменному провулку.

Щодо використання названої роботи В. В. Чепелика, то воно вже практично започатковано. До розробленої нами і затвердженої 1999 року Урядом України перспективної програми відтворення втрачених цінних пам'яток внесено і творчий доробок Віктора Чепелика: відтворені ним форми будинку водолікарні в Миргороді за проектом Опанаса Сластіона внесено до урядової програми. Він буде відтворений за цими розробками, і знов оригінальна споруда стане окрасою колишнього козацько-полкового міста. Отак відбудеться перегук двох видатних діячів української культури. А затим постануть з руїн по Україні і поза нею інші художньо виразні споруди цього стилю. Вони стануть своєрідними пам'ятниками славному синові України, її подвижнику, який не хизувався своїми почуттями до неї, а творив в імя її та великого майбутнього. Справі прислужиться і це видання частини результату його творчої діяльності.

Олесь Силин,  заслужений архітектор Україна  заслужений працівник культури України,  член Комісії та наукової Ради з відтворення ним 'яток при Президентові України,  головний експерт Всеукраїнського Фонду,  відтворення видатних пам 'яток історико-архітектурної спадщини ім. О. Гончара