Костянтин Миколайович жуков (1873-1940)

ЖУКОВ Костянтин Миколайович (1873 - 7.03 1940, м. Харків) - архітектор-практик і теоретик, художник, педагог. Професор Харківського художнього інституту.

К. М. Жуков закінчив Московське училище живопису, скульптури та архітектури 1896 p., після цього працював у Пензенському художньому училищі. В архітектурних формах модерну та класицизму запроектував кілька дачних будинків в Криму. 1909 р. переїхав до Харкова і включився у проектування будинку реального училища. Ці роботи не добули йому слави, в них він не піднімався над пересічним рівнем тодішніх фахівців. Проте у Харкові К. М. Жуков наблизився до групи митців, що тяжіли до художника С. І. Васильківського, який активно пропагував УАС. Майстер взяв участь у конкурсі на проектування фасадів Харківського художнього училища на вул. Червонопрапорній, 8 (191-1913 pp.), плани якого розробив М. Ф. Пискунов, і переміг. Саме за цим проектом було зведено будинок, що став одним з найліпших взірців УАМ. В його архітектурі пощастило створити вдалий художній образ, що був насичений силою та напруженістю форм, який увібрав у себе здобутки народної спадщини Західних областей України і досягння європейського модерну. Цей твір увійшов до декоративно-романтичної течії УАМ, проте у ньому виявилися певні риси експресіоністичної загостреності, що згодом стане характерним для ряду робіт К. М. Жукова.

1912 p. майстер на замовлення Вовчанського земства створив проекти будинків шкіл компактної об'ємно-просторової композиції при ширині корпусу близько 27 м. Зовнішній вигляд цих шкіл був надзвичайно мальовничим і також мав риси експресивності. За цими проектами в різних місцях Вовчанського повіту було споруджено сім будинків (1913-1916 pp.), під час першої світової війни низка їх використовувалась як військові шпиталі. Тоді саме за проектами архітектора спорудили дачу Куліжинського у Померках поблизу Харкова (1913 p.), вакацію Базькевича під Кобиляками на Полтавщині (1913 p.); він розробив проект особняка лікаря О`Тон поблизу Полтави - також з деякими проявами експресіонізму (1914 p.). Участь в конкурсі проектів на памятник М. В. Лисенку для Києва принесла йому другу премію.

К. М. Жуков був одним з найактивніших учасників Українського художньо-архітектурного відділу Харківського літературно-художнього гуртка, що був очолюваний С. І. Васильківським. Архітектор експонував свої роботи на всіх шести виставках відділу. Він виступав з доповідями на засіданнях відділу 1913 р. та на V Всеросійському з'їзді зодчих в кінці 1913 - на початку 1914 pp. у Москві, в яких спробував розкрити особливості УАС, а в іншій доповіді - зміст роботи відділу з охорони пам'яток архітектури. Загалом, в його доповідях проголошено було дві важливі тези: 1) свієрідність УАС; 2) його відповідність сучасному життю та новітнім запитам. Це було перше широке теоретичне висвітлення особливостей УАМ у середовищі професіоналів. Воно викликало загалом позитивну, але неоднозначну оцінку.

К. М. Жуков здійснював велику виховну роботу в Харківському художньому училищі під час першої світової війни і після революції, коли хвиля за хвилею тривала реорганізація, що перетворювала училище на інституту, далі знижувала його до рівня технікуму, потім знову відновлювала на інститут. В 1930-ті pp. він віддає данину конструктивізму, будуючи в Харкові Дім робітників освіти згідно з догматами цього напряму, де були залізобетонні конструкції, спрощені геометричні форми, горизонтально видовжені вікна і сіре цементове тинькування. Можливо, лише відгомоном народностильових уподобань майстра тут було створено зал з трапеційної форми рамами і перекриттям та вхідний павільйон на ділянці, що виходила до Мироносицького скверу, де неочікувано виявилися форми УАМ і необароко.

1935 р. К. М. Жуков на семінарі з підвищення кваліфікації архітекторів при Харківському домі архітектора робить доповідь, в якій більш ніж критично висвітлює УАМ, вважаючи його ненародним, архаїчним, політично ворожим радянській владі [49]. Зрозуміло, що ці його оцінки були засобом самозахисту за часів великих репресій на діячів української культури. Трохи пізніше він відгукнувся на запит про вивчення традицій народної хатньої архітектури (1938 p.). Помер зодчий 1940 p., обіймаючи посаду професора Харківського художнього інституту і будучи одним з найулюбленіших вчителів молодих архітекторів.

Внесок К. М. Жукова здається досить значним, бо він не лише витворив нові риси у формуванні УАМ, пов'язані із експресіоністичним вирішенням архітектурного образу, але і спробував 1913 р. знайти надійне обґрунтування загальної теорії розглядуваного стилю.

Література: [48; 50; 67; 105; 140, с 161; 109, с. 272; 57, с. 39; 35*; 154, с. 25; 46*; 50*].