Віктор Чепелик

Український архітектурний модерн

ЗМІСТ     Передмова. I. Український архітектурний модерн у дзеркалі епохи. II. Теоретична спадщина українського архітектурного модерну. III. Регіональні центри і мистецькі школи формування українського архітектурного модерну.. Полтавський центр. Харківський центр. Київский центр. Львівський центр. Український архітектурний модерн на півдні України. Петербурзька громада ентузіастів українського архітектурного стилю. IV. Композиція і морфологія українського архітектурного модерну. Післямова. Додатки. До уточнення термінологічної проблеми в українській самобутній архітектурі початку XX століття. Визначні майстри українського архітектурного модерну. Бібліографія. Віктор Васильович Чепелик. Автобіографія. Список наукових публікацій В. В. Чепелика. Від редактора. Подвижництво.

Від упорядника

В Україні є люди, які ставлять перед собою мету в галузі культури, і все своє життя присвячують її досягненню. Віктор Васильович Чепелик (14. III 1927 - 14. V. 1999), професор Київського національного університету будівництва і архітектури, був саме такою людиною.

З молоду він поставив перед собою мету розкрити людству багатство української культури в царині національної своєрідності архітектури кінця XIX - першої третини XX століть, яку він називав слідом за іншими вченими українським архітектурним модерном (УАМ). Навчаючись у будівельному технікумі на архітектурному відділенні, а потім в Київському інженерно-будівельному інституті (тепер - Київський національний університет будівництва і архітектури), Віктор Васильович почав збирати матеріали з архітектури, які в образній трактовці базувалися і враховували своєрідність саме української архітектури. За понад п'ятдесят років наполегливої і цілеспрямованої праці Віктору Васильовичу вдалося зібрати величезний натурний і документальний матеріал, який розкриває майже невідомий пласт української культури. Він знаходить відомості про знищені зразки УАМ початку XX ст., відшукує особисті матеріали мистецтвознавців і архітекторів, які створили архітектуру тієї доби, спілкується з ними (С. А. Таранушенко, В. К. Троценко); їздить по всій Україні у пошуку забутих об'єктів, робить їх обміри, бореться за їх збереження, опрацьовує отриманий багатий матеріал.

Своє свідоме життя Віктор Васильович прагнув показати світові зразки української архітектури, де це тільки було можливо публікуючи статті. До перебудовчого періоду це було дуже важко, мали місце звинувачення у націоналізмі. Після 1990 року можна було вільно публікувати досліджений і науково опрацьований матеріал, ілюстрований виконаними автором рисунками. За життя В. В. Чепелика було опубліковано близько 180 статей у різних періодичних виданнях.

Але цілеспрямована мрія Віктора Васильовича показати безцінний матеріал не в окремих статтях, які не дають повного уявлення про красу і своєрідність памяток УАМ, а в єдиній монографії, за його життя не здійснилася. Я вважала своїм громадянським і професійним обов'язком втілити багаторічний творчий доробок Віктора Васильовича. Неможливо уявити, щоб зібраний опрацьований безцінний матеріал зник назавжди і не прислужився сучасній і майбутній українській архітектурі,щоб цього не побачило людське око. До того ж, с весь ілюстративний матеріал, є статті і наукові розробки Віктора Васильовича, в яких розкриваються етапи послідовного розвитку української архітектури кінця XIX ст. і першої половини XX ст. Моє завдання полягало в тому, щоб на основі написаних Віктором Васильовичем статей і наукових досліджень скласти логічно структуровану монографію, зберігаючи його стилістику тексту, і проілюструвати її авторськими малюнками та світлинами. До книжки увійшли також матеріали, які ще не були опубліковані, малюнки знищених у 20-50-х pp. пам'яток УАМ, що були виконані за архівними даними та за авторськими обмірами тих споруд, які були втрачені протягом 70-х pp. Таким чином, якщо пам'ятки національної культури поки що не можуть бути відтворені в натурі, нехай бо вони відтворюються для прийдешніх поколінь у цій книжці.

УАМ на початку XX століття як явище культури українського народу охопило не тільки архітектуру, але й декоративно-ужиткове мистецтво, зокрема - меблі, зразки яких В. В. Чепелик також збирав, робив з них кресленики і замальовки. Дати їх опис він не встиг. Але, зважаючи на те, що ці матеріали становлять значний інтерес і доповнюють матеріал книги, розкриваючи цілісність і комплексність УАМ, вони подані в додатку.

Видання монографії стало можливим завдячуючи чутливим людям, серед них передусім - голова правління Всеукраїнського Фонду відтворення видатних пам'яток історико-архітектурної спадщин ім. Олеся Гончара академік П. Т. Тронько, співголова правління Фонду, прем'єр-міністр України В. А. Ющенко та головний експерт Фонду О. П. Силин. Сердечна їм подяка за щиру фінансову та моральну підтримку.

Глибока подяка також ректорату Київського національного університету будівництва і архітектури в особі А. М. Тугая та декану архітектурного факультету О. В. Кащснку, які взяли на себе і матеріальну, і організаційну допомогу у виданні. Я вдячна і дочці, Оксані Чепелик, яка допомагала батькові відшукувати матеріал навіть у бібліотеках Парижа, а також Олені Горбик, архітектору, учениці Віктора Васильовича, за постійне піклування про видання роботи, Андрію Пучкову, кандидату архітектури, доценту, також учневі Віктора Васильовича, і Олександру Червінському, художнику, що взяли на себе працю з редагування та макетування книги.

Вважаю, що ця книга буде достойним внеском в культуру.