- •1.1 Дистанційно працюючі жінки як суб’єкти трудових правовідносин села Завадів Стрийського району Львівської області
- •1.2Права та обов’язки дистанційно працюючих жінок села Завадів Стрийського району Львівської області
- •1.3 Правове регулювання оплати дистанційної праці працівникі села Завадів Стрийського району Львівської області
- •2.1 Проблеми розвитку дистанційної праці для жінок в Селі Завадів
- •Перспективи розвитку дистанційної праці для жінок вСелі Завадів Стрийського району Львівської області
- •3.3Шляхи вирішення проблеми урізноманітнення дистанційної праці для жінок у селі Завадів Стрийського району Львівської області
- •3.2 Аналіз переваг розвитку дистанційної праці у селі Завадів Стрийського району Львівської області
- •Висновки
- •Список використаних джерел
- •Додатки
1.3 Правове регулювання оплати дистанційної праці працівникі села Завадів Стрийського району Львівської області
Відповідно до ст. 97 Кодексу Закону про Працю форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами (установами, організаціями) самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві (в установі, організації) не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності – з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.
Отже, керуючись цією загальновстановленою законодавчою нормою, оплата праці працівників-надомників може здійснюватися за погодинною, відрядною або за іншими системами оплати праці (в т. ч. оплата праці зі встановленим окладом (ставкою)).
У більшості випадків оптимальним виглядає встановлення відрядної оплати залежно від норм виробітку. В той же час Положення № 275, крім вказаної системи оплати, рекомендує також застосовувати акордну оплату праці (тобто давати завдання на виконання не окремої роботи, а цілого комплексу, за який в цілому і здійснюється оплата).[8]
Згідно з рекомендаціями, викладеними в пп. 2.7.10 Інструкції № П-10, праця надомників повинна оплачуватися:
• або під час здавання кожного закінченого робочого завдання;
• або через регулярні проміжки часу, що не перевищують одного місяця.
З цим твердженням погодитися в повній мірі не можна, адже, відповідно до вимог ст. 115 КЗпП та ст. 24 Закону № 108, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць, та через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів.
Причому у разі, якщо день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. А як зазначає Мінпраці в своєму листі від 14.04.2004 р. № 03-2/1228-018-15, оскільки відсоткове співвідношення авансу до нарахованої заробітної плати чинним законодавством не регламентовано, підприємства самостійно встановлюють це співвідношення у колективному договорі. Наприклад, розмір заробітної плати, що підлягає виплаті працівникові за першу половину місяця (аванс), може становити 30–50 % від розміру встановленого йому на підприємстві місячного окладу.
Підприємство може не тільки встановлювати відсоткове співвідношення суми авансу до нарахованої заробітної плати, а й запровадити в себе виплату фіксованих грошових сум авансу (за виконану роботу тощо). А все тому, що чинне законодавство про працю не обмежує підприємство у виборі форми запровадження порядку застосування авансових виплат заробітної плати працівникам.
По-друге, підприємство, встановлюючи відсоткове співвідношення авансу до нарахованої заробітної плати, має враховувати не тільки вимоги КЗпП та Закону № 108, а й положення, передбачені генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
Якщо ж виплачувати надомникам заробітну плату через регулярні проміжки часу, що не перевищують одного місяця (тобто фактично один раз на місяць), то це буде ні чим іншим, як порушенням законодавства про працю, адже:
• власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами (ст. 97 КЗпП);
• умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними (ст. 9 КЗпП);
• умови колективного договору, що погіршують становище працівників порівняно з чинним законодавством і угодами, є недійсними (ст. 16 КЗпП).
За порушення законодавства передбачено адміністративну відповідальність у вигляді штрафу (зокрема, ст. 41 «Порушення вимог законодавства про працю та про охорону праці» КУпАП, ст. 41 2 «Порушення чи невиконання колективного договору, угоди» КУпАП).
Сплата ПДФО, а також загальнообов'язкових соцвнесків до фондів, нарахованих на зарплату працівників-надомників та утриманих з неї, здійснюється підприємством у загальновстановленому порядку (за місцем знаходження підприємства (без філій), незалежно від того, де проживає та фактично здійснює трудову діяльність працівник)
Що стосується форми розрахунків з надомниками, то й тут є свої особливості. Адже, по-перше, надомник працює дистанційно і в багатьох випадках таким же чином хоче одержувати заробітну плату. По-друге, роботодавець може перебувати в одному населеному пункті, а працівник – в іншому, що унеможливлює часте відвідування каси такого роботодавця. По-третє, деякі категорії працівників-надомників (жінки з дітьми віком до трьох років, інваліди, пенсіонери тощо) просто не можуть через об'єктивні причини одержувати заробітну плату в касі роботодавця.
В усіх зазначених випадках рекомендуємо роботодавцю перераховувати заробітну плату на особисті карткові рахунки працівників-надомників (за заявою таких працівників). Крім того, підприємство може укласти з банком договір про розрахунково-касове обслуговування на видачу зарплати з використанням зарплатних платіжних карток та зобов'язати працівників-надомників заключити з таким банком договір на відкриття зарплатного карткового рахунку. Банк, за дорученням роботодавця, перераховує заробітну плату на карткові рахунки працівників-надомників за комісійну винагороду, яку, як правило, сплачує саме такий роботодавець.
За допомогою платіжної картки працівник не тільки зможе отримати необхідну йому готівкову суму через касу банку або банкомат, а й розрахуватися за товари (роботи, послуги) та ініціювати переказ коштів зі свого карткового рахунку на рахунки інших осіб.
РОЗДІЛ ІІІ Проблеми та перспективи розвитку дистанційної праці для жінок в Селі Завадів Стрийського району Львівської області
