33. Господарські об’єднання – поняття, види, специфіка

До господарських організацій, які здійснюють управління гос­подарською діяльністю, в т. ч. і координацію такої діяльності, на­лежать: господарські обєднання (включаючи і промислово-фінан­сові групи), господарські міністерства та відомства.

 Господарське об’єднання (ГО) - це організаційно оформлена група підприємств, інших господарських організацій низової ланки економіки різних форм власності, яка створюється з метою ко­ординації діяльності своїх учасників, об ’єднання їхніх зусиль для вирішення соціальних та економічних завдань.

Правове становище ГО визначається ГК України (статті 118-124), законами «Про банки та банківську діяльність» вiд 07.12.2000 (від 18.12.2011) (ст. 13), «Про кооперацію» вiд 10.07.2003 (07.05.2011) (статті 30-33), «Про сільськогосподарську ко­операцію» вiд 17.07.1997 (вiд 18.12.2011 )(ст. 26) та ін.

.

Види ГО:

1) за ознакою засад створення - добровільні (створюються на договірних засадах, хоча в письмовій формі - як установчий доку­мент - договір обов’язково має бути лише в асоціації, корпорації та

промислово-фінансовій групі, в решті об’єднань - концерні та кон­сорціумі укладення договору в письмовій формі закон не вимагає, передбачаючи обов’язкову наявність статуту; учасники добровіль­ного об’єднання мають право виходу з нього із збереженням обо­в’язків за раніше укладеними договорами) і державні (створюються за рішенням Уряду або господарського міністерства (відомства) та виконують функції органу, уповноваженого здійснювати управлін­ня діяльністю державних підприємств - учасників об’єднання);

2) за ознакою ступеня централізації управлінських повнова­жень - асоціації (створюються з метою постійної координації гос­подарської діяльності без надання об’єднанню права втручатися у

виробничу і комерційну діяльність будь-кого з учасників), корпо­рації (створюються на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів, з делегуванням об’єднанню окремих пов­новажень централізованого регулювання діяльності кожного з учас­ників), концерни (учасники якого перебувають у повній фінансовій залежності від одного або групи підприємців, який (і) в зв’язку з цим отримують значні повноваження щодо управління діяльності решти учасників об’єднання);

3) за ознакою обов’язкового установчого документа – договірні (асоціації, корпорації, промислово-фінансові групи) та статутні (концерни та консорціуми);

4) за галузевою ознакою - галузеві, тобто господарські об’єд­нання підприємств певної галузі (транспорту, зв’язку, вугільної промисловості тощо), міжгалузеві (до складу яких входять госпо­дарські організації різних галузей економіки);

5) за територіальною ознакою - республіканські, обласні, міські тощо;

34. Холдингові компанії та дочірні підприємства

У Господарському кодексі (частини 5-7 ст. 126) та Законі від 15.03.2006 р. "Про холдингові компанії" законодавець уникає поняття "холдингова група", оперуючи поняттями, що позначають дві категорії учасників холдингової групи: холдингову компанію та її корпоративні підприємства (ст. 1 та ін.), а також визначає основи їх правового статусу. Холдингова компанія в такому об'єднанні (холдинговій групі) є суб'єктом організаційно-господарських повноважень щодо своїх/корпоративних дочірніх підприємств, завдяки володінню контрольними пакетами акцій останніх.

Правовий статус холдингових компаній визначається ст. 126 ГК України та Законом від 15.03.2006 р. "Про холдингові компанії", а також відповідними положеннями про господарські товариства - об'єднання капіталів, що містяться в Цивільному кодексі, Господарському кодексі, законах "Про господарські товариства", "Про цінні папери та фондовий ринок".

Відповідно до ст. 1 Закону "Про холдингові компанії в Україні", холдингова компанія - це відкрите AT, яке володіє, користується та розпоряджається холдинговими корпоративними пакетами акцій (часток, наїв) двох або більше корпоративних підприємств.

Холдинговим корпоративним пакетом акцій (часток, паїв), за визначенням ст. згаданого Закону, є пакет акцій (часток, паїв) корпоративного підприємства, який перевищує 50% чи становить величину, яка забезпечує право вирішального впливу на господарську діяльність корпоративного підприємства.

Дочірнє підприємство — це підприємство, майно якого повністю сформовано за рахунок підприємства-засновника або цьому «материнському» підприємству належить контрольний пакет акцій дочірнього підприємства. У випадках існування залежності від іншого підприємства, передбачених ст. 126 ГК, підприємство визнається дочірнім (ч. 8 ст. 63 ГКЯкщо дочірнє підприємство з вини контролюючого підприємства опиниться у стані неплатоспроможності і буде визнано банкрутом, то субсидіарну відповідальність перед кредиторами дочірнього підприємства нестиме контролююче підприємство.