Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
VIII.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
86 Кб
Скачать
☆

57. Принципи комерційного розрахунку та власного комерційного ризику у господарській діяльності

У ст. 44 ГК України вказується, що підприємницька діяльність повинна проводитися на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику. Комерційний розрахунок можна визначити як метод організації господарської діяльності, заснований на самоокуповуванні та перевищенні витрат над результатами з метою отримання прибутку. У ГК України сформульовані основні принципи комерційного розрахунку: - вільний вибір видів господарської діяльності, незабороненої законом; - самоокуповування; - самофінансування; - рентабельність; - повна самостійність у формуванні найважливіших виробничих і соціально-економічних показників своєї діяльності; - економічна (матеріальна) зацікавленість колективу і кожного працівника окремо в досягненні виробничих результатів; - вільне розпорядження прибутком, що залишився після необхідних відрахувань з нього податків та інших обов’язкових платежів; - вільне наймання працівників; - можливість у встановленому законом порядку визначати ціни на вироблену продукцію, послуги, що надаються, самостійно або за узгодженням з іншою стороною; - самостійне здійснення зовнішньоекономічної діяльності на підставі договорів, що укладаються. У ст. 44 ГК України вказується на здійснення підприємництва на основі вільного вибору видів господарської діяльності, незабороненої законом. Це повною мірою стосується підприємств всіх форм власності. Проте, даний принцип терпить обмеження відносно тих видів діяльності, якими можуть займатися тільки підприємства окремих видів та організаційно-правових форм. Крім того, потрібно враховувати, що підприємства можуть займатися тільки тією діяльністю, для здійснення якої вони створені відповідно до установчих документів (спеціальна правосуб’єктність).

58. Історія виникнення та поняття неплатоспроможності та банкрутства.

Необхідно розрізняти поняття неплатоспроможність та банкрутство.

Неплатоспроможність — неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати грошові зобов'язання перед кредиторами після настання встановленого строку їх сплати, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

Згідно із Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 30.06.1999 року, банкрутство — це визнана господарським судом нездатність боржника відновити свою платоспроможність і задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури. Під банкрутством слід розуміти законні примусові заходи в рамках судового процесу для як найповнішого задоволення вимог кредиторів у випадку ускладнень з виплатами, тобто неплатоспроможності підприємства.

59. Основні суб’єкти та стадії провадження у справі про банкрутство

Суб'єктом банкрутства (банкрутом) може бути лише суб'єкт підприємницької діяльності. Не можуть бути визнані банкрутом відокремлені структурні підрозділи господарської організації (філія, представництва та відділення).

Кредиторами неплатоспроможних боржників є суб'єкти, які мають підтверджені відповідно до законодавства вимоги до боржника щодо грошових зобов'язань, включаючи кредиторів, вимоги яких повністю або частково забезпечені заставою.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]