Тема 5. Споживання, заощадження та інвестиції.

План.

1. Споживання і заощадження. Фактори, що їх визначають.

2. Інвестиції та їх типи. Функція інвестицій.

3. Мультиплікатор інвестицій.

Згідно з поглядами прихильників кейнсіанської теорії, поливання сукупного политу визначають осяг випуску. У свою чергу, обсяги споживчих витрат та інвестицій безпосередньо впливають на сукупний попит, оскільки є його компонентами. Таким чином, аналіз змін у споживчих витратах, інвестиціях, з ясування факторів, що впливають на їх обсяги, дозволяє детальніше розглянути коливання сукупного попиту.

Тому розглянемо функції споживання, заощаджень і інвестицій, які визначають сукупний попит у національній економіці і, таким чином, впливають на обсяги національного виробництва в короткостроковому періоді.

Споживання – це частина доходу домогосподарств, яку вони витрачають на придбання споживчих товарів та послуг.

На основі гіпотези абсолютного доходу Дж. М. Клінс у роботі „Загальна теорія зайнятості, процента та грошей„ висунув „основний психологічний закон” – споживання домашніх господарств залежить від абсолютної величини поточного доходу і зростає з його збільшенням, але не так швидко. Як дохід.

С = f (Y)

Простіша функція споживання має наступний вигляд :

С = а + в (Y -T) ,

де С – споживання ;

а – автономне споживання, обсяг якого не залежить від використовуваного доходу (за рахунок займів, у борг, за рахунок заощаджень, субсидій) ;

Y – величина доходу ;

T – податкові відрахування ;

в – гранична схильність до споживання.

Гранична схильність до споживання (МРС) – це величина. Яка показує, на скільки одиниць зміниться обсяг споживання при зміні використовуваного доходу на одиницю.

МРС = ;

де – ∆С – приріст споживчих витрат ;

∆Y – приріст використовуваного доходу.

Графічно функція споживання має вигляд :

Кут нахилу лінії споживань визначається граничною схильністю до споживання (в = МРС).

Якби споживчі витрати порівнювання після податковому доходу, то графік функції споживання збігся б з бісектрисою. Перемни лінії 45⁰ і графіка споживання у мочці В означає рівень нульового заощадження (дохід дорівнює витратам). Знак „ – ” означає від’ємне заощадження, оскільки витрати перевищують доходи, а знак „ + ” – додатне заощадження, тому що доходи перевищують витрати.

Заощадження (S) – це несложена частина доходу.

S = f (Y)

Якщо все, що не споживається, заощаджується, тому простіша функція заощаджень має вигляд :

S = (Y – T) – C = (Y – T) – (а + в (Y – T)) =

= (Y – T) – а – в (Y – T) = –а + (1– в) (Y – T)

S ) = –а + (1– в) (Y – T)

1– в – гранична схильність до заощадження

Гранична схильність до заощадження (MPS) – це величина, яка показує, на скільки одиниць зміниться обсяг заощадження за умови зміни використовуваного доходу на одиницю.

МРS = ;

де – ∆S – приріст заощаджень ;

∆Y – приріст використовуваного доходу.

Чому МРS = 1 – МРС ? Який зв’язок існує – існує між ними ?

Якщо Y = C + S , ∆Y = ∆C + ∆S , тому

МРС + МРS = + = = = 1 ;

МРС + МРS = 1 ;

0 < МРС > 1

Графік заощаджень має такий вигляд :

У короткостроковому періоді зі збільшенням доходу зростають і споживання, і заощадження, але при цьому гранична схильність до споживання має заощадження – тенденцію до зростання.

Чинники споживання та заощадження :