Тема 7. Грошовий ринок: попит на гроші, пропозиція грошей, рівновага на грошовому ринку.

План.

1. Гроші та їх функції. Структура грошової маси.

2. Класична та кейнсіанська теорії политу на гроші.

3. Модель пропорції грошей. Грошовий мультиплікатор.

4. Модель „LM”рівноваги на грошовому ринку.

Грошова маса – це сукупність загально признаних платіжних засобів, які обертаються у національній економіці.

Роль грошей в економіці краще за все розкривають їхні функції (з курсу „політична економія”).

Кількість грошей в економіці контролюється державою, цю функцію виконує центральний банк. Але слід враховувати, що грошова маса не є однорідною.

У першому наближенні грошову масу можна поділити на дві частини:

1. готівку ;

2. кредитні гроші.

У ролі готівки виступають паперові та металеві гроші. Вони представляють собою зобов’язання держави. Кредитні гроші представляють собою зобов’язання фінансових інститутів – банків.

Для вимірювання компонентів грошової маси використовують грошові агрегати.

Грошові агрегати – це основні елементи грошової маси, які умовно розрізняються у порядку зменшення ступені їх ліквідності.

Грошові агрегати.

Позначення агрегата	Склад агрегата
МО	Готівкові гроші поза банками.
М1	МО + поточні депозити, кошти підприємств на розрахункових і поточних рахунках.
М2	М1 + строкові депозити, кошти Держстраху.
М3	М2 + депозитні сертифікати банків, облігації державного займу, кошти клієнтів за трасовими операціями банків.

Поточний депозити (депозити до запитання) – це вклади домашніх господарств та підприємств, які можна зняти у будь-який момент часу.

Строкові депозити – це вклади, які розміщуються на певний термін.

Депозитні сертифікати – це свідоцтва банка о депонуванні їх володарями певних грошових коштів в установі банка. У ціх сертифікатах диференцується винагородження клієнта : величина відсотку встановлюється в залежності від величини строку, протягом якого сертифікат не повертається у банк для погашення, тобто обміну на готівкові гроші.

Агрегат М1 в основному використовується як засіб обігу і відповідає вузькому визначенню грошей. Агрегат М2 в основному використовується як засіб накопичення і представляє гроші в широкому розмінні, їх називають „квазі гроші” або „майже гроші”

Ступень ліквідності платіжних засобів визначається тим, як швидко і з якими витратами ці засоби можуть бути обмінені товарами та послугами.

Чим більшими будуть витрати обміну фінансового активу на гроші, тим нижчим є рівень ліквідності даного активу.

II. Полит на гроші – це Полит на грошові запаси, чи номінальні грошові залишки.

Класична теорія визначає Полит на гроші за допомогою рівняння обміну :

МV = PQ

де М – кількість грошей в обігу ;

V – швидкість обігу грошей ;

Р – рівень цін ;

Q – об’єм випуску.

Звідси :

Із цього рівняння слідує, що попит на гроші в класичній теорії буде прямо пропорційно залежати від обсягу випуску продукції, рівня цін та зворотно – від швидкості обігу грошей.

Кейнсіанська теорія политу на гроші має назву теорії переваги ліквідності. В ній увага приділяється мотивами, які спонукають людей тримати гроші в готівковій формі. Такими мотивами називають :

• трансакційний – це потреба у готівки для здійснення здійснення поточних угод ;

• мотив перестереження – це потреба тримати певну суму готівки на випадок непередбачених обставин у майбутньому ;

• спекулятивний мотив – це Полит на гроші як на майно і заснований на зворотній залежності між ставкою відсотка та курсом облігацій.

Трансакційний попит на гроші та попит на гроші за мотивом перестереження прямо пропорційно залежить від рівня доходу. Різниця між ними полягає у тому. Що попит на гроші по транс акційному мотиву пов’язаний з плановими витратами, а за мотивом перестереження – з непередбаченими.

В сучасних умовах майно економічних суб’єктів приймає форму портфеля активів – це набір фінансових активів, які мають у себе економічні суб’єкти. Тому перед економічними суб’єктами стає проблема портфельного вибору, тобто визначення оптимальної структури активів, якими володіє даний суб’єкт (співвідношення частки грошових коштів і частки облігацій).

Найважливішим параметром, який визначає це співвідношення є величина відсоткової ставки.

Таким чином, попит на гроші за спекулятивним мотивом є спадаюча функція від ставки відсотку.

Фактори, які визначають попит на гроші у кейнсіанській теорії:

1. рівень доходу;

2. швидкість обігу грошей;

3. ставка відсотка.

(М/Р)^D = L ·(i, Y)

Якщо припустити лінійну залежність між попитом на гроші та основними його факторами, то отримаємо наступну функцію попиту на гроші:

(М/Р)^D = kY – hi,

де k – коефіцієнт чутливості попиту на гроші до динаміки доходу ( випуску);

h – коефіцієнт чутливості попиту на гроші до динаміки ставки відсотка; Y – дохід (випуск);

і – номінальна ставка відсотка.