Тема 1. Макроекономіка як наука. План.

1. Макроекономіка, її предмет та об’єкт вивчення.

2. Методи макроекономічного аналізу.

3. Функції макроекономіки.

1. Макроекономіка – галузь економічної науки, яка вивчає функціонування економіки в цілому з погляду забезпечення умов стійкого економічного зростання, повної зайнятості ресурсів та мінімізації рівня інфляції.

Обертом макроекономіки є механізм функціонування національної економіки.

Національна економіка – це історично створившася система суспільного відтворення країни, взаємозв’язана система галузей та видів виробництва, яка охвачує усе у даному господарстві форми суспільної праці.

З позицій макроекономіки народне господарство складається з чотирьох суб’єктів:

1. Сектор домашніх господарств – С - Consume : містить усі приватні господарства країни, діяльність яких спрямована на задоволення власних потреб.

Домашні господарства проявляють три основних види економічної активності : пропонують фактори виробництва, споживають частину отриманого доходу і заощаджують.

2. Підприємницький сектор – I - Investment – це сукупність усіх фірм, зареєстрованих у межах країни (межа діяльності – отримання прибутку).

Підприємницький сектор проявляє такі види економічної активності : пред’являє попит на фактори виробництва, пропонує результати своєї діяльності та інвестує

3. Державний сектор – G – Government – містить усі державні інститути та установи.

Для забезпечення своєї діяльності державний сектор проявляє такі види економічної активності: створення суспільних благ, збирає податки, виплачує трансферти та формує пропозицію грошей.

4. Сектор закордон – Xn –Net Export – містить усі економічні суб’єкти, які знаходяться за межами даної країни, а також іноземні державні інструменти.

Вплив закордону на вітчизняну економіку здійснюється через взаємний обмін товарами, послугами, капіталом та національними валютами.

Показних чистого експорту:

X_n = EXP – IMP

Предметом макроекономіки є круг проблем, які вона призвана вивчати.

Виділять сім ключових проблем макроекономіки:

1. ВВП

2. Економічний цикл.

3. Занятість (безробіття).

4. Інфляція.

5. Економічне зростання.

6. Макроекономічна політика держави.

7. Макроекономічні процеси відкритої економіки:

1. торговельний баланс;

2. платіжний баланс;

3. валютний курс.

Вирішення макроекономічних проблем залежить від економічної системи, яка існує у національній економіці та політики держави, яку вона здійснює в галузі економіки.

Основні положення класичної теорії:

1. економіка по своїй природі є економікою досконалої конкуренції;

2. ціни на товари і фактори виробництва в економіці абсолютно гнучкі, тобто, вони можуть змінюватися в короткостроковому періоді – зростати або знижуватися;

3. економічні суб’єкти діють раціонально, виходять із максимізації своєї вигоди;

4. економіка регулюється сама по собі, за рахунок гнучкості ціни, ставки відсотка і номінальної ставки заробітної платні;

5. головна роль у моделі сукупний попит – сукупна пропозиція належить сукупній пропозиції;

6. за умови, що рівновага на ринку праці встановлюється при головній зайнятості, сукупна пропозиція фіксується на рівні природного випуску;

7. обсяги пропозиції визначаються тільки діючими факторами виробництва, при цьому фактори є взаємозамінними.

Основні положення кейнсіанської теорії:

1. економіка не є економікою доскональної конкуренції;

2. ціни не є гнучкими в силу інституційних факторів і особливостей поведінки економічних суб’єктів;

3. економічні суб’єкти діють з урахуванням суб’єктивних факторів, таких як традиції, умови середовища, психологія поведінки і т. п. ;

4. всі ринки залежить один від одного, тобто, є взаємозамінними;

5. ситуація повної зайнятості не характерна для економіки;

6. відсутність взаємозамінності факторів виробництва ;

7. головна роль у моделі „сукупний попит – сукупна пропозиція” належить сукупному попиту ;

8. економіка не є само регульованого і потрібує активного державного регулювання.

2. Макроекономіка використовує загальнонаукові та специфічні методи дослідження.

Загальнонауковими є методи: наукової абстракції, аналізу та синтезу, індукції та дедукції, єдності історичного та логічного, позитивний і нормативний. До специфічних методів належить:

1. агрегування;

2. моделювання;

3. принцип рівноваги.

Агрегат – це сукупність специфічних економічних одиниць, що виконують однакові функції в системі, та які розглядаються так, ніби вони становлять одну одиницю.

Метод агрегування дозволяє краще зрозуміти механізм взаємодії різних секторів економіки, визначити загальний результат функціонування економічних одиниць.

Економічна модуль – це формалізований опис економічного процесу або явища, що відбуває найбільш суттєві взаємозв’язки між його складовими.

При розгляді моделей виділяють внутрішні та зовнішні змінні.

Ендогенні (внутрішні) змінні – це величини, що визначаються в результаті розв’язання моделі (наприклад: величина реального національного доходу, рівень зайнятості, реальна ставка відсотку, рівень цін).

Екзогенні (зовнішні) змінні – це величини, що знаходяться поза макромоделлю (ставка оподаткування (Т), державні витрати (G), величина пропозиції грошей (M^s)).

Часто у макроекономічних моделях використовують іншу класифікацію економічних змінних, яка пов’язана із способом виміру їх у часі.

Змінні запасу вимірюються тільки в конкретний момент часу і характеризують стан об’єкта дослідження на визначену дату – початок або кінець року і т. ін.. (державний борг, обсяг капіталу в економіці, кількість безробітних і т. п. ).

Змінні потоку характеризують економічний процес, який відбувається неперервно і вимірюються в одиницях на певний період часу (споживчі витрати за місяць, обсяги виробництва за рік).

Функціональні зв’язки між ендогенними параметрами мають таку класифікацію:

1. Поведінкові функції виражають типові переваги, які склалися в суспільстві. Прикладом може бути функція споживання домашніх господарств, яка залежить від доходу:

С = С (Y)

2. Технологічні функції характеризують технологічну та організаційно-технічну залежності. Наприклад, виробнича функція, яка відображає зв’язок реального випуску продукції, яка відображає зв’язок реального випуску продукції і факторів виробництва:

Q = f (x₁ , x₂ , …….., x_n)

Y = A · K^L · L^β

3. Інституціональні функції зображають інституціонально-установлені залежності між лава метрами моделі. Наприклад, сума податкових надходжень (Т) є функцією від доходів (Y) та податкової ставки (t), яку встановлює відповідний інститут (держава) :

T = f (Y, t)

5. Дефініційні функції виражають залежності, які виходять з означення економічних явищ. Наприклад, сукупний попит на ринку благ (AD) складається із споживчого попиту домашніх господарств (С), інвестиційного попиту підприємницького сектору (I), витрат держави (G) та витрат закордону (X_n):

AD = С + I + G + X_n

Залежно від конкретних завдань дослідження застосовуються різні типи моделей.

Визначення типу макромоделі може базуватися на основі різних критеріїв:

1. за способом подання досліджуваного процесу або явища моделі поділяються на логічні, графічні та економіко-математичні;

2. за тривалістю досліджуваного процесу короткострокові та довгострокові;

3. за кількістю задіяних в аналізі економічних суб’єктів – на прості та повні моделі.

Прості моделі містять лише два макроекономічних суб’єктів – сектор домашніх господарств (С) та підприємницький сектор (I).

Повні моделі враховують вплив державного сектору (G) на макроекономічні процеси.

4. за ступенем охоплення сектору закордон моделі поділяються на закриті та відкриті.

Закриті моделі включають тільки три макроекономічних суб’єкти – сектор домашніх господарств, підприємницький сектор та державний сектор – і не враховують впливу закордону на національному економіку.

Відкриті моделі враховують вплив сектору закордон на національному економіку і зображують взаємозв’язок чотирьох макроекономічних суб’єктів (С, I, G, X_n) .

5. за характером відображення фактора часу макроекономічні моделі поділяються на статичні і динамічні.

Статичні моделі фіксують економічний процес на початку та в кінці певного періоду і не зображають перехід від одного стану до іншого.

Динамічні моделі зображують економічні процеси з урахуванням фактора часу.

В основу макроекономічного аналізу покладено найпростішу модель кругових потоків (або модель кругообігу продуктів і доходів).

Проста модель кругових потоків базується на аналізі взаємодії лише двох макроекономічних суб’єктів (С, I) .

Проста модель кругових потоків.

Видно, що економіка є замкнутою системою, де доходи одних економічних агентів є витратами інших.

Витрати підприємницького сектору на ресурси одночасно є потоками доходів домашніх господарств.

Потік споживчих витрат домогосподарств утворює доходи фірм від реалізації готової продукції.

Потоки „доходи-витрати” (грошовий потік) та „ресурси-продукція”(реальний потік)відбуваються одночасно у протилежних напрямках і нескінченно повторюються.

Висновок: сумарна величина продажів фірм дорівнює сумарні величині доходів домашніх господарств. Тобто, для закритої моделі економіки, в якій не враховується вплив держави на економічні процеси, величина загального обсягу виробництва у грошовому вимірюванні дорівнює сумарні величині грошових доходів домашніх господарств.

Якщо у модель включаються держава, фінансовий сектор та зовнішній світ, то ця рівність порушується. Мають місце вилучення із системи та ін’єкції.

Вилучення – це будь-яке використання доходу не на купівлю виробленої в країні продукції. Наприклад: заощадження, податки, імпорт.

Ін’єкції – будь-який додаток до споживчих витрат на продукцію, вироблену в країні. Наприклад: інвестиції, державні витрати, експорт.

Для того щоб зберігалася збалансованість системи. Необхідно. Щоб видатки економічних агентів дорівнювали обсягу випуску або вилучення дорівнювали б ін’єкціям.

Основа макроекономічна тотожність.

S + T + IMP = I + G + EXP

В основі принципу рівноваги лежить закон Вальраса : якщо на всіх ринках, крім одного, існує рівновага, то цей єдиний (останній) ринок також буде знаходиться у стані рівноваги.