2. Тактичні дії нарядів ппс при виявленні правопорушень, що посягають на громадський порядок.

Розглянемо тактичні дії працівників міліції при виявленні деяких порушень громадського порядку та порушень громадської безпеки:

Азартні ігри, ворожіння в громадських місцях (ст.181 КУпАП). До них відносять ворожіння в громадських місцях, азартні ігри на гроші, речі. Ігри проводяться, як правило, в карти, доміно, рулетку і т.п. Переконавшись, що гравці роблять ставки у вигляді грошей або речей, хоч і не пред’являють останні готівкою, але ведуть усний або письмовий рахунок програшу або виграшу

НЕОБХІДНО:

а) заздалегідь підібрати двох свідків з громадян та запропонувати їм власно переконатися в тому, що дійсно іде азартна гра на гроші або речі.

б) відрекомендуватися гравцям, та поставити вимогу припинити гру;

в) зажадати пред’явити документи, що засвідчують особи граючих та записати прізвища та інші дані учасників цієї гри;

г) в залежності від обставин, що склалися:

• попередити порушників;

• скласти на них (на кожного окремо) адміністративний протокол з участю свідків;

• при наявності підстав доставити порушників до органу внутрішніх справ, попередньо провівши особистий огляд і вилучивши карти, гроші, речі на які йшла гра, а також письмові рахунки виграшу та програшу, та в присутності понятих скласти протокол (протоколи) вилучення за їхніми підписами;

• передати оперативному черговому затриманих, вилучене і скласти рапорт на ім’я начальника ОВС.

Дрібне хуліганство (ст. 173 КУпАП).

Дрібне хуліганство існує в трьох формах:

• нецензурна лайка в громадському місці;

• образливе чіпляння до громадян;

• інші подібні дії, що порушують громадський порядок.

При безпосередньому виявленню хуліганських дій необхідно:

а) застосувати заходів щодо припинення правопорушення, представитись, затримати порушників і перевірити їхні документи, що посвідчують особу;

б) виявити свідків (очевидців) хуліганських дій;

в) коли порушення незначне і особи які його скоїли, з точки зору, міліціонерів можуть бути відпущені - їм може бути зроблено усне попередження, але коли свідки не вимагають зворотного;

г) при необхідності, затримати порушників для складання адміністративного матеріалу. Спочатку ізолювати їх з громадського місця , та провести зовнішній огляд з метою можливого вилучення зброї, колюче-ріжучих предметів та інших предметів, якими можна завдати шкоди, або носіння і зберігання яких заборонено;

д) доставити порушників в чергову частину ОВС для складання адміністративного матеріалу, передати їх та зібрані на місці дані;

є) скласти рапорт.

Схожі тактичні дії виконує працівник міліції і при виявленні порушення тиші в громадських місцях (ст. 182 КУпАП Порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо захисту населення від шкідливого впливу шуму чи правил додержання тиші в населених пунктах і в громадських місцях). Згідно рішень місцевих рад в населених пунктах встановлюється час з якого громадяни повинні дотримуватися тиші в громадських місцях. Це пов’язано з необхідністю надання громадянам можливості спокійно відпочивати в нічний час. Як правило такий час встановлюється з 22 год. 00 хв. до 8 год. 00 хв. Після 22 години наряди міліції повинні реагувати на факти порушення тиші окремими громадянами або групами осіб. Найбільш доцільно вдаватися до заходів переконання порушників, беручи до увагу особу правопорушника, його емоційний стан, вік тощо. Коли громадяни на зауваження не реагують, або починають протидіяти законним вимогам працівників міліції, то наряд повинен діяти в тому ж порядку, як було вказано вище, при розгляді дрібного хуліганства.

Зазначені раніше тактичні дії застосовуються і при стрільбі зі зброї в населених пунктах і в невідведених для цього місцях або з порушенням установленого порядку (ст. 174 КУпАП).

Отже можна зробити висновок, що тактика дій міліціонерів при виявленні порушення громадського порядку в повній мірі залежить від характеру та виду правопорушення.

Кожен правопорушник громадського порядку—індивідуальна особа і кожне правопорушення має свої особливості, тому одноманітної оцінки скоєному правопорушенню та особі порушника дати неможливо. Правопорушення може бути скоєне з необережності, або незнанню, тому надмірна суворість інколи може принести більше шкоди ніж користі.

В будь - якій ситуації слід діяти зрозуміло для громадян, бути справедливим, твердим в своєму рішенні, повідомляти громадянам на підставі якого нормативного акту вони затримані і притягатимуться до відповідальності. При спілкуванні з порушниками громадського порядку потрібно виявляти особливу витримку, не вступати в суперечки, а терпляче вислухати їх і діяти тільки на підставі закону. Зауваження та попередження повинні робитися в такій формі, щоб вони не принижували особисту гідність громадян. По факту скоєння правопорушення складається протокол. Тільки він є підставою для застосування заходів адміністративного стягнення. Протокол повинен бути підписаний порушником та особою, яка його склала, а також свідками даного порушення. У випадку відмови порушника підписати протокол, в ньому потрібно зробити відповідний запис про це і засвідчити факт відмови підписами понятих. В свою чергу правопорушник має право давати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викладати мотиви своєї відмови від факту підписання. При незначному правопорушенні працівник міліції вимагає його припинити і може обмежитись попередженням правопорушнику. Військовослужбовці за скоєння правопорушень, як правило, затримуються представником військового командування частини або комендатури, але при скоєнні грубого порушення громадського порядку вони можуть бути затримані нарядом міліції для невідкладної передачі їх та матеріалів про порушення в комендатуру чи черговому по військовій частині. У випадку виявлення психічнохворих, перебування яких у громадських місцях являє собою небезпеку для оточуючих та для них самих, а також при затриманні малолітніх порушників, які ще не підлягають адміністративній відповідальності, ці особи можуть затримуватися для рішення питання про передачу їх до відповідних медичних закладів або батькам чи опікунам.