2. Масштаби і основні тенденції міжнародної торгівлі в сучасних умовах.

Міжнародна торгівля як обмін товарами і послугами є не тільки зовнішньою ознакою існування світового ринку, а й матеріальною основою міжнародних економічних відносин, що забезпечує зростаючу інтеграцію сучасного світового господарства. Це форма зв'язку між товаровиробниками різних країн, що виникає на основі міжнародного поділу праці, і виражає їх взаємну економічну залежність. За оцінками Джеффрі Сакса, 80% сучасних міжнародних економічних відносин становить міжнародна торгівля², а відповідно до досліджень СОТ на кожні 10% росту світового виробництва приходиться 16% збільшення обсягу світової торгівлі.

Структурні зміни у світовому господарстві супроводжуються дедалі більшим підпорядкуванням торговельних потоків загальносвітовим потокам капіталу та інтелектуальних ресурсів, підвищенням їх залежності від зростаючої інформатизації міжнародного обміну.

Зростання обсягів світового експорту та виробництва, 2005-2011 роках

	2005-11	2009	2010	2011
Світовий експорт товарів	3,5	-12,0	14,0	20,0
Сільськогосподарська сировина	4,0	-2,0	8,0	21,0
Паливо та промислова сировина	1,5	-5,5	5,5	34,0
Обробна промисловість	4,5	-15,0	18,5	15,0
Світове товарне виробництво	2,0	-5,5	4,5	3,9
АПК	2,0	0,5	0,0	2,0
Добувна промисловість	0,5	-1,5	2,0	1,5
Обробна промисловість	2,0	-7,5	6,0	3,0
Світовий ВВП	2,0	-2,5	4,0	3,8

У більшості випадків спад у світовій економіці відбивається на стані міжнародної торгівлі товарами і послугами дуже сильно.

На сучасному етапі, зростання ролі зовнішньої торгівлі в економіці більшості країн знаходить своє відображення в збільшенні їх експортних квот (табл.2)³.

Обсяги світової торгівлі товарами у 2011році склали: 18255 млрд. дол. експорт і 18438 млрд. дол. імпорт, що на 20% і 19% відповідно перевищило результат 2010 року. Торгівля послугами у 2011 році становила 4170 млрд. дол. експорт і 3955 млрд. дол.. імпорт, що на 11% більше з попереднім роком.

За 20 останніх років напрямки експортних операцій дещо змінилися. У 1990 році 56% всього світового експорту відбувалося між розвинутими країнами (у напрямку північ-північ), у 2011 році в цьому напрямку здійснюється вже тільки 36%. Експорт з розвинутих - до країн, що розвивається (напрямок північ-південь) складав 33% і 38% відповідно. Між країнами півдня, тобто, країнами, що розвиваються частка експорту із 8% зросла до 24%.

Високі темпи росту міжнародної торгівлі підтримуються як за рахунок розширення торгівлі усередині країн ОЕСР (Організації економічного співробітництва і розвитку) так і за рахунок швидкого зростання торгівлі між країнами, що розвиваються. Так, частка Азії (без Японії) у світовій торгівлі перевищила частку Північної Америки і продовжує збільшуватися. Зростає експортна експансія "нових індустріальних країн" (НІК) на ринки НІК "другої" і "третьої" хвилі, а також країн периферії.

. С середини 90-х років частка країн організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) у світовій торгівлі тримається на рівні 72-73%. Три чверті експорту промислово розвинутих країн спрямовано в інші розвинуті країни. При цьому 4/5 експорту - непродовольчі товари.

У цьому зв'язку дуже помітною тенденцією стало збільшення обсягів внутрішньогалузевої торгівлі між розвинутими країнами (між автомобільними, авіаційними, електронними, сталеливарними й іншими компаніями).

До інших суттєвих особливостей розвитку міжнародної торгівлі на сучасному етапі слід віднести:

• поширення усталених і довгострокових відносин між постачальниками та покупцями і збільшення питомої ваги внутрішніх фірмових поставок всередині транснаціональних корпорацій;

30% взаємної торгівлі промислово розвинутих країн приходиться на внутрішньофірмові поставки міжнаціональних корпорацій. Транснаціональні компанії розвивають монополію окремих країн на володіння порівняльними перевагами. Вони організують виробництво там, де витрати виробництва найменші, і користуються цими перевагами у своїх інтересах.

• активізація (починаючи з другої половини 70-х років) зустрічної торгівлі, що зумовлено як незбалансованістю зовнішньоторговельних розрахунків, так і тенденцією до збільшення в світовому товарообміні частки комплексних і довгострокових зв'язків які виходять за межі разових комерційних угод;

• посилення конкуренції між країнами Тріади;

Після розпаду соціалістичного блоку в Східній Європі різко зросла торгівля між ЄС і країнами колишнього соцтабору (включаючи країни Балтії).

• поява тенденції до створення замкнутих економічних просторів, розподіл глобальної системи торгівлі на кілька великих блоків;

Істотні зрушення у розвитку світової торгівлі в другій половині XX століття сприяли виникненню такого явища у її міжнародній організації, як регіоналізм. Тобто укладання угоди про особливо тісне співробітництво окремих країн за типом зон вільної торгівлі та митних союзів. Кількість таких угруповань до кінця 90-х років по різних оцінках становила від 80 до 100. За оцінкою Світового банку в рамках таких зон здійснюється біля половини світової торгівлі.

Серед найбільш відомих замкнутих економічних просторів: Європейська асоціація вільної торгівлі, Центральноєвропейська асоціація вільної торгівлі, Європейський союз, Північноамериканська зона вільної торгівлі, Організація Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва, МЕРКОСУР та ін.

Порівняно з міжрегіональною торгівлею подібна торгівля становить переважну частину експорту даного регіону. Найяскравішим прикладом цієї тенденції є регіональна структура торгівлі ЄС: до 70 % торгівлі припадає на взаємні поставки, причому в усіх країн ЄС цей показник перевищує 50 %⁴.

До формування подібних блоків призводять об'єктивні процеси політичного, економічного та історичного характеру. Утворення зон вільної торгівлі не вносить принципових змін у світове господарство. Активізація таких процесів, з одного боку, сприяє розвитку міжнародної торгівлі (у рамках зон, блоків, регіонів), а з іншого боку - створює ряд перешкод, властивих будь-якому закритому формуванню того чи іншого ступеню. На думку експертів ООН, проблема полягає не в тому, що такі блоки утворюються, а в тому, наскільки всеосяжним буде їх характер і як запобігти їх негативному впливу на систему світової торгівлі.

Особливе місце в системі міжнародної торгівлі із середини 90-х рр. займає електронна торгівля - торгівля у всесвітній мережі Інтернет. Інтернет-комерція, названа "новою економікою", розвивається набагато динамічніше більшості секторів світового господарства. У багатьох країнах світу відбувається процес адаптації до "нової економіки", усвідомлення її ролі в системі міжнародних економічних зв'язків.

Таким чином, «нова економіка» і глобалізація світового господарства, що вже стали реальністю прискорили зростання продуктивності праці, але одночасно, вочевидь, підсилили нестабільність на ринках і в національних економіках. Навіть у випадку синхронного підйому підприємницької активності у світі для глобальної торгівлі в майбутньому буде характерним підвищена нестійкість⁵.