- •27. Послідовність проведення порівняльної перкусії легень.
- •28. Алгоритм проведення топографічної перкусії легень.
- •29. Перкуторне дослідження серця-відн.Серц. Тупість
- •30.Перкуторне дослідження серця-абсолютна серцева тупість
- •31. Перкуторне визначення судинного пучка, його знач.
- •32.Перкусія печінки за методом Образцова
- •33. Перкуссия печени по Курлову
- •34. Перкуторне визначення меж селезінки
- •35. Аукультація легень- основні дих шуми
- •36. Аускультація – додаткові дихальні шуми.
- •37. Механізми утворення та різновиди хрипів.
- •38. Основні ричини утворення шуму тертя плеври та крепітації. Діагностичне значення та диференціювання.
- •39. Правила Бронхофонії
- •40. Аускультація серця – тони, механызми ъх утворення, їх зміни за силою та тембром
- •41.Розщеплення та роздвоєння серцевих тон, акцентування іі тону.
- •42.Додаткові тони серця –ритм перепела та галопу. Додаткові тони мають велике значення для оцінки стану серця, отже, і для прогнозу.
- •43. Аускультація серцевих шумів: класиф, уморви виникн.
- •44. Аускульація серцевих шумів-послід, характеристика, дифер.
- •45.Діастолічні функціональні шуми( Флінта, Кумбса, Грехета)
- •46. Правила аналізу екг
- •50. Екг_ознаки миготливої аритмії та фібриляція передсердь
- •51. Синдром ущільнення легеневої тканини
- •52. Синдром підвищення повітряності легень
- •79 Бронхиальная астма
- •80 Эмфизема легких
- •83 Рак легкого
- •84 Мітральні вади
- •87 Инфаркт миокарда
- •96 Диффузный гломерулонефрит
- •99 Железодефицитные анемии
- •103Сахарный диабет
36. Аускультація – додаткові дихальні шуми.
Додаткові (побічні) дихальні шуми. При аускультації грудної клітки в патологічних умовах нерідко, крім основних, вислуховуються додаткові дихальні шуми, що можуть бути настільки голосні і численні, що перекривають основні дихальні шуми (везикулярне чи бронхіальне дихання). Тому рекомендується (особливо початківцям) спочатку вслухатися в основні, а потім в додаткові дихальні шуми.
Додаткові дихальні шуми виникають в трахеї, бронхах, альвеолах, бронхоектазах, плевральній порожнині і залежать від наявності там сторонніх мас (слизу, гною, ексудату, набрякової рідини, крові, згустків фібрину, харкотиння, тощо). Ці сторонні маси можуть при проходженні повітря по трахеї, бронхах і взагалі по дихальні екскурсії пересуватися, даючи коливання, чим зумовлюють додаткові дихальні шуми.
До додаткових дихальних шумів відносяться: хрипи, крепітація і шум тертя плеври.
Хрипи (ronchi) – додаткові дихальні шуми, що виникають в трахеї, бронхах і з’єднаних з ними порожнинах внаслідок пересування і коливання сторонніх мас (харкотиння, ексудат, трансудат, гній, кров, тощо). Силою, що приводить в рух ці маси, є енергія руху повітря. Чим енергійніші дихальні рухи, тим більша амплітуда коливання цих мас і голосніші хрипи. Оскільки при глибокому диханні енергія руху повітря збільшується, тому при вислуховуванні треба просити хворих глибоко дихати. Крім того, для кращого вислуховування хрипів необхідно під час аускультації запропонувати хворому покашляти. При кашлі сторонні маси переміщуються з одного бронху в інший і тому хрипи можуть змінювати свій характер або щезати в місці, де вони вислуховувалися до кашлю і з’являтися там, де до кашлю їх не було. Ця мінливість хрипів залежно від кашлю дозволяє відрізнити їх від інших додаткових дихальних шумів (крепітація, шум тертя плеври), на властивості яких кашель не впливає.
Крепітація (crepitatio) на відміну від хрипів виникає в альвеолах в момент їх розлипання на вдисі при наявності на їх поверхні рідини. Вона нагадує тріск подібний тому, який отримують при розтиранні пучка волосся біля вуха. Вона переважно вислуховується в перші дні пневмонії і на початку одужання (стадія розсмоктування).
крепітація вислуховується в першій стадії (стадія гіперемії) пневмонії і називається початковою (crepitatio indux), і в останній стадії розрішення - кінцева крепітація (crepitatio redux).
Шум тертя плеври. Вісцеральний і парієтальний листки плеври в фізіологічних умовах мають гладку поверхню і постійну вологу змазку у вигляді капілярного шару плевральної рідини. Тому ковзання їх в процесі акту дихання проходить безшумно. Різні патологічні стани плеври призводять до зміни фізичних властивостей плевральних листків і створюють умови для сильнішого тертя їх між собою і виникнення при цьому своєрідного додаткового шуму – шуму тертя плеври. Такими умовами шершавість і нерівність поверхні плеври, висихання її поверхні, що утворюються при її запаленні за рахунок відкладання шарів фібрину, розвитку в вогнищі запалення сполучнотканинних тяжів, рубців, злук між листками плеври, що може бути зумовлене, як банальним, так і раковим чи туберкульозним процесом, а також захворюваннями, що супроводжуються значним зневодненням організму (цукровий діабет, особливо при розвитку гіперосмолярної коми, холери, водне голодування, тощо).
Шум тертя плеври вислуховується в обидві фази дихального циклу (вдих і видих) і за своїм звуковим характером є дуже різноманітним.
Місце вислуховування шуму тертя залежить від місця її ураження і характеру патологічного процесу.
