- •1. Поняття кримінології. Походження назви науки.
- •2.Основні підходи щодо визначення місця кримінології в системі наук.
- •3.Загальна характеристика предмету кримінології.
- •4. Система кримінології
- •5. Методологічна основа кримінології
- •6. Актуальні завдання кримінології
- •9.Кримінологія в дореволюційний період
- •10. Наукові погляди ч.Беккаріа. Основні положення його праці «Про злочин і покарання»
- •11.Наукові погляди ч.Ломброзо.
- •12.Поняття та сутність злочинності.
- •13.Співвідношення злочинності і злочину
- •14.Кількісні і якісні показники злочинності
- •15.Детермінація і причинність в кримінології
- •16. Класифікація причин та умов злочинності
- •17.Причини та умови злочинності на сучасному етапі
- •18.Соціологічний напрямок вивчення причин злочинності
- •19.Антропологічні (біологічні) концепції причин злочинності.
- •20.Основні положення теорії соціальної дезорганізації (аномії) е.Дюркгейма.
- •21.Психоаналітичні концепції причин злочинності. Теорії небезпечного стану.
- •22. Теорія стигматизації, її сутність та значення.
- •23.Основні риси теорії диференційованого зв’язку е.Сатерленда
- •24.Основні риси теорії конфлікта культури т. Селіна
- •26. Поняття особи злочинця
- •27.Струкутура особи злочинця
- •28. Соціальне і біологічне в особі злочинця
- •29. Типологія особи злочинця
- •30.Клінічна кримінологія. Теорія соціального захисту
- •31.Віктимологія. Віктимність, її різновиди.
- •32. Кримінологічне значення ситуації вчинення злочину.
- •33.Механізм злочинної поведінки
- •35.Мотивація злочину
- •36.Поняття запобіганню злочинності
- •39.Класифікація заходів запобігання злочинності
- •2. Статистичне зведення і групування отриманих матеріалів.
- •45.Поняття та значення прогнозування злочинності
- •46.Методи кримінологічного прогнозування
- •47.Види прогнозування злочинності
- •48.Злочиність неповнолітніх.
- •50.Необережна злочинність
- •51.Професійна злочинність
1. Поняття кримінології. Походження назви науки.
Кримінологія (від лат. crimen — злочин і грецьк. Хоуос, — слово, вчення) — це наука, що вивчає злочинність як соціальне явище. Вважається, що термін "кримінологія" увів у 1879 р. антрополог Топінар. У 1885 р. вперше з такою назвою вийшла друком праця Р. Гарофало. Проте вчення про злочини почало формуватися набагато раніше. У систематизованому вигляді уявлення про злочинну поведінку і боротьбу з нею містяться у праці Ч. Беккаріа "Про злочини і покарання" (1761), де поряд з кримінально-правовим вченням про покарання визначено також погляди на природу злочинної поведінки й методи протидії їй з боку держави.
За період понад два сторіччя погляди на злочинну поведінку і заходи боротьби з нею істотно змінилися. Розвинувшись у різних напрямках (антропологічному, соціологічному, біологічному, психологічному), кримінологія нині не становить єдиного вчення й охоплює багато різноманітних поглядів і шкіл з науковими центрами в багатьох країнах світу. Проте в межах загальної наукової дисципліни кримінологів об'єднує намагання описати й пояснити явище злочинності, а також обґрунтувати засоби її попередження.
У колишньому СРСР кримінологічні дослідження тривалий час (протягом 30-50-х років XX ст.) фактично були заборонені. Крім того, кримінологія піддавалась ідеологізації, що зумовило неправдиве висвітлення злочинності радянського суспільства як явища, що загасає, а з часом повинно зникнути.
Сучасна кримінологія — це наука про закономірності злочинності та заходи Ті попередження. Вона вивчає злочинність як процес масового відтворення злочинів, причини злочинної поведінки й особу злочинця, а також розроблює заходи попередження злочинів.
Отже, доходимо висновку: кримінологія — це наука про злочинність і злочин, їх причини й сприятливі умови, особу злочинця і його жертви, а також про пов'язані із злочинністю явища відхилення соціальної поведінки, шляхи й засоби попередження злочинності.
2.Основні підходи щодо визначення місця кримінології в системі наук.
Кримінологія тісно пов'язана з такими правовими науками, як кримінальне право і кримінально-виконавче право (рецидив злочинів і його попередження). Кримінологічні дослідження неможливо здійснювати без використання кримінальної статистики. Багато загальних кримінологічних положень міститься в нормах кримінально-процесуального права, а також у законодавстві про прокуратуру, що регламентують виявлення й усунення причин та умов конкретного злочину (ст. 23, 23-1, 23-2 КПК України) і координацію діяльності щодо їх запобігання. Кримінологія тісно пов'язана також з криміналістикою, яка, розроблюючи тактику і методику розслідування злочинів, ґрунтується на кримінологічній характеристиці конкретних видів злочинів. Окремі положення адміністративного, цивільного, сімейного та житлового права, наприклад про відповідальність за правопорушення, обмеження дієздатності, позбавлення батьківських прав, виселення, належать до заходів попередження злочинності.
У зв'язку з поширенням соціологічних досліджень у сфері права і, зокрема, публікацій із соціології кримінального права необхідно співвіднести останню з кримінологією. Проте не слід також розширювати сферу соціології кримінального права, включаючи в її предмет соціальні явища, що визначають злочинність. Цей науковий напрям розкриває суспільну зумовленість кримінально-правових норм і соціальні результати (наслідки) їх функціонування. Певний сенс має твердження, що соціологія кримінального права є частиною кримінології, яка віддзеркалює каральну реакцію держави на злочинність.
Серед неюридичних дисциплін кримінологія найтісніше пов'язана із соціологією, соціальною психологією, власне психологією, демографією, математичною статистикою, кібернетикою і педагогікою.
У перелічених наук кримінологія запозичує методи дослідження процесів, що зумовлюють злочинну поведінку й розвиваються в суспільстві загалом, в окремих групах людей і у свідомості особи, методи кількісної інтерпретації цих процесів, а також виховну методику, яку кримінологія пристосовує для попередження злочинності. Перелічені науки і дисципліни, у свою чергу, збагачуються відповідними знаннями зі сфери злочинності.
