Лекція 9 тема: оздоровчий фітнес як система сучасних методик оздоровчо-рекреаційної рухової активності

План.

1. Фітнес як сучасна система оздоровчої рекреації.

2. Види й методики оздоровчого фітнесу різної спрямованості. Розробка програм оздоровчого фітнесу.

1. Фітнес як сучасна система оздоровчої рекреації

Термін "фітнес" пішов від англійського – "бути відповідним, перебувати в гарній формі". Отже, дослівний переклад англійського слова "фітнес" означає "вигідність, адекватність, відповідність чомусь". Це потрібно розуміти так: гармонійна та рівномірна підготовка тіла, підтримування гарного самопочуття для відповідності тим вимогам, що ставить природа до людини.

Між тим, існує дуже багато розумінь і трактувань цього поняття. У найбільш широкому розумінні ("загальний фітнес") це оптимальна якість життя, що включає фізичні, розумові, соціальні компоненти. З цієї точки зору фітнес асоціюється зі здоровим, гармонійним способом життя, з можливістю змінювати якість життя без радикальних зусиль, причому до складових цього поняття нерідко відносять не тільки гарний стан здоров'я, фізичну підготовленість, раціональне харчування, гігієну тіла, профілактику захворювань, а й психоемоційну регуляцію, сексуальну гармонію, планування діяльності в соціумі та соціальну активність. Загальний фітнес іноді розуміють також як сукупність оздоровчих методик, що складаються з фізичних тренувань і раціонально підібраної дієти й допомагають змінити на краще форми тіла, спосіб або специфічний стиль життя, подолати власні недоліки.

Інші важливі трактування поняття фітнесу такі.

1. Фітнес як рухова активність, спеціально організована в рамках фітнес-програм.

2. Фітнес як оптимальний фізичний стан, що включає досягнення визначеного рівня результатів рухових тестів і низького рівня ризику розвитку захворювань. У такому розумінні фітнес виступає критерієм ефективності оздоровчо-рекреаційної рухової активності.

3. Фітнес як сукупність заходів, що забезпечують різнобічний фізичний розвиток, покращення здоров'я (аеробні тренування, тренування з обтяженнями, тренування гнучкості тощо). В такому розумінні поняття фітнесу наближається до поняття фізичної культури.

Окремо слід виділити поняття фізичного фітнесу, яке узагальнено означає оптимальний показник здоров'я, що забезпечує високу якість життя. Отже, фізичний фітнес спрямований на досягнення оптимальної якості життя, що включає досягнення більш високих рівнів фізичного стану та фізичної підготовленості. Деякі фахівці в цьому аспекті визначають фітнес як загальну фізичну підготовку, яка передбачає використання найширшого комплексу режимів м'язового напруження, від силового до витривалісного. Сенс занять полягає в тому, щоб навчитися розвивати й навантажувати всі групи м'язів; кожний мускул, суглоб, нерв повинен відігравати свою важливу роль у загальній життєдіяльності організму.

Щоб зрозуміти похідні поняття "фізичного фітнесу", слід врахувати, що для одних осіб фітнес став засобом досягнення фізичної досконалості та душевної гармонії, а для інших – професією. Тому фізичний фітнес – це водночас система оздоровчої фізичної підготовки і змагальна дисципліна, сутність якої – продемонструвати фізичне й ментальне здоров'я людини в умовах спортивної конкуренції. З огляду на це сформувалися два напрями фізичного фітнесу: 1) оздоровчий фітнес – система, спрямована на підтримання гарного фізичного стану, зниження ризику розвитку захворювань; 2) спортивний (в т. ч. атлетичний) фітнес. Вибір того чи іншого напряму залежить від того, чим саме став фітнес для людини – спортивною професією чи засобом досягнення здоров'я, фізичного вдосконалення і психічної гармонії.

Однак витоки й початковий розвиток обох цих напрямів лежать в одній площині. Фітнес як рух за здоровий спосіб життя зародився в США наприкінці минулого сторіччя на противагу бодибілдингу. Його найпершою відмінністю від бодибілдингу було те, що засновники цього руху відмовилися від нарощування м'язової маси, а також прийому медичних препаратів, які цьому сприяють. Рух швидко набув популярності, набрав значної сили й почав розповсюджуватися в усьому світі. Сьогодні існує Всесвітня організація фітнесу, яка координує діяльність оздоровчих організацій, проводить фітнес-турніри, сприяє популяризації фітнесу серед населення.

З іншого боку, фітнес перетворився на повноправний вид професійного спорту, специфікою якого є створення за допомогою спеціальних тренувань гармонійно розвиненої, з невеликим рельєфом, будови тіла, що досягається без нарощування значних м'язових об'ємів, за рахунок рухливості, гнучкості, розтяжки, з використанням елементів гімнастики, акробатики, хореографії. Діють Міжнародна федерація фітнесу (IFSB), національні федерації, проводяться офіційні змагання за правилами, затвердженими федераціями); ці правила передбачають виступ спортсменів у трьох раундах: 1) вихід; 2) оцінка пропорційності будови тіла; 3) довільна програма. Спортсмен-фітнесіст, крім завдань в області фізичної та психологічної підготовки, вирішує завдання в області технічного і тактичного вдосконалення. Складовими технічного вдосконалення є оволодіння необхідними технічними вміннями й навичками, засвоєння прийомів та елементів техніки із досить різноманітного арсеналу, забезпечення її варіативності, вдосконалення шляхом змін динамічних та кінематичних параметрів; тактичного вдосконалення – відповідно аналіз особливостей майбутніх змагань, конкурентів (суперників), розробка оптимальної тактики виступів на змаганнях, забезпечення варіативності тактичних рішень залежно від ситуації.

Оздоровчий фітнес, на відміну від спортивного, – одна з форм масової фізичної культури, можливість зберегти та зміцнити своє здоров'я, вдосконалити фізичні можливості, досягти емоційної рівноваги. Для оздоровчого фітнесу характерні простота вправ, можливість індивідуального дозування навантажень, що робить його доступним для осіб фактично із будь-яким рівнем фізичної підготовленості. Оздоровчий фітнес включає різноманітні методики, що допомагають змінити форму тіла, позбавитися надлишкової маси тіла чи досягти інших результатів, і не просто досягти, а зберегти їх на довгий час.

Специфіка оздоровчого фітнесу як системи оздоровлення полягає в тому, що фітнес не обмежується лише руховою активністю. З одного боку, основою будь-якої методики оздоровчого фітнесу є оздоровчо-рекреаційна рухова активність, фізичне тренування, іноді зі спортивними елементами. З іншого, оздоровчий фітнес – це не лише заняття у спортивному центрі чи клубі за певною методикою. Це також раціональне харчування, і саме від правильного харчування може залежати значна доля загального успіху оздоровлення. Методики оздоровчого фітнесу передбачають поєднання фізичних тренувань з правильно підібраною дієтою. Вправи і дієта підбираються індивідуально – в першу чергу, залежно від будови та особливостей фігури. Крім того, оздоровчий фітнес – це не меншою мірою і постійна турбота про свій психічний стан, ведення здорового способу життя. В такому розумінні оздоровчий фітнес – поняття дуже гнучке, його зміст може змінюватися в залежності від індивідуальних поглядів на правильний спосіб життя. Але в будь-якому разі оздоровчий фітнес передбачає спосіб життя, сповнений віри в перемогу над своїми фізичними і психічними недоліками.

Корисні впливи оздоровчого фітнесу на організм людини дуже різноманітні. Систематичні заняття оздоровчим фітнесом сприяють поступовим змінам в організмі – покращенню обміну речовин, роботи серцево-судинної та дихальної систем, підвищенню рівнів фізичного стану та фізичної підготовленості, життєвого тонусу, працездатності. Такі заняття сповільнюють процес старіння м'язової тканини, сприяють збереженню гнучкості і краси тіла, покращують поставу й ходу, стабілізують тиск крові, пульс, попереджають відкладення солей у суглобах, допомагають організмові справлятися з перенапругою та стресами. Фітнес справляє позитивний вплив на ендокринну та опорно-рухову системи, а емоційний вплив робить ці заняття ще більш привабливими та ефективними в усуненні порушень стану здоров'я. Отже, оздоровчий фітнес може слугувати надійною запорукою зміцнення здоров'я, придбання міцних звичок здорового способу життя, зменшення негативних впливів навколишнього середовища, можливість кращої реалізації індивідуальних життєвих інтересів.