2. Методика хронометражу

Загалом у гігієні фізичного виховання методика хронометражу застосовується для визначення та оцінки добового режиму людини (переважно дітей і підлітків), проте її може бути застосовано і для визначення рухової активності людини. Методику хронометражу засновано на реєстрації рухової діяльності людини протягом певного відрізку часу (наприклад, доби).

Для застосування методики хронометражу використовуються механічні та електронні датчики руху. Найбільш поширені датчики руху – педометри, крокоміри та акселерометри. Педометри, як правило, прикріплюються на поясі і реєструють вертикальні рухи, завдяки чому дають змогу рахувати кроки. Знаючи довжину кроку, можна вирахувати відстань, яку було подолано за час вимірювання. Крокоміри є простішими аналогами педометрів – це механічні пристрої. Основними недоліками цих датчиків є те, що за їхньою допомогою немає можливості враховувати темп ходьби чи довжину кроків, а отже, вони не дають змог розрізняти темп рухової діяльності, так само як і напрямки рухів. Крім того, такі датчики нечутливі до рухів інших частин тіла. Отже, за умов високого діапазону рухової активності, який властивий здебільшого дітям, ці пристрої дають вельми обмежені дані. Акселерометри фіксують не тільки кількість рухів, але і прискорення, що виникає під час кожного руху. Реєструючи прискорення та уповільнення рухів, вони надають важливу інформацію про механічні події, що відбуваються з різними частинами тіла.

Методика хронометражу дає змогу отримати повну інформацію про: 1) тривалість конкретного виду діяльності та відпочинку; 2) чергування фізичних навантажень різної інтенсивності; 3) сумарну тривалість різних видів рухової діяльності; 4) величину енерговитрат. Отже, застосування цієї методики може одночасно переслідувати вирішення різних завдань, а широкий діапазон її можливостей дає підстави визнати її як інформативну, об'єктивну і максимально точну.

Американськими вченими розроблено методику хронометражного визначення рухової активності для дітей і підлітків. При її застосуванні для кількісної оцінки рухової активності використовується відносна умовна одиниця – середньодобовий коефіцієнт рухової активності (КРА). Це показник відношення енергетичного навантаження за добу (добових енерговитрат) до інтенсивності основного обміну.

Основний обмін – це мінімальна кількість енергії, необхідна для підтримання життєдіяльності організму у стані повного спокою. Оскільки реальні енерговитрати завжди більші за основний обмін, необхідним стає введення коефіцієнту рухової активності. Основний обмін пропорційний не масі, а площі поверхні тіла, тому для його визначення за спеціальними формулами розраховується площа поверхні тіла. Отримані результати співвідносяться із середньостатистичними значеннями величини основного обміну (для чоловіків це приблизно 1650 ккал, для жінок – 1350 ккал).

Коефіцієнт рухової активності визначається видами рухової діяльності та їхньою абсолютною і відносною тривалістю. За будь-якого виду рухової діяльності обмін речовин в організмі підвищується порівняно з основним обміном. Тому кожному виду рухової діяльності відповідає певний миттєвий коефіцієнт рухової активності; відповідно, потім з них виводиться середньодобовий коефіцієнт.

У стані повного спокою КРА = 1. Для дітей, підлітків, юнаків, дорослих КРА визначається по-різному. Це пояснюється тим, що в дітей енерговитрати на 1 кг маси тіла під час різних видів рухової активності, як правило, вищі, ніж у дорослих; у них також вища величина основного обміну на 1 кг маси тіла або на площу поверхні тіла. Отже, вартість у КРА певної конкретної рухової діяльності варіюється залежно від віку; у дітей КРА вищий порівняно з дорослими, а серед самих дітей він є вищим, якщо дитина менша за віком.

Приклад розрахунків енергетичної вартості деяких видів життєдіяльності дітей молодшого шкільного віку у КРА (відносно до стану повного спокою): спокійне перебування в положенні сидячи – 1,1; читання в положенні сидячи – 1,2; перегляд телебачення в положенні сидячи – 1,3; споживання їжі в положенні сидячи – 1,4; спокійне перебування в положенні стоячи – 1,5; співи в положенні стоячи – 1,8; повільна їзда на велосипеді – 2,5; вдягання – 2,6; ходьба в повільному темпі – 2,8; ходьба у швидкому темпі – 3,5; прості рухливі ігри на відкритому повітрі – 4,5; їзда на велосипеді в постійному темпі (без прискорень) – 5,0; заняття оздоровчою гімнастикою – 5,0; гра у футбол – 6,0; заняття дзюдо – 6,3.

Узагальнюючі різні дослідження, вчені розрахували середні КРА для дорослої людини для різних видів рухової діяльності, які залежать від певного відрізку часу. На їх основі вираховується середньодобовий КРА. Наприклад, у стані повного спокою (сон) КРА = 1. Якщо сон триває 8 годин на добу, середньодобовий КРА буде дорівнювати 8. Спокійному перебуванню в положенні сидячи (відпочинок, перегляд телепрограм) відповідає КРА, який дорівнює 1,4, а якщо йдеться про розумову роботу в положенні сидячи, то КРА = 1,7. Отже, якщо загальна тривалість такої роботи за добу складає, до прикладу, 6 годин 30 хвилин, середньодобовий КРА буде дорівнювати 11,05. Спокійному перебуванню в положенні стоячи відповідає КРА, який дорівнює 1,8. 3 години перебування в такому положенні дадуть середньодобовий КРА на рівні 5,4. При ходьбі зі швидкістю 6 км/год КРА дорослої людини дорівнює 4,7, при бігу зі швидкістю 12 км/год – 10,0. Енергетична вартість деяких інших розповсюджених занять для дорослої людини зрілого віку: особиста гігієна – 2,2; прийом їжі – 1,6; прийом душу – 4,2; спокійні танці – 3,7; енергійні танці – 10,0.

Розраховані середні рівні КРА для різних видів домашньої та професійної діяльності. Приклад результатів розрахунків для деяких видів рухової діяльності, що пов'язані з домашньою роботою (для порівняння): прибирання кімнати, миття посуду і т. п. – 2,2-2,6; домашня робота з руховою діяльністю середньої інтенсивності – 3,5; натирання підлог, миття вікон і т. п. – 3,9; більш складні роботи (наприклад, вибивання килимів) – 4,5. Приклад розрахунків для деяких видів рухової діяльності, що пов'язані з розумовою роботою: читання чи письмова робота сидячи – 1,4-1,7; професійна гра на музичних інструментах сидячи – 1,7; прослуховування лекцій, робота на комп'ютері, малювання чи креслення, гра в шахи сидячи – 1,8; читання вголос чи інтелектуальні бесіди стоячи – 1,9; читання доповіді чи вимова промов сидячи – 2,4; лабораторна робота стоячи – 2,6; читання лекції чи доповіді стоячи – 3,0-3,3. Енергетична вартість деяких видів роботи у сфері обслуговування у КРА оцінюється так: механізований пошив, ремонт одягу чи побутової техніки – 1,5; робота електромонтера, ремонтні роботи в русі – 2,1-2,5; пошив одягу чи взуття вручну – 2,6-2,7; робота в їдальні чи пральні – 3,7. Енергетична вартість деяких видів роботи у промисловості у КРА оцінюється наступним чином: токарно-фрезерувальні роботи – 2,5; напівавтоматична зварка – 2,7% ручна зварка – 2,9; ручна електрозварка чи робота муляра – 3,4; робота на хімічних підприємствах – 3,7; робота штукатура – 4,2; робота тесляра – 5,3; робота бетонника – 5,8; робота на екскаваторі – 6,2; завантаження вугілля – 7,2; робота на металургійних підприємствах – 7,4; робота кіркою та лопатою – 8,7; переміщення вагонеток – 9,5.

На основі середніх рівнів КРА для різних видів професійної діяльності розраховані середні коефіцієнти фізичної активності для різних професій. Приклад результатів розрахунків (для порівняння): викладач, науковий співробітник – 1,7; водій міського транспорту, тракторист, комбайнер, робітник-забійник птахофабрики – 1,8; робітник прокатного виробництва – 2,3; робітник вугільної шахти – 2,6, і т. д.

Розраховані також середні рівні КРА для різних видів занять оздоровчою фізичною культурою. Приклади результатів розрахунків (для порівняння): повільна ходьба – 2,2-2,7; ходьба зі швидкістю 4,2 км/год – 4,6; ходьба зі швидкістю 7 км/год – 7,8; ходьба по піску зі швидкістю 4,8 км/год – 6,2; ходьба зі швидкістю 2 км/год в гору – 18,0; біг зі швидкістю 8 км/год – 8,8; біг зі швидкістю 12 км/год – 10,0; біг зі швидкістю 15 км/год – 13,0; біг зі швидкістю 20 км/год – 40,0; спринт на 100 м – 50,0; ходьба на лижах зі швидкістю 8 км/год – 13,0; ходьба на лижах зі швидкістю 14 км/год – 18,0; повільне катання на ковзунах – 3,3; біг на ковзунах зі швидкістю 12 км/год – 8,2; біг на ковзунах зі швидкістю 20 км/год – 14,0; їзда на велосипеді зі швидкістю 10 км/год – 3,8; їзда на велосипеді зі швидкістю 15 км/год – 5,4; їзда на велосипеді зі швидкістю 20 км/год – 8,3; їзда на велосипеді зі швидкістю 30 км/год – 13,0; плавання зі швидкістю 0,6 км/год – 3,2; плавання зі швидкістю 1,2 км/год – 4,7; плавання зі швидкістю 3 км/год – 13,0; плавання зі швидкістю 4,2 км/год – 28,0; гра в настільний теніс – 4,9; гра в бадмінтон – 5,9; розминка з використанням гімнастичних вправ – 6,1; заняття аеробікою середньої інтенсивності – 6,2; заняття аеробікою високої інтенсивності – 8,0; гра у футбол – 7,7; гра у великий теніс – 7,7; гра у волейбол – 7,9; довільне веслування – 8,2; заняття фехтуванням – 8,9; гра в гандбол – 12,0; лижний слалом – 12,0; гра в баскетбол – 13,0; заняття боксом – 14,0; заняття дзюдо – 21,0; гра в хокей із шайбою – 26,0.

На основі різних показників КРА фахівцями виділені наступні узагальнені рівні рухової активності: 1) базовий рівень (сон, відпочинок у положенні лежачи); 2) сидячий рівень (харчування, читання, перегляд телепрограм, настільні ігри, поїздки у транспорті в положенні сидячи); 3) малий рівень (особиста гігієна, ходьба пішки, розумова робота в положенні сидячи); 4) середній рівень (домашня робота з рухами, прогулянки, ранкова гімнастика тощо); 5) високий рівень (заняття фізичними вправами під час спеціально організованих занять, інтенсивні рухливі ігри, біг, ходьба на лижах, їзда на велосипеді тощо). Кожному рівню рухової активності відповідає масовий коефіцієнт, який напряму залежить від рівня споживання кисню. На основі показників КРА можна виділити також різні групи за інтенсивністю праці (професійної діяльності).

Для визначення кількості часу, витраченого на кожен із видів рухової активності, проводиться добовий хронометраж видів життєдіяльності людини. При цьому фіксуються відрізки часу, витрачені на кожен вид, у тій послідовності, в якій ці види чергуються, а також рівень рухової активності для кожного виду. Наприклад: 1) ранкові гігієнічні процедури – тривалість 20 хв, рівень рухової активності (РРА) малий; 2) сніданок – тривалість 20 хв, РРА сидячий; 3) рух пішки до роботи – тривалість 30 хв, РРА малий; 4) робота – тривалість 6 год, РРА малий; 5) фізкультурна перерва – тривалість 15 хв, РРА високий; 6) перевдягання, душ – тривалість 20 хв, РРА малий; 7) обід – тривалість 30 хв, РРА сидячий; 8) читання, перегляд телепрограм – тривалість 1 год, РРА сидячий; 9) домашня робота – тривалість 1,5 год, РРА середній; 10) прогулянка – тривалість 40 хв, РРА малий.

Множенням кількості годин, витрачених на кожен вид життєдіяльності, на масовий коефіцієнт отримується кількість балів, що відповідає індексу рухової активності (ІРА) на кожному рівні. Сума показників ІРА на всіх рівнях відповідає добовому індексу рухової активності.

На основі отриманих показників хронометражу складаються карти реєстрації рухової активності. У таких картах визначається, на якому часовому відрізку за добу був зафіксований той чи інший рівень рухової активності. Наприклад, на протязі 3 годин фіксувався сидячий рівень, на протязі 5 годин – малий рівень, і т. д. Кожний отриманий показник множиться на коефіцієнт поправки, робляться розрахунки енерговитрат у ккал. Зіставивши ці дані із середньовіковими показниками добових енерговитрат, можна зробити висновок про те, чи знаходиться показник рухової активності в межах норми, чи ні.

Порівняльний аналіз величини індексу рухової активності за добу та внеску кожного з рівнів у кінцевий результат дає змогу визначити кількісне значення рівня рухової активності, а також дати якісну оцінку індивідуальної рухової активності за інтенсивністю витрачених зусиль.