4. Поняття і функції управління.

Управління під-ом – це постійний і системний вплив на діяльність його структурних підрозділів для забезпечення узгодженої роботи і досягнення кінцевого позитивного результату.

Функція управління – це будь-яка дія,що здійснюється в системі управління і спрямована на зміну стану об’єкта управління відповідно до поставленої мети. Основними загальними функціями управління підприємством є планування, організація, координація, регулювання, мотивація і контроль.

1) Планування – визначення мети розвитку суб’єктів господарювання та засобів її досягнення, передбачення плану дій трудового колективу на певний період.

2) Організація – це процес формування структури системи, розподілення завдань, повноважень та відповідальності між членами організації для досягнення загальної мети її діяльності.

3) Координація – забезпечення необхідної узгодженості дій працівників підприємства, тобто координація їхніх дій відповідно до плану.

4) Регулювання – збереження режиму функціонування об’єкта управління, забезпечення нормального проходження виробничих процесів на підприємстві.

5) Мотивація – процес стимулювання трудового колективу або окремого працівника до діяльності, що забезпечує досягнення найкращих її результатів.

6) Контроль – це процес перевірки виконання прийнятих рішень та оцінки досягнутих за певний період результатів, порівняння досягнутого з очікуваним і поточне коригування діяльності, що в сукупності забезпечує виконання завдань на належному рівні.

5. Структура підприємства.

Загальна структура п-а – це склад його виробничих, управлінських та невиробничих підрозділів, система обміну матеріальними та інформаційними потоками між ними.

В загальній структурі виділяється виробнича і організаційна структура управління п-ом

Виробнича структура-це склад, кількісне співвідношення розмірів внутрішніх виробничих підрозділів, форми їх побудови і взаємозв’язку. Залежно від підрозділу діяльність якого покладена в основу виробничої структури розрізняють:цехову, безцехову, корпусну та комбінацьку виробничі структури.

Цехова-основний виробничий підрозділ - цех. Це адміністративно відокремлена частина підприємства, в якій виконується певний комплекс робіт відповідно до внутрішньо – заводської спеціалізації.

Безцехова:на невеликих під-ах з відносно простими виробничими процесами.

Корпусна:на великих під-ах кілька цехів об’єднані в корпус.

Комбінацька: на п-ах з багатостадійними процесами виробництва. Її основу становлять підрозділи, які виготовляють завершену частку готового продукту. Наприклад металургійний комбінат:чавун, сталь,прокат.

Організаційна структура (відділи, бюро, служи та ін.).

9. Сутність стратегічного планування.

Стратегічне планування – процес здійснення сукупності систематизованих та взаємоузгоджених робіт по визначенню довгострокових (на певний період) цілей та напрямків діяльності підприємства. Першим рішенням при стратегічному плануванні є вибір цілей. Основна загальна ціль підприємства – це його місія. На основі її формуються стретегічні цілі підприємства. Після визначення місії починається діагностичний етап стратегічного планування, першим та найбільш важливим етапом якого є вивчення зовнішнього середовища діяльності підприємства. Далі йде вибір генеральної стратегії, потім аналіз стратегічних альтернатив, розробка функціональних та ресурсних субстратегій. Кінцевим єтапом є впровадження, контроль та оцінка результатів.

10. Зміст та завдання оперативного планування.

Оперативне планування є, з одного боку, завершальною ланкою в системі планування, а з другого – виступає як засіб виконання довго-, середньо- та короткострокових планів, один з важелів поточного управління виробництвом. Оперативне планування поєднує два напрямки роботи:

-календарне планування (в рамках цьго напрямку розробляються оперативні плани та графіки виготовлення та випуску продукції).

-диспетчеризація (включає в себе роботи, що необхідні для безперечного оперативного обліку, контролю та регулювання виконання оперативних планів та ходу виробництва).

При оперативному плануванні вирішуються такі основні завдання:

-забезпечення виконання плану виробничої діяльності по випуску планової продукції в заплановані строки

-встановлення режиму роботи підприємства, що сприяє найбільш ефективному використанню виробничих ресурсів

-максимальне скорочення тривалості виробничого циклу та обсягів незавершеного виробництва.

№11 Класифікація і структура персоналу підприємства.

Для характеристики всієї сукупності працівників підприємства використовують такі терміни: персонал,кадри, трудовий колектив.

Термін персонал є найбільш узагальнюючим, універсальним.

Персонал підприємства – це сукупність постійних працівників, які мають необхідну професійну підготовку та (або) мають досвід практичної діяльності. Персонал поділяється на 4 категорії: керівники, спеціалісти, службовці, робітники.

Керівники – це працівники, які займають посади керівників підприємства та їх структурних підрозділів. До них відносяться директори (генеральні директори), начальники, завідувачі, керуючі, виконроби, майстри, головні спеціалісти (головний бухгалтер, головний інженер, головний механік тощо), а також заступники перелічених керівників.

Спеціалісти – виконують спеціальні інженерно – технічні та інші роботи: інженери, економісти, бухгалтери, адміністратори, юрисконсульти, соціологи тощо.

Службовці –здійснюють підготовку та оформлення документації, облік та контроль, господарське обслуговування (тобто виконують суто технічну роботу), зокрема – діловоди, обліковці, архіваріуси, агенти, креслярі, секретари – друкарки, стенографісти тощо.

Робітники – безпосередньо зайняті у створенні матеріальних благ, а також ремонтом, переміщенням вантажів, перевозкою пасажирів, наданням матеріальних послуг та інші.

Структура персоналу промислових підприємств Укр: робітники – 80 -84 %; керівники, спеціалісти,службовці – 16 -20%.

24. Інноваційні процеси, що мають місце в будь-якій складній виробничо-госпо­дарській системі, є сукупністю прогресивних, якіс­но нових змін, що безперервно виникають у часі та просторі.Результатом інноваційних процесів є новини а запровадження Їх у господарську практику визнається за нововведення.

Технічні	Виявляються у формі нових продуктів (виробів), технологій їх виготовлення, засобів виробництва (машин, устаткування, енергії, конструкційних матеріалів).
Організаційні	Охоплюють нові методи і форми організації всіх видів діяльності підприємств та інших ланок суспільного виробництва (організаційні структури управління сферами науки і виробництва, форми організації різних типів виробництва та колективної праці тощо).
Економічні	Методи господарського правління наукою і виробництвом з реалізацією функцій прогнозування та планування, фінансування, ціноутворення, мотивації оплати праці, оцінки результатів діяльності.
Соціальні	Різні форми активації людського чинника (професійна підготовка і підвищення кваліфікації персоналу; стимулювання його творчої діяльності; поліпшення умов праці; охорона здоров’я людини та навколишнього природного середовища; створення комфортних умов життя.
Юридичні	Нові та змінені закони, різні нормативно – правові документи, що визначаються і регулюють усі види діяльності підприємств.
Локальні	Внутрішньовиробничі чи внутрішньо регіональні новини, які зумовлюють переважно еволюційні перетворення у сфері діяльності і тому не справляють особливо помітного впливу на ефективність функціонування та розвитку підприємств.
Глобальні	Великомасштабні (загальнодержавні, міжнародні) новини, що є у більшості своїй революційними, та які здатні кардинально підвищувати організаційно – технічний рівень виробництва.

29. Особливості діяльності підприємства, специфіка конкретних технічних та організаційних рішень істотно залежать від типу ви­робництва. Тип виробництва — це класифікаційна категорія ви­робництва, яка враховує такі його властивості, як широта номенк­латури, регулярність, стабільність і обсяг випуску продукції. Є три типи виробництва: одиничне, серійне й масове.

Одиничне виробництво характеризується широкою номенкла­турою продукції, малим обсягом випуску одинакових виробів, по­вторне виготовлення яких здебільшого не передбачається. Серійне виробництво має обмежену номенклатуру продукції, виготовлен­ня окремих виробів періодично повторюється певними партіями (серіями) і сумарний їхній випуск може бути досить значним. Ма­сове виробництво характеризується вузькою номенклатурою про­дукції, великим обсягом безперервного й тривалого виготовлення 50 однакових виробів.

Окремо виділяють дослідне виробництво, що в ньому виготовк| ляються зразки або партії (серії) виробів для проведення дослід-. них робіт, випробувань, доопрацювання конструкцій.

Від типу виробництва залежить ви­робнича структура підприємства і його підрозділів, вибір техноло­гічних процесів, устаткування й оснащення, методів організації ви­робництва та управління. Найбільш ефективним є масове вироб­ництво, де легко застосовувати високопродуктивне спеціальне ус­таткування й максимально реалізувати принципи раціональної організації виробничого процесу.