11. Право в системі соціального регулювання. Нормативне, ненормативне й індивідуальне регулювання.

Жодне суспільство не може існувати без упорядкування поведінки людей, введення її в певні рамки, надання їй певної спрямованості. Соціальний порядок встановлюється в суспільстві в результаті дії різноманітних механізмів.«Стихійні» регулятори.Вони являють собою безпосередню прояв природних законів природи і суспільства - демографічні процеси, інфляційні очікування, стихійні лиха, збільшення тривалості життя, що роблять вплив на поведінку окремої людини; Соціальні регулятори.Соціальне регулювання є вплив правил, що виробляються суспільством, на поведінку людини, визначення рамок цієї поведінки з метою такого впливу на соціальні процеси, яке б забезпечувало впорядкованість і стабільність існування соціуму. Тому об'єктом соціального регулювання завжди в кінцевому рахунку є людина, шляхом визначення заздалегідь соціальнобажаного акта його зовнішнього поведінки в конкретній ситуації.Соціальне регулювання характеризується наступними ознаками: — Воно здійснюється в межах суспільства.— Регулює поведінку соціальних суб'єктів. — Має загальний характер.— Поширюється на всіх суб'єктів.— Здійснюється за допомогою спеціальних засобів.— Гарантується суспільством. — Забезпечує функціонування суспільства як певним чином організованої системи. Соціальне регулювання використовує нормативні та ненормативні регулятори. При цьому нормативне регулювання виступає як регулювання за допомогою різноманітних норм, тобто правил, масштабів поведінки. Цими нормами можуть бути: релігійні, моральні, політичні, організаційні, естетичні, правові і т. д. Правове регулювання відрізняє високий рівень формалізації, ієрархічності, цілісності, процесуальності і гарантованості. Ненормативне регулювання поділяється на ціннісне (здійснюване на основі сформованих цінностей), директивне (тут використовується пряма вказівка, наказ, директива, пов'язані з досягненням цілі або рішенням завдання) та інформаційний (інформованість, забезпечувана ЗМІ, використовується при вирішенні конкретних соціальних і особистих проблем). Ненормативні регулятори часто доповнюють (посилюють або знижують) дію нормативного регулювання. В системі соціального регулювання помітно прагнення забезпечувати поєднання нормативного і ненормативного регулювання. Зокрема, у правовому регулюванні сьогодні проглядається поєднання нормативного і ціннісного регулювання, не кажучи вже про використання директивного регулювання в управлінні, при вирішенні екстремальних ситуацій та ін. Соціальне регулювання пов'язано не тільки з використанням нормативного і ненормативного регулювання. Найчастіше необхідно ці різновиди регулювання доповнювати індивідуальним регулюванням, тобто пов'язаним з прийняттям індивідуальних рішень. В правовому регулюванні існує налаштованість на встановлення жорсткого зв'язку нормативного та індивідуального регулювання. Іншими словами, тут індивідуальне регулювання може виступати тільки як піднормативне регулювання. Індивідуальному регулюванню властиві ознаки, протилежні нормативному регулюванню, а саме: реагування на конкретні соціальні факти та обставини, що виникають у сфері правового регулювання, спрямованість на юридичне опосередкування відносин між чітко визначеними (персоніфікованими) особами. Ці види юридичного регулювання взаємно доповнюють один одного. Завдяки їхньому комбінуванню компенсуються недоліки як нормативного регулювання (абстрактність, віддаленість від фактичних відносин), так і індивідуального (мінливість, значний простір для проявів свавілля, суб'єктивізму).