6. Предмет загальнотеоретичної юриспруденції. Правознавство і державознавство.

Юридична наука (юриспруденція) складається з двох великих груп наук – державознавство і правознавство. До першої групи наук, об'єктом і предметом яких є держава і державні явища, відносяться: філософія держави, соціологія держави, загальна теорія держави, історія держави(в тому числі і зарубіжних країн, теорія конституційного (або державного)права, теорія адміністративного права, конституційне право зарубіжних країн тощо. Крім того, «держава»» є об'єктом вивчення загальногуманітарних наук-політології, філософії, юридичної соціології, міжнародного публічного права тощо, які аналізують державу і державні явища з позицій їх об'єкта, предмета якісних ознак. До другої групи-правознавства, об'єктом і предметом якого є правова система, різні форми, види, галузі і підгалузі права і законодавства, відносяться: філософія права, загальна теорія права, соціологія права, правова (юридична)психологія, правова кібернетика; галузеві юридичні науки-конституційне,адміністративне,цивільне(громадянське),господарське,сімейне,фінансове,кримінальне,кримінально-процесуальне,цивільно-процесуальне,господарсько-процесуальне,конституційно-процесуальне(парламентське право),екологічне, трудове право, а також комплексні юридичні науки-кримінологія, криміналістика тощо. Крім того, в останній період також виділяють емпіричні та практичні юридичні науки, практичне право тощо. Правознавство - це галузь науки, яка вивчає основні причини виникнення права, особливості його розвитку, місця і ролі в суспільстві. Правознавство є методологічною основою функціонування юриспруденції як системи юридичних наук. Державознавство - це система наук, що досліджує основні причини виникнення держави, її основні функції та перспективи розвитку.

7. Догматичний (формально-логічний) метод у юридичній теорії і практиці.

Одним із спеціальних методів юриспруденції вважається догматичний (формально-логічний) метод, що використовується в юридичній теорії і практиці. Юридизація формально-логічного методу пов'язана зі специфікою його застосування для пізнання (вивчення) догми права та вирішення конкретних питань формування (нормотворення), систематизації, тлумачення і застосування права. Визначальне значення догми права та її складових (правових норм і принципів, суб'єктивних прав і юридичних обов'язків, правовідносин, законів та інших джерел права, різноманітних нормативних та індивідуальних актів) для існування всієї правової сфери забезпечує догматичному методу провідну роль у наборі методологічного інструментарію.

Догматичний метод пов'язаний з використанням правил логіки і мови, оскільки буття права невіддільне від текстів законів, договорів, наказів, вироків, рішень тощо, їх тлумачення і розуміння в зв'язку з конкретними життєвими ситуаціями. Тут, наприклад, проглядається зв'язок теоретичного використання догматичного методу (доктринальне тлумачення) і практичного (офіційне тлумачення). За допомогою догматичного методу здійснюються дослідження, спрямовані на формально-догматичну обробку права (формування наукових визначень; формування понятійного апарату; виділення напрямків юридичної діяльності та розгляд їх логічної природи і т. д.). Велика роль у формуванні юридичної науки належить формально-логічному методу, який, у поєднанні з іншими методами, поширений у державно-правових дослідженнях. Особливість цього специфічного для юриспруденції методу полягає в зосе¬редженні уваги на логічній обробці правових норм. З допомогою різних логічних операцій окремі правові положення трансформу¬ються в загальні поняття, з яких, у свою чергу, виводяться певні логічні наслідки, здійснюється їхнє логічне тлумачення. Такий підхід до юридичних досліджень здавна дістав назву догматичного (догми права). Логічна обробка здійснюється щодо матеріалів, які характеризують окремі державно-правові явища, а саме: дер¬жавне керівництво, норми права, їх реалізація тощо. На цій ос¬нові формулюється визначення юридичних понять, відбувається їхня класифікація, поділ на окремі інститути. Недоліком застосу¬вання формально-логічного методу є певна його однобокість. Він не забезпечує необхідної повноти в дослідженні державно-пра¬вових явищ, майже не відбиває зв'язку держави і права з іншими суспільними явищами. 

Водночас цінність цього методу полягає в тому, що він дає можливість висловлювати в коротких дефініціях всю різнобічність і багатство державно-правових явищ, дозволяє позбавитися зайвого опису деталей і створює великі можливості для вільного орієнтування юриста в середині державної і правової системи.   Для правової сфери досить значимо розмежування мови і метамови права. В якості мови права виступає та мова, яка отримала своє вираження в чинному законодавстві та практиці його застосування. Метамова виступає як мова юридичної науки, зокрема - мова теорії держави і права, як тієї системи понять, яка становить основу загальнотеоретичної юриспруденції і має глибокий дидактичний сенс у справі професійної підготовки юристів. Одна з проблем сучасного використання догматичного (формально-логічного) методу в правовій сфері пов'язана з рухливістю (плинністю) догми права. У цьому зв'язку виникає необхідність доповнення догматичного методу використанням герменевтичного методу для пізнання права. Для герменевтичного методу характерне поширення на предмет пізнання інтелекту, почуттів, інтуїції того, хто прагне до розуміння. Таким чином, герменевтичний метод дозволяє подолати плинність догми права і вийти до прийняття більш точного і справедливого рішення.