52. Приватне і публічне право. Уособлення соціального права.

Визнання приватної власності, а людини з її правами і свободами основною соціальною цінністю, призвело до визнання поділу права на приватне і публічне і національною наукою. Поділ права на приватне і публічне фактично означає визнання сфер суспільного життя особистості, об’єднань громадян, в які втручання держави заборонено або обмежено законом. Приватне право це право, яке захищає інтереси особи в її взаємодії (відносинах) з іншими особами або їх об’єднаннями. Публічне право – це підсистема права яка регулює державні, міждержавні відносини та відносини між державою в особі її органів та іншими суб’єктами. Публічне право — підсистема права, що регулює державні, міждержавні та суспільні відносини.   Предмет регулювання публічного права - сфера «державних справ»: сфера устрою і діяльності держави як публічної влади, усіх публічних інститутів, апарату держави, адміністративних відносин, державної служби, кримінального переслідування і відповідальності, принципів, норм і інститутів міждержавних відносин і міжнародних організацій і т.д.   Ознаки публічного права: 1) регулює відносини між державними органами або між приватними особами і державою; 2) забезпечує публічний інтерес — акцентує увагу на заборонах, обов'язках людей (підданих) перед державою; 3) забезпечує одностороннє волевиявлення суб'єктів права; 4) припускає широку сферу розсуду; 5) містить норми загальні й безособові, що мають нормативно-орієнтувальний вплив; 6) характеризується переваженням директивно-обов'язкових норм, розрахованих на ієрархічні відносини суб'єктів і субординацію правових норм і актів; 7) широко використовує новітні технічні прийоми. Метод публічного права —    імперативний Галузі права, у яких началом є публічне право: — конституційне, — адміністративне, — кримінальне, — фінансове, — що включає бюджетне і податкове, — адміністративно-процесуальне; - кримінально-процесуальне, — міжнародне публічне, - міжнародне гуманітарне право та ін Приватне право — підсистема права, що регулює майново-вартісні відносини і особисті немайнові відносини, які виникають із приводу духовних благ і пов'язані з особистістю 'їх учасників. Предмет регулювання приватного права -сфера «приватних справ»: сфера статусу вільної особи, приватної власності, вільних договірних відносин, спадкування, вільного переміщення товарів, послуг і фінансових коштів і т.д.  Ознаки приватного права:  1) регулює відносини приватних осіб між собою;  2) забезпечує приватний інтерес: акцентує увагу на економічній свободі, вільному самовиявленні й рівності товаровиробників, захисті власників від сваволі держави;  3) забезпечує вільне волевиявлення суб'єктів при реалізації своїх прав;  4) припускає широке використання договірної форми регулювання;  5) містить норми, які є зверненими до суб'єктивного права та забезпечують судовий захист;  6) характеризується переваженням диспозитивних норм, розрахованих на самовідповідаль-ність за свої обов'язки та дії;  7) зберігає класичну юридичну техніку. Метод приватного права —  диспозитивний Галузі права, у яких началом є приватне право: — цивільне,  — сімейне,  - авторське,  — житлове,  - трудове,  - цивільне процесуальне, - міжнародне приватне право та ін.

Відомий німецький юрист Гірке поділяв усю систему права на дві частини: індивідуальне та соціальне право. В основу соціального права Гірке покладав усвідомлення людиною себе як члена суспільного цілого. Аналіз сучасних наукових джерел призводить до висновку, що зарубіжні та вітчизняні дослідники розуміють соціальне право у таких значеннях: як комплексну галузь права, як самостійну галузь права, як певну правову спільність. Визнання сучасного соціального права тісно пов'язане із соціальною політикою Європейського Союзу. Європейське соціальне право науковці розглядають як системну правову структуру, до складу якої входять трудове право, право соціального забезпечення та інші норми, які регулюють захист соціальних прав. Відповідно до такої теоретичної конструкції ст. 118 Установчого договору Європейського Союзу 1957 р. згадує трудове право як підгалузь соціального права. На сьогодні соціальне законодавство ЄС включає такі інститути: трудовий договір, робочий час і час відпочинку, охорону праці та здоров'я працівників, участь трудящих в управлінні виробництвом, рівність чоловіків і жінок у сфері трудових відносин, соціальне страхування та соціальне забезпечення та деякі інші. Комісія ЄС протягом усього свого існування намагається вирішити проблему зближення, гармонізації норм соціального законодавства країн-учасниць для підвищення ступеня соціального захисту трудящих. 

Предметом соціального права є:

• захист трудових прав громадян, медичного обслуговування, соціального обслуговування, обов’язкового соціального страхування, обов’язкового державного страхування і пенсійного забезпечення;

• соціальний захист окремих категорій осіб (ветеранів, інвалідів, жінок і дітей, військовослужбовців, біженців, осіб, які постраждали від наслідків чорнобильської катастрофи, посадових осіб різних категорій тощо), які проживають (перебувають) на території України і які потребують соціального захисту;

• створення і організація діяльності органів соціального захисту.

Таким чином, соціальне право – це комплексна галузь права, яка є сукупністю норм, що регулюють суспільні відносини, які виникають у зв’язку з приводу практичної організації і здійснення соціального захисту населення з метою пом’якшення соціальної напруги в суспільстві. Як вже зазначалося, соціальне право пов’язане з багатьма галузями права: конституційним (державним), трудовим, цивільним, сімейним, адміністративним, кримінальним тощо.

Соціальне право є багатофункціональним, однак серед його функційвиділяють найголовніші:

• політична (норми соціального права відображають засади соціальної політики держави);

• економічна (норми соціального права закріплюють джерела матеріального забезпечення населення, яке потребує соціального захисту);

• організаційна (норми соціального права регламентують функціонування системи соціального захисту різних категорій населення).

МЕТОДИ СОЦІАЛЬНОГО ПРАВА

припис, заборона, дозвіл.