- •Зміст методології юриспруденції. Підходи та методи осягнення правової реальності.
- •Первісне і похідне походження держави. Олігархічна теорія походження держави.
- •Конфліктне призначення права. Примирювальна теорія походження права.
- •Співвідношення держави і права. Правова і етатистська держава
- •Юриспруденція та її система. Загальнотеоретична юриспруденція як сучасна теорія держави і права.
- •Предмет загальнотеоретичної юриспруденції. Правознавство і державознавство.
- •Догматичний (формально-логічний) метод у юридичній теорії і практиці.
- •Поняття і засоби правового мислення. Формування правового мислення в сучасних юристів.
- •Герменевтичний підхід у правовій сфері. Мистецтво тлумачення права.
- •Юридична антропологія: право в людині - людина у праві.
- •Право в системі соціального регулювання. Нормативне, ненормативне й індивідуальне регулювання.
- •Правові традиції. Законодавче, прецедентне і звичайне право.
- •13.Правові системи. Національна, інтегративна та міжнародна правові системи.
- •Структура і джерела романо-германського права.
- •15.Сім’я загального права. Прецедент в англійському й американському праві.
- •16.Релігійні правові системи. Джерела індуського і мусульманського права
- •17.Компаративістика, її роль у вивченні правової реальності.
- •18.Філософія права. Галузі філософії права. Антропологія права
- •19. Соціологія права. Правова соціалізація. Суспільна думка про право.
- •20. Діалог правових культур. Правова акультурація і декультурація.
- •21. Службова (інструментальна)цінність права. Цінності права.
- •22. Власна цінність права. Правові цінності.
- •23. Предмет і метод правового регулювання. Прийоми правового регулювання.
- •24. Правовий режим: поняття і види. Різноманіття правових режимів
- •25.Механізм дії права та його основні компоненти.
- •26. Поняття й ознаки правової норми. Структура правової норми
- •27. Класифікація правових норм. Дефінітивні норми.
- •28. Поняття і структура правового відношення.
- •29. Поняття і види юридичних фактів. Фактичний склад.
- •30. Поняття і структура правосвідомості. Правовий менталітет.
- •31. Правосуб'єктність: правоздатність, дієздатність, деликтоздатність.
- •32. Правова культура суспільства та її компоненти.
- •33. Правосвідомість і правова культура особистості.
- •34. Поняття і класифікація принципів права. Принцип верховенства права.
- •35. Правові презумпції, правові аксіоми, правові фікції.
- •36. Юридична концепція прав людини. Правовий статус особистості.
- •37. Три покоління прав людини. Індивідуальні і колективні права. Проблема четвертого покоління прав людини.
- •38. Суб'єктивні права і юридичні обов'язки: поняття і структура.
- •39. Загально-соціальні і спеціальні функції права. Функції права і функції правосвідомості.
- •40. Правове виховання і його форми. Правова інформованість.
- •41. Поняття й основні вимоги законності. Правозаконність.
- •42. Поняття правового порядку. Забезпечення правопорядку. Правопорядок у сучасній Україні
- •43. Джерела права. Первинні і вторинні джерела права. Джерела права сучасної України.
- •44. Соціальний процес формування права і правотворчість (нормотворчість).
- •45. Юридична практика: поняття і види. Роль судової практики в системі юридичної практики.
- •46. Держава і соціальне партнерство.
- •47. Компетенція суб'єктів права: поняття і зміст.
- •48. Правові аномалії: нігілізм, ідеалізм, догматизм.
- •49. Суб'єкти права. Юридичні особи як суб’єкти права.
- •50. Систематизація законодавства. Облік нормативно-правових актів. Правовий тезаурус
- •51. Система права, галузі й інститути права. Правові спільноти.
- •52. Приватне і публічне право. Уособлення соціального права.
- •53. Матеріальне і процесуальне право. Зростання ролі процесуального права в сучасні Україні.
- •54. Реалізація права. Форми реалізації права.
- •55. Поняття і призначення застосування права. Ідеологія застосування права.
- •56. Реалізація і застосування права. Безпосередня і правозастосовча реалізація права.
- •57.Процес застосування права. Стадії правозастосовчого процесу.
- •58. Акти застосування права: поняття і види. Структура складного акту застосування права.
- •59. Тлумачення права: поняття і види. Офіційне тлумачення права
- •60. Прогалини в праві і способи їх усунення і подолання.
Співвідношення держави і права. Правова і етатистська держава
Співвідношення держави і права включає в себе три головних аспекти: єдність, відмінність та взаємодія.Єдність держави і права має наступні елементи: 1) спільність походження і розвитку. Держава і право виникли в результаті потреб соціально неоднорідного суспільства, яке перейшло до відтворюючого типу господарства. 2) спільність факторів, які обумовлюють сутність держави і права. Ними виступають соціально-економічні відносини, ідеологія, культура, традиції суспільства; 3) спільність соціального призначення. Право виступає як засіб соціального регулювання, а держава являє собою механізм, що забезпечує вплив права на суспільні відносини. Відмінності випливають вже з визначень цих понять, їх онтологічного статусу і суспільної природи:1) держава є особлива політико-територіальна організація публічної влади, а право - система офіційно встановлених і охоронюваних норм, які виступають регуляторами поведінки людей; 2) держава і право відіграють різні ролі в соціальному регулюванні. Право визначає моделі поведінки людей у типових ситуаціях, а держава забезпечує реалізацію цих моделей, в тому числі з допомогою своєї примусової сили; 3) держава і право можуть суперечити один одному. Тоді виникає феномен неправової, тоталітарної держави. Взаємодія держави і права виражається у багатогранному впливі їх один на одного. Держава створює, змінює, вдосконалює, охороняє від порушень, втілює в життя норми права. Держава або сама встановлює правові норми, або офіційно визнає чинні. Воно може також делегувати можливість приймати окремі юридичні акти громадським та іншим недержавним організаціям, надавати нормативну силу судовим і адміністративним прецедентам, договорам та угодам. право створюється суспільством. Але, в кінцевому рахунку, право походить все-таки від держави як офіційного представника суспільства. Не менш істотно і різноманітне зворотний вплив права на державу. Право, насамперед, легалізує та конституює державну діяльність, визначає її загальні межі. За допомогою права закріплюються внутрішня організація держави, його форма, структура, апарат (механізм) управління, статус та компетенція різних органів і посадових осіб, принцип поділу влади, оформляються необхідні інститути. За допомогою права здійснюються завдання і функції держави, проводиться його внутрішня і зовнішня політика, законодавчо визначаються і закріплюються суспільний лад, становище особистості в суспільстві. Виділяють два основних типи взаємодії держави та права: 1) держава стоїть над правом і виступає в якості визначального чинника розвитку права. Такий тип держави називають етатистським; 2) право стоїть над державою, виступаючи обмежувачем державної влади. Такий тип держави прийнято називати правовим. Правова держава це організація політичної влади, діяльність якої заснована на принципах верховенства права і закону, взаємній відповідальності держави і особи, визнанні та реальному забезпеченні прав і свобод людини і громадянина, окремих груп людей і громадянського суспільства в цілому.знак-1) законодавче закріплення і реальне забезпечення прав і свобод людини, 2) верховенство права та законівабо всього населення країни. 3) здійснення принципу поділу державної влади. 5) врегулювання відносин між особою і державою на підставі загальнодозвільного принципу, коли особі дозволено робити все, що прямо не заборонено законом6) наявність високого рівня правосвідомості та правової культури7) наявність суду Етатистский тип праворозуміння. Етатично-тоталітарна концепція виходить з того, що держава вище і важливіше права, що вона створює право і використовує його як інструмент своєї політики. Роль держави в забезпеченні права: 1) держава забезпечує саме буття, існування права: а) завдяки державі формується право;б) держава надає праву юридичні форми через юридичний прецедент, нормативний акт, правовий звичай;в) держава визначає юридичну потребу в регулюванні тих чи інших суспільних відносин;г д) держава сприяє розвитку права . В деяких країнах (наприклад, у Туреччині) цей термін позначав офіційну державну політику.
