47. Компетенція суб'єктів права: поняття і зміст.

Суб'єкт права — це особа, організація чи специфічні соціальні утворення(наприклад держава) за якими право визнає здатність бути носіями суб'єктивних прав і юридичних обов'язків Види суб’єктів правовідносин: фізичні особи (індивідуальні суб’єкти), до них відносяться:а) громадяни – особи, що володіють громадянством певної країни або піддані монархії;б) іноземці – особи, що володіють громадянством іншої країни;в) апатриди – особи, без громадянства, без будь-якого громадянства;г) біпатриди – особи з подвійним громадянством. 2) Юридичні особи – колективні суб’єкти, які організаційно, матеріально та юридично об’єднані в єдину структуру:а) державні органи, організації: державні підприємства, організації;б) органи місцевого самоврядування;в) комерційні організації (приватні підприємства, акціонерні товариства, спільні підприємства тощо);г) громадські об’єднання (громадські організації – партії, профспілки; органи громадської самодіяльності, громадські рухи); д) релігійні організації (конфесії, секти тощо).3) Держава та її структурні елементи:а) безпосередньо держава, як цільне утворення;б) штати, землі, кантони, автономії тощо.в) адміністративно-територіальні одиниці (області, повіти, райони, графства, міста, селища тощо).4) Соціальні спільноти (класи, нації, народні меншини, соціальні прошарки: інтелігенція, духовенство, фермери тощо).

48. Правові аномалії: нігілізм, ідеалізм, догматизм.

Дефектна правосвідомость є антиподом високої пра­вової культури. Деформація правосвідомості проявляється у ви­кривленні уявлень про цінність права. Традиційно її зводять до правового нігілізму.  Іншими проявами дефектної правосвідомості є: пра­вовий інфантилізм, правовий ідеалізм, правовий дилетантизм та «переродження» правосвідомості. Спільним для всіх видів де­формації є правова неосвіченість, низький рівень правосвідо­мості і політико-правової культури суб'єктів права. Правовий ідеалізм (романтизм) характеризується таким ста­ном правосвідомості громадян, зокрема посадових осіб держав­ного апарату, при якому відбувається переоцінка реальних мож­ливостей форм права впливати на суспільні відносини і процеси. Очікування від права результатів, які воно об'єктивно не здатне забезпечити, закономірно призводить з ча­сом до розчарування в ньому і далі до нігілістичних поглядів і оцінок права.  Правовий догматизам – некритичне сприйняття правових реалій, що веде до консерватизму. Був характерний для радянських часів. Особливо небезпечною формою викривлення правової свідомості є правовий нігілізм, який має широкий діапазон проявів: від скептичного ставлення до права, негативного ставлення до правових форм організації суспільних відносин, через заперечення соціальної цінності права і до свідо­мого ігнорування вимог закону. Правовий нігілізм слід відрізняти від конструктивної критики чинної системи права, юридичної практики, діяльності правоохоронних органів, яка сприяє вияв­ленню існуючих недоліків і спрямована на удосконалення право­вої системи держави. До основних рис сучасного правового нігілізму належать: гор­довито-зневажливе, поблажливо-скептичне сприйняття права; ма­сове поширення як серед населення в цілому, так і серед представ­ників державної влади; сполучення правового нігілізму з політичним та етичним нігілізмом, що створює деструк­тивну ситуацію в суспільстві і державі. Проявів правового нігілізму багато:                                                            ·    «війна законів», тобто видання суперечливих або таких, що виключають дію один одного, нормативно-правових актів, невід­повідності законів конституції, а підзаконних нормативних актів законам; ·    неузгодженість дій окремих гілок влади у проведенні право­вої політики; ·    порушення прав і свобод людини і громадянина; ·    неповага до правоохоронних органів, протидія їх законним вимогам тощо.                                         Правовий нігілізм може існувати як на рівні ідеології, так і на рівні практики. В першому випадку йдеться про розробку таких те­орій, концепцій, в яких на теоретичному рівні обґрунтовуються думки про те, що право не має самостійної соціальної цінності, а має цінність лише інструментальну, внаслідок чого розглядається як щось друго­рядне, як похідне від держави явище. Правовий нігілізм на практич­ному рівні втілюється в протиправну поведінку (діяльність) лю­дей та їх організацій або, як найбільш негативний прояв, в протиправну політику державної влади, яка втілюється в масовому порушенні прав і свобод громадян або навіть терорі стосовно окре­мих осіб, етнічних, релігійних, соціальних груп, політичних сил. Розвитку нігілістичних поглядів та установок, особливо серед молоді, на сьогодні суттєво сприяє романтизація злочинного світу в кінематографі, в художній літературі та інших сферах мистець­кої діяльності. В Україні, яка стала на шлях просування до демократичної, правової державності, де діють принципи верховенства права і правового закону, боротьба з деформацією правової свідомості повинна розглядатися як пріоритетний напрямок діяльності ком­петентних державних органів і суспільства в цілому.