45. Юридична практика: поняття і види. Роль судової практики в системі юридичної практики.

Юриди́чна пра́ктика — сукупність юридично значущих дій, діяльність, що здійснюється суб'єктами юридичної діяльності, та має результатом правові наслідки. Класифікація юридичної практики На сучасному етапі до змісту юридичної практики (діяльності) відносять не тільки складання документів, консультування та участь у судовому засіданні, а також багато інших юридично значущих дій. До вже існуючого переліку слід додати: попередження, припинення та розслідування правопорушень, притягнення до юридичної відповідальності, виконання покарань, підготовка та прийняття нормативно-правових актів, здійснення правовиховної та науково-дослідницької діяльності, реєстрація та статистичний облік правових явищ, результатів юридичної діяльності. За суб'єктами юридичну практику поділяють на: ·    судову; ·    прокурорську; ·    законодавчу; ·    слідчу та інші. За змістом інтелектуальної діяльності юридична практика класифікується:

• пізнавально-пошукова практика

• реконструктивна юридична практика

• організаційна,

• реєстраційна,

• комунікативна практика

• оперативно-процесуальна практика

• слідча практика

Не виділяючи судової правотворчості як особливий вид правотворчості в країнах континентального права, відзначимо, що в них (у тому числі в Україні) є тенденції до розвитку, хоча і скромному, елементів судової правотворчості. Будь-яке судове рішення, що ґрунтується, наприклад, на аналогії закону або на загальних принципах права, може сприйматися судами після проходження рішення через касаційну інстанцію як фактичний прецедент. Шлях до творчого застосування закону суддями в Україні відкриває новий Цивільний кодекс (Загальна частина), що включає норму про обов'язок судів під час вирішення цивільних справ застосовувати закони з урахуванням звичаїв ділового обороту, засад сумлінності, розумності, справедливості. Таким шляхом він допускає елементи правотворчості в діяльності судів при відправленні ними правосуддя, але лише в рамках права, забезпечуючи тим самим принцип верховенства права. Можна сказати, що судова практика набуває все більшого значення в Україні, а суди закладають основи правових норм, насамперед у вигляді юридичних актів судових органів. До них передусім належать рішення Конституційного Суду, які здатні набувати нормативно-правового характеру і спричиняти юридичні наслідки загального значення. Конституційний Суд здійснює офіційне тлумачення закону, у результаті якого не лише скасовуються окремі його положення, але й встановлюються нові нормативні розпорядження. У діяльності Пленуму Верховного Суду також вбачаються своєрідні «законодавчі повноваження». Його постанови кваліфікуються не лише як коментарі (інтерпретації) закону, але й як нормативні акти.    Тобто в Україні де-факто існує судовий прецедент, проте він не має офіційного законодавчого визнання. 

46. Держава і соціальне партнерство.

В нашій країні соц. партнерство в повному значенні - інструмент подолання системної кризи, а зокрема - шлях досягнення розумного компромісу між працею і капіталом.Соц. партнерство здійснюється на різних рівнях: міжнародному, національному, галузевому і регіональному, виробничому.  Суб'єктами соціального партнерства є наймані працівники, трудові колективи, професійні спілки -- з одного боку, роботодавці та їх об'єднання -- з другого, і держава та органи місцевого самоврядування -- з третього, а також їхні представники та спільно створені органи з регулювання соціально-трудових відносин. На міжнародному рівні суб'єктами соціального партнерства є окремі держави та міжнародні організації. Предметом соціального партнерства є узгоджена соціально-трудова політика. Основні форми соціального партнерства: спільні консультації, переговори представників сторін на всіх рівнях; погодження на нац. й регіональному рівнях політики доходів і соціально-економічної політики в цілому,  заходи щодо захисту місцевого ринку праці та виробника і т. ін.; участь найманих працівників в управлінні виробництвом;участь представників сторін у роботі органів соціального партнерства на всіх рівнях; спільне управління представниками сторін фондами соц. страхування;  Основними принципами соціального партнерства в Україні мають бути: законність;рівноправність і рівноцінність счторін, добровільність, обов'язковість,відповідальність та контроль за виконання прийнятих зобов'язань; сприяння держави розвиткові соціального партнерства на демократичних засадах; Важливим чинником і передумовою поширення й розвитку соціального партнерства є проголошення і конституційне оформлення ідеї створення соціальної держави. Держава в соціальному партнерстві відіграє кілька важливих ролей: власника, роботодавця, законодавця, арбітра, посередника, координатора. Основні функції держави в системі соціального партнерства : законодавча, право- і нормотворча, прогностична, організаторська, контрольна й арбітражна (узгодження осн.напрямків соц-економ.політики, створення відповідн.органів, розробка мін.соц.стандартів, заохочення роботодавців і працівників до розвитку відносин соціального партнерства).